Нортумберленд Хаус (також Саффолк Хаус за часів, коли будівля належала графам Саффолк) — це великий житловий комплекс часів Якова I у Лондоні, названий так через те, що протягом більшої частини своєї історії він був лондонською резиденцією Родини Персі, які спершу були графами, а пізніше герцогами Нортумберленд та однією із найбагатших і найвидатніших аристократичних династій Англії протягом багатьох століть. Він стояв на крайньому західному кінці Стренду приблизно із 1605 року до свого знесення у 1874 році. У пізніші роки його існування, з нього відкривався краєвид на Трафальгарську площу. Передумови У XVI столітті Стренд, що з'єднує Лондон Сіті з королівським Вестмінстером, був оточений маєтками певних найзаможніших прелатів та аристократів Королівства Англії. Більшість будівель величного вигляду розташовувались на південному боці дороги та мали сади, що тягнулися до Темзи. До прикладу, Дарем Хаус.
Будівництво Приблизно у 1605 році Генрі Говард, 1-ий граф Нортгемптон, розчистив ділянку на Чарінґ-Кросс на місці монастиря, побудувавши там свій маєток, спочатку відомий як Нортгемптон Хаус. Фасад будівлі був завширшки 49 метрів (162 фути), а завглибшки - дещо більше. Будівля мала центральний двір й кутові башти.
Балюстрада фасаду мала напис кам'яними літерами. У травні 1619 року, під час похорону Анни Данської, велика кам'яна літера «S» впала з фасаду на глядачів процесії, вбивши Уільяма Еппл'ярда. За словами Натаніеля Брента, камінь був частиною девізу і «був скинутий леді, що поставила на нього ногу, не подумавши, який він ненадійний».
Сад був завширшки 49 метрів (160 футів), а завдовжки - 91 метр (понад 300 футів), але відрізнявся від сусідніх маєтків на сході тим, що не досягав річки.
Протягом наступних двох століть, вносились постійні зміни у планування будівлі, що було реакцією на тогочасні моду та спосіб життя.
Нортумберленд авеню
Однією з найбільших будівель на новозбудованій Нортумберленд авеню став готель «Вікторія» на 500 кімнат, що арочним входом та еркером над ним імітував Нортумберленд Хаус. За часів Другої Світової його забрало Міністерство оборони, перейменувавши на Нортумберленд Хаус. Зараз, це - будинок № 8 на Нортумберленд авеню.
Сучасний стан Арка будівлі, яку спроєктував Уільям Кент, була продана для входу до саду Тюдор Хаус, що доти стояв у Бромлі-бай-Боу. Її було перенесено у 1998 році, щоб вона стала головним входом для Центру Бромлі-бай-Боу. Фрагмент панелей зі скляної вітальні 1770-их років зберігається у колекції Музею Вікторії та Альберта.
Історія
XVII століття У 1614 році Нортумберленд Хаус перейшов від лорда Нортгемптон до графів Саффолк - впливової гілки Родини Говард, очолюваної герцогами Норфолк. Томас Говард, 1-ий граф Саффолк, успадкував будівлю, проте його дружина, Кетрін Говард, графиня Саффолк, мусила заплатити 5000 фунтів стерлінгів за меблі.
У 1640-их роках будівлю було продано графу Нортумберленду за зниженою ціною у 15 000 фунтів стерлінгів у рамках шлюбної угоди після його одруження з представницею Родини Говард.
Після 3 років праці, з 1657 по 1660 роки, архітектор Джон Вебб переніс житлове приміщення Родини з фасаду Стренду до садового фасаду. XVIII століття У 1740-их та 1750-их роках, фасад Стренду значною мірою реконструювали. Також, до нього додали два крила, що виступали з кінців садового фасаду під прямим кутом.Завдовжки вони були 30 метрів (понад 100 футів). Оформлені вони були у пізньопалладіанському стилі та містили бальну залу й картинну галерею, остання була завдовжки 32 метри (106 футів). Архітекторами були Деніел Ґарретт, який працював аж до своєї смерті у 1753 році, а також Джеймс Пейн. В середині 1760-их років архітектора Роберта Майлна найняли для перепланування внутрішнього двору каменем. Припускається, через те, що вони були зроблені у той самий час, що Майлн також відповідав за розширення двох садових крил будівлі. У 1770-их роках Роберту Адаму доручили переробити парадні кімнати у садовому фасаді, а також скляну вітальню. Скляна вітальня у Нортумберленд Хаусі стала одним з його найвідоміших інтер'єрів. Частину фасаду Стренду довелося відбудовувати після пожежі у 1780 році. XIX століття
У 1819 році архітектора Томаса Канді-старшого найняли з метою зміщення садового фасаду на 1.5 метри (5 футів) на південь. Здійснивши перебудову, він також додав остаточні головні внутрішні сходи.
Наприкінці першої половини 19 століття інші маєтки на Стренді були знесені. Район Нортумберленд Хауса ставав здебільшого комерційним, а його сфера розваг розвивалась. Таким чином, це місце втрачало свої переваги в очах аристократії. Столична рада робіт, бажаючи збудувати дорогу через середину ділянки, що з'єднуватиметься з новими дорогами біля набережної, здійснувала тиск на герцога Нортумберленда. Попри це, герцог не виявляв бажання відмовлятися від будівлі через її історичну значимість та родинну важливість. Однак, після пожежі, що завдала значної шкоди будівлі, він у 1874 році прийняв пропозицію у розмірі 500 000 фунтів стерлінгів (еквалентно 48 мільйонам та 900 тисячам фунтів стерлінгів у 2025 році). Таким чином, Нортумберленд Хаус було знесено, а на його місці було збудовано Нортумберленд авеню, зокрема будівлі, що виходили до нього.
Післяісторія У 1873 році герцог Нортумберленд довгостроково орендував нову лондонську резиденцію за адресою Ґросвенор-плейс, 2. Вона залишалась помешканням Родини у Лондоні до 1917 року, коли було придбано право власності на будинок №17 на Принс Ґейт. Цю будівлю, з якої відкривався краєвид на Гайд-парк, було продано у 1939 році й переобладнано під посольство Ефіопії у Лондоні.
Примітки
Література Девід Пірс, "Лондонські маєтки" (1986 р.); видавництво BT Batsford Ltd. ISBN 0-7134-8702-X
Див. також
Замок Алнвік – нинішня головна резиденція Родини Персі. Сайон Хаус – нинішня резиденція Родини Персі у західному Лондоні.