Чагарники Пілбари (ідентифікатор WWF: AA1307) — австралазійський екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на заході Австралії.

Географія Екорегіон чагарників Пілбари охоплює регіон Пілбара, розташований на заході Західної Австралії. З півночі регіон омивається водами Індійського океану, на сході він переходить у Велику Піщану пустелю, на півдні — у екорегіон мульгових чагарників Західної Австралії, а на південному заході — у екорегіон склерофітних чагарників Карнарвону.

У південній частині екорегіону простягаються дуже давні гори Хамерслі, які складаються з розчленованих ущелинами гірських хребтів і плато. Тут знаходиться найвища вершина Західної Австралії — гора Мегаррі заввишки 1253 м. На північ від цих гір простягаються рівнини Фортеск'ю, по яких протікає річка Фортеск'ю, а ще далі на північ — плато . Уздовж узбережжя Індійського океану простягається піщана рівнина Робурн. Поблизу узбережжя Пілбари лежить архіпелаг Kendrick, Peter (2001). "Pilbara 3 (PIL3 – Hamersley subregion)". in A Biodiversity Audit of Western Australia’s 53 Biogeographical Subregions in 2002, Department of Conservation and Land Management, Western Australia Government, October 2001..

З геологічної точки зору екорегіон розташований у межах кратону Пілбара, основу якого складають дуже давні архейські породи віком 3,8—2,5 мільярда років. У горах Чічестер зустрічаються виступи гранітних та зеленокам'яних порід фундаменту. В горах Хамерслі переважають багаті на залізо карбонатні осадові породи, які перекривають вулканічні породи формації Фортеск'ю та давні породи кратону Пілбара. На прибережній рівнині Робурн переважають осадові породи, а на рівнинах Фортеск'ю — алювіальні відклади.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон "Чагарники Пілбари" відповідає біорегіону "Пілбара". Він складається з чотирьох субрегіонів: Регіони та субрегіони IBRA7Субрегіон IBRAКодIBRAПлощаЧічестер PIL01 Фортеск'ю PIL02 Хамерслі PIL03 Робурн PIL04

Клімат На більшій частині екорегіону переважає пустельний клімат (BWh за класифікацією кліматів Кеппена), а в горах Хамерслі — напівпустельний клімат (BSh за класифікацією Кеппена). Влітку температура майже щодня досягає 32 °C і нерідко перевищує 45 °C. Взимку у прибережних районах температура не опускається нижче 10 °C, однак у внутрішніх районах іноді можуть траплятися заморозки. Середньорічна кількість опадів у Пілбарі коливається від 200 до 350 мм, майже всі з яких випадають з грудня по травень, під час періоду сильних гроз та тропічних циклонів. Період з червня по листопад зазвичай повністю бездощовий.

Флора На рівнинах Робурн переважають трав'янисті савани та чагарникові степи. Їх основу складають купинні злаки, над якими подекуди підіймаються (Acacia stellaticeps) та (Acacia translucens) або акації ранджі (Acacia pyrifolia) та акації канджі (Acacia inaequilatera). На височинах поширені купинні луки, основу яких складають різні види (Triodia spp.), зокрема (Triodia pungens). Уздовж ефемерних річкових русел, які заповнюються водою під час дощів, ростуть рідколісся, у яких домінують (Eucalyptus victrix) або (Corymbia hamersleyana). На узбережжі Індійського океану та в дельтах річок поширені (Tecticornia spp.) та (Sporobolus spp.), а також мангрові зарості.

На плато Чічестер переважають чагарникові степи, основу яких складають кущі акації канджі (Acacia inaequilatera) та пучкоподібні (Triodia wiseana). На пагорбах зустрічаються поодинокі (Eucalyptus leucophloia).

На рівнинах Фортеск'ю поширені низькотравні луки, а також зустрічаються найпівнічніші в Австралії чагарники мульги, у яких домінує акація-мульга (Acacia aneura). Цілорічні водотоки та джерела підтримують насадження червоних річкових евкаліптів (Eucalyptus camaldulensis subsp. refulgens) і (Melaleuca argentea) та гаї ендемічних (Livistona alfredii). У захищених ущелинах, розташованих уздовж західного краю плато Чічестер, які забезпечують воду та захист від пожеж, зустрічаються реліктові угруповання, у яких переважають (Terminalia spp.), коралові дерева (Erythrina spp.) та фікуси (Ficus spp.).

У долинах гір Хамерслі зустрічаються чагарники акації-мульги (Acacia aneura), в підліску яких поширенні купинні трави, зокрема різні види (Aristida spp.) та (Enneapogon spp.). На схилах гірських хребтів поширені рідколісся білокорих камедевих евкаліптів (Eucalyptus leucophloia), в підліску яких поширені (Triodia brizoides).

Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити рудого кенгуру (Osphranter rufus), звичайного валлару (Osphranter robustus), карликового квола (Dasyurus hallucatus), смугастощоку сумчасту мишу (Sminthopsis macroura), звичайного скельного щура (Zyzomys argurus), оранжевого листоноса (Rhinonicteris aurantia), звичайного щитохвоста (Taphozous georgianus), чорного крилана (Pteropus alecto) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus), а також собаку дінго (Canis lupus dingo). Ендеміками екорегіону є скельні валлабі Ротшильда (Petrogale rothschildi), а майже ендемічними його представниками — сумчасті миші Вулі (Pseudantechinus woolleyae), сумчасті миші Рорі (Pseudantechinus roryi), глинисті пілбарські сумчасті миші (Planigale tealei), оранжевоголові пілбарські сумчасті миші (Planigale kendricki), пілбарські нінго (Ningaui timealeyi), калути (Dasykaluta rosamondae) та західні галькові миші (Pseudomys chapmani).

Орнітофауна екорегіону нараховує близько 325 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), буру перепілку (Synoicus ypsilophorus), (Geophaps plumifera), чубатого голуба-бронзовокрила (Ocyphaps lophotes), австралійську дрохву (Ardeotis australis), австралійського орла (Aquila audax), австралійського шуліку (Elanus axillaris), синьокрилу кукабару (Dacelo leachii), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), малого какаду (Cacatua sanguinea), корелу (Nymphicus hollandicus), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), хвилястого папужку (Melopsittacus undulatus), західну ойсею (Chlamydera guttata), узбережного ріроріро (Gerygone tenebrosa), золотисту цокалку (Epthianura aurifrons), сіроголового медника (Ptilotula keartlandi), малійського медника (Ptilotula plumula), блідого медника (Ptilotula penicillata), вусатого трав'янчика (Amytornis striatus), рудоголового малюра-м'якохвоста (Stipiturus ruficeps), чорнощокого ланграйна (Artamus cinereus), самітничка (Poodytes carteri) та червонощокого вогнегуза (Emblema pictum).

Герпетофауна екорегіону дуже різноманітна: вона нараховує 13 видів амфібій та понад 140 видів плазунів, зокрема (Liasis olivaceus barroni), пілбарську банді-банді (Vermicella snelli), (Acanthophis wellsi), пілбарського скельного варана (Varanus pilbarensis), північно-західного прибережного гребневухого сцинка (Ctenotus angusticeps) та (Uperoleia saxatilis). Серед безхребетних регіону також спостерігається високе різноманіття, особливо серед мурах, яких тут налічується 245 видів.

Збереження Більша частина екорегіону є відносно незайманою, однак деякі гірські, прибережні та водно-болотні екосистеми деградують через надмірний випас худоби, коней, віслюків, верблюдів, овець та кроликів. Інші інтродуковані види, зокрема свійські коти (Felis catus), дикі свині (Sus scrofa) та звичайні лисиці (Vulpes vulpes), загрожують популяціям місцевих диких тварин. Поширення інвазивних рослин, таких як (Cenchrus ciliaris), мексиканське пало-верде (Parkinsonia aculeata), (Calotropis procera), фінікова пальма (Phoenix dactylifera) та (Prosopis spp.), призводить до деградації екосистем. Зміни у режимі пожеж через заміну невеликих і частих пожеж, які навмисно розпалювалися аборигенами, на широкомасштабні стихійні пожежі, призвели до скорочення популяцій низки видів ссавців.

Оцінка 2017 року показала, що 17 891 км², або 4 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , та .

Примітки

Посилання «Pilbara shrublands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Pilbara shrublands». The Encyclopedia of Earth. «Pilbara Shrublands» — One Earth.