Мар'ян Ромейко, кодове прізвисько «Мак» (; 13 лютого 1897, Вільшана — 10 березня 1970, Варшава) — польський офіцер, дипломований полковник-пілот.

Біографія Син землевласника Альбіна Ромейко та Стефанії, уродженої Сенк. Навчався в торговельному училищі у Звіногрудці, де склав іспит на атестат зрілості у 1915 році. Після початку Першої світової війни, 29 травня 1915 року, його призвали до лав царської армії та перевели до Алексєєвського військово-інженерного училища в Києві, яке він закінчив у званні прапорщика. Після служби у фортеці Свеаборг (сьогодні: Суоменлінна, Фінляндія) він воював у лавах Імператорської російської армії у званні підпоручика, а згодом поручика на Балтійському фронті поблизу Риги. Після початку більшовицької революції 22 листопада 1917 року він вступив до 1-го корпусу генерала Юзефа Довбора-Мусніцького, де служив до 14 березня 1918 року, а потім служив у польських частинах на сході.

Після відновлення незалежності Польщі він вступив до відродженої Польської армії та закінчив Французьку школу пілотів у Мокотові в червні 1919 року. Під час більшовицької війни він служив у 3-й розвідувальній ескадрильї. У другій половині липня 1920 року в екіпажі поручника-постерігача Тадеуша Завадського літав кілька днів на командування авіації фронту. 9 серпня з екіпажем підпоручника-спостерігача Юзефа Сечковського він здійснив розвідувальний політ, під час якого встановив, що 3-тя піхотна дивізія легіонів відірвалася від ворога та просунулася в район Холма, і передав накази командуванню дивізії. Політ виконувався на несправному Breguet XIV з пошкодженим паливним баком, що змусило екіпаж здійснити вимушену посадку на зворотному шляху.

24 липня 1920 року за наказом начальника штабу 4-ї армії він провів розвідку вздовж маршруту Гарволін–Сточек-Луковський–Мацейовіце та атакував лінії постачання Червоної Армії з малої висоти. 16 серпня він провів розвідку в районі Мацейовіце, Гарволіна та Желехува. Наступного дня він здійснив тривалий політ вздовж маршруту Сточек–Бокоброди–Мендзижеч–Седльце–Лукув, під час якого детально описав розташування польських та ворожих частин. 18 серпня, за складних погодних умов, він провів детальну розвідку вздовж маршруту Венґрів–Соболюв–Дрогичин та атакував ворожі потяги з постачанням з малої висоти. Зібрана ним інформація дозволила командуванню 4-ї армії підготувати контратаку та відрізати більшовицькі потяги з постачанням у Дрогичині.

Восени 1920 року у складі 3-ї розвідувальної ескадрильї брав участь у Вільнюській кампанії. У листопаді 1921 року вступив до Вищої військової академії, яку закінчив у 1923 році. Служив у II відділі Генерального штабу у Варшаві. У лютому 1924 року був призначений до командування корпусного округу № III у Гродно. 1 грудня 1924 року його було підвищено до майора, зі старшинством з 15 серпня 1924 року, та присвоєно 29-й ранг у Корпусі офіцерів авіації. 1 травня 1926 року його було призначено командиром 1-ї ескадрильї 3-го авіаційного полку в Познані. У лютому 1927 року його було переведено до складу офіцерів авіації та одночасно призначено до III відділу Генерального штабу. Після того, як генерал Тадеуш Кутшеба обійняв посаду коменданта Вищої військової академії (1929), він став лектором авіаційної тактики в цьому університеті. Він уже багато подорожував за кордоном, знайомлячись з італійською, французькою та чехословацькою авіацією. 1 січня 1936 року його було підвищено до звання підполковника, зі старшинством та першим рангом у Корпусі офіцерів ВПС. Того ж року його було призначено директором з досліджень у Вищій авіаційній школі у Варшаві. З 1928 по 1935 рік він спочатку був заступником головного редактора, а потім головним редактором «Przegląd Lotniczy», щомісячного військового журналу, що видавався з 1928 по 1939 рік з ініціативи Авіаційної секції Товариства військових знань, а згодом Повітряного командування Міністерства військових справ.

З квітня 1938 по травень 1940 року Ромейко служив військовим, повітряним та військово-морським аташе в посольстві Польщі в Римі, і як такий, допомагав в евакуації поляків через Італію після поразки у вересні 1940 року. У січні 1942 року Ромейко («Мак») перейняв керівництво польсько-французькою розвідувальною мережею Réseau F-2 від майора Вінцентія Зарембського («Тюдор»), який був евакуйований до Англії. На рубежі 1942 та 1943 років, після численних арештів німецьким Абвером та італійською OVRA, він знайшов притулок у Швейцарії, де продовжував працювати в польській розвідці.

Після війни він провів деякий час у Франції, США, Марокко та Австралії. З причин, які залишаються незрозумілими (ймовірно, через погану фінансову ситуацію на Заході), Ромейко повернувся до Польщі в 1967 році. У 1968 році Міністр національної оборони підвищив його до полковника.

Його поховали на військовому кладовищі Повонзки у Варшаві (ділянка B18-4-10).

Сім'я Він був одружений зі Станіславою Домбровською (померла 1974 року), яка також діяла в мережі Réseau F-2, і мав з нею двох синів: Єжи (нар. 27 листопада 1923 року) та Тадеуша (нар. 7 липня 1925 року). Його далеким родичем був радянський та польський генерал Александер Ромейко.

Нагороди

Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом (1917) Virtuti Militari, срібний хрест (№ 2435; 8 квітня 1921) — за бойові польоти в районі Києва та Шепетівки, а згодом під час наступу на річці Вепш та битви на Німані. Хрест Хоробрих (1921) Хрест Заслуги золотий з мечами золотий (10 листопада 1928) Пам'ятна медаль за війну 1918-1921 Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Бронзова медаль «За заслуги перед обороною країни» Золота Почесна Відзнака Ліги протиповітряної та газової оборони 1-го ступеня Польовий знак пілота (11 листопада 1928) Орден Зірки Румунії, офіцерський хрест (1929) Медаль 10-ї річниці війни за незалежність (Литва; 1929) Орден Білого лева (Чехословаччина; 1930) Орден Британської імперії, офіцерський хрест Орден Почесного легіону, лицарський хрест (Франція) Воєнний хрест (Франція) Орден Білого орла (Сербія) Медаль Перемоги

Вибрані праці

Pisma Mariana Romeyki (wybór). Taktyka lotnictwa, Warszawa 1936. Polska Lotnicza, Warszawa 1937. Przed i po maju, Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, Warszawa 1967. Wspomnienia o Wieniawie i o rzymskich czasach, Londyn 1969.

Примітки

Література

Stanisław Karpiński, Na skrzydłach huraganu, I–II, Londyn 1976. Henryk Korczyk, Marian Romeyko, Polski Słownik Biograficzny, tom XXXI, zeszyt 4, Warszawa 1989, wersja elektroniczna IPSB