Петро́ Васи́льович Мате́йко (11 листопада 2000, Івано-Франківськ — 11 липня 2026, Запорізька область) — український історик, освітянин, військовослужбовець, старший сержант Збройних сил України, громадський активіст, учасник «Карпатської Січі» (2018—2026), старший оператор безпілотних літальних апаратів екіпажу безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем 414-ї окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра».

Випускник факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, учитель історії Ліцею № 19 Івано-Франківської міської ради. Автор дослідження з історії українсько-польських відносин у роки Другої світової війни та повоєнного періоду. Загинув під час виконання бойового завдання в ході російсько-української війни. Похований на Алеї Героїв міського кладовища в селі Чукалівка Івано-Франківської міської громади.

Життєпис

Освіта і педагогічна діяльність Народився 11 листопада 2000 року в Івано-Франківську. Навчався в Ліцеї № 16 Івано-Франківської міської ради. Після закінчення школи вступив до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Освіту здобув на факультеті історії, політології і міжнародних відносин. У 2021 році закінчив навчання за спеціальністю 032 «Історія та археологія» (освітній ступінь «бакалавр»), у 2022 році — за спеціальністю 014.03 «Середня освіта (Історія)» (освітній ступінь «магістр»), де здобув кваліфікацію вчителя історії. Входив до обласного товариства «Просвіта».

Свою магістерську роботу Петро Матейко присвятив дослідженню українсько-польських відносин у період Другої світової війни та в перші повоєнні роки. У ній проаналізував стан наукової розробки проблеми, історіографію польсько-українського конфлікту, збройне протистояння між українськими та польськими військовими формуваннями і цивільним населенням, спроби мирного врегулювання конфлікту, а також співпрацю українського й польського підпілля в боротьбі проти радянської влади після завершення радянсько-німецької війни. Під час дослідження використав праці українських і польських істориків, а також спогади учасників подій.

Брав активну участь у русі «Карпатської Січі» з 2018 року. Працював учителем історії у Ліцеї № 19 Івано-Франківської міської ради. Організовував лекції з проблемних сторінок історії України, на яких прагнув прищепити молоді любов до історичних знань. Згодом працював майстром у службі механіки ДТЕК Бурштинської ТЕС.

Військова служба 25 червня 2025 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України, підписавши контракт. Проходив службу у званні старшого сержанта на посаді старшого оператора безпілотних літальних апаратів екіпажу безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем 414-ї окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра».

11 липня 2026 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу Пологівського району Запорізької області внаслідок влучання ворожого безпілотного літального апарата.

16 липня 2026 року в Івано-Франківську відбулося прощання з українським військовослужбовцем Петром Матейком. Церемонія розпочалася у Будинку смутку на вулиці Ребета. Церемонія відбулася за участю рідних, друзів, побратимів, представників духовенства та громадськості. Під час заупокійного богослужіння священнослужитель охарактеризував Петра Матейка як щиру, світлу й жертовну людину, наголосивши на необхідності збереження пам'яті про всіх полеглих захисників України. Під час церемонії також було зачитано прощальний лист воїна, адресований матері, коханій, родині, друзям, побратимам і викладачам. Після прощання в Будинку смутку траурна процесія пройшла вулицями Бандери, Незалежності та Коновальця. Петра Матейка поховали на Алеї Героїв міського кладовища в селі Чукалівка Івано-Франківської міської громади.

Пам'ять

У Ліцеї № 16 Івано-Франківської міської ради, випускником якого був Петро Матейко, його згадують як скромного, вихованого та доброзичливого юнака, який захоплювався історією та вмів цікаво розповідати про минуле. Після загибелі Петра Матейка колектив Ліцею № 16 Івано-Франківської міської ради висловив співчуття його рідним і близьким. У зверненні працівники закладу окремо висловили підтримку матері військовослужбовця — Надії Матейко, зазначивши, що зберігатимуть світлу пам'ять про свого випускника. У ДТЕК Бурштинській ТЕС зазначили, що Петро Матейко був частиною енергетичного колективу підприємства, а після початку військової служби добровільно залишив роботу, щоб стати на захист України. На підприємстві наголосили, що він сумлінно виконував професійні обов'язки, а згодом — військовий обов'язок, проходячи службу старшим оператором безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Збройних сил України. Під час чину похорону священнослужитель охарактеризував Петра Матейка як добру, щиру та світлу людину. У своєму слові він наголосив, що найкращим вшануванням пам'яті полеглого воїна є молитва та збереження пам'яті про нього й усіх захисників України, які віддали життя за свободу, незалежність і державність країни.

Праці Матейко П. В. Українсько-польські відносини в 1942—1947 рр. / кафедра історії України і методики викладання історії. — Івано-Франківськ, 2022. — 120 с.

Примітки

Джерела