Інна Михайлівна Гончарова ( 8 квітня 1970, Київ) — українська драматургиня, театральна режисерка, акторка, громадська діячка, засновниця та художня керівниця незалежного театру «Маскам Рад». Авторка липня театральних п'єс, інсценізацій, прозових творів, документальних та ігрових фільмів. Організаторка та керівниця міжнародних театральних і культурно-мистецьких проєктів.

Біографія

Народилась у Києві у родині педагога та інженера. Має кілька вищих освіт у різних галузях гуманітарних наук. Першим вищим навчальним закладом був Київський національний університеті імені Тараса Шевченка(1992), історичний факультет та аспірантура історичного факультету.

Робота у театрі У червні 2011 року Інна Гончарова заснувала незалежний київський театр «Маскам Рад», художньою керівницею якого є від часу його створення. Перший показ Театру відбувся 2 липня 2011 року в межах Міжнародного етнокультурного фестивалю «Трипільське коло»; ця дата вважається днем заснування Театру.

«Маскам Рад» є незалежним репертуарним театром, що функціонує на громадських засадах. До складу трупи входять актори державних і незалежних театрів Києва. З листопада 2013 року основним творчим майданчиком театру є комплекс Київська фортеця.

Під керівництвом Інни Гончарової Театр сформував репертуар, що налічує понад 40 вистав, серед яких постановки за творами Вільяма Шекспіра, Миколи Гоголя, Антуана де Сент-Екзюпері,  Едмона Ростана, Августа Стріндберга, Гі де Мопассана, Гете, Сомерсета Моема, а також авторські драматичні твори Інни Гончарової.

Інна Гончарова є режисеркою більшості вистав театру. Серед поставлених нею вистав — «Маленький принц», «Ніч перед Різдвом», «Королева детективів», «Ніч із Казановою», «Контрольний постріл», «Дні Турбіних», «Ведмідь», «Про шкоду тютюну», «Намисто», «Пампушка», «Той самий Мюнхгаузен», «Хто сильніше», «SoloMi(y)a» («Віддзеркалення любові»), «Зірка», «Карнавал», «Поцілунок», «The Trumpeter» та багатьох інших.

Серед біографічних драм Інни Гончарової — «SoloMi(y)a», присвячена українській оперній співачці Соломії Крушельницькій; «Зірка», присвячена акторці німого кіно Вірі Холодній; «Карнавал», присвячена італійській композиторці Барбарі Строцці; «Поцілунок», присвячена французькій скульпторці Каміллі Клодель.

Театр «Маскам Рад» є співорганізатором і партнером міжнародних культурно-мистецьких проєктів. Театр також бере участь у міжнародному фестивальному русі під егідою European Festivals Association (EFA).

Діяльність

Інна Гончарова є організаторкою та керівницею низки культурно-мистецьких і громадських проєктів в Україні.

З 2013 року є координаторкою Міжнародного театрального фестивалю JoyFest, а з 2015 року — Всеукраїнського фестивалю дитячих театрів JoyFest. Діти. З 2014 року є керівницею проєкту Міжнародного фестивалю історичного кіно «Поза часом», а з 2015 року — Українського фестивалю класичної музики «Смальта».

У 2014 році очолила Міжнародний благодійний фонд «Обрій», який здійснює гуманітарну та благодійну діяльність, зокрема на підтримку українських військовослужбовців.

З 2018 року є членкинею Ради Громадської спілки «Гільдія незалежних театрів України».

У 2019 році заснувала Міжнародний фестиваль монодрами Solo Plays Fest, де є директоркою проєкту.

Вистава «Трубач»

31 липня 2022 році в Києві відбулася прем'єра вистави «Трубач», створеної за однойменною п'єсою Інни Гончарової. Режисер вистави Петро Миронов. Постановка присвячена обороні Маріуполя. В її основі — історія музиканта воєнного оркестру, який разом з іншими захисниками-військовими перебуває у підвалі індустріального монстру під час облоги міста російськими окупантами.

У 2024 році п'єсу «Трубач» було поставлено у Вісбадені в рамках Днів української культури (режисер Володимир Щербань, виконавиця Крістін Мілворд), а потім відбувася прокат вистави у театрі Finborough Theatre (Лондон, Велика Британія) у перекладі англійською мовою Джона Фарндона. Британська прем'єра отримала позитивні відгуки у виданнях The Guardian, The Stage, The Reviews Hub, Everything Theatre, London Theatre1, ReviewsGate, London Grip та інших театральних медіа.

У 2025 році в США відбулися сценічні читання п'єси, а в січні—лютому 2026 року театр Alliance for New Music-Theatre представив повноцінну постановку «The Trumpeter» у мистецькому просторі Dupont Underground (Вашингтон, США) у режисурі американського театрального і кіно режисера угорського походження Яноша Саса. Постановку було реалізовано в імерсивному форматі, що відтворював атмосферу укриттів «Азовсталі», із використанням просторового звуку, живої музики та мультимедійних засобів. Вистава отримала позитивні відгуки американських театральних критиків і висвітлювалася у виданнях DC Theater Arts, The Georgetowner, Independence Avenue Media та Vilni Media.

Інна Гончарова також здійснила авторську постановку англомовної версії вистави «The Trumpeter», головну роль у якій виконав Владислав Остапенко. У 2025 році виставу було представлено на міжнародних театральних фестивалях в Італії та Румунії.

П'єса «Трубач» також стала предметом наукових досліджень українських театрознавців і літературознавців, зокрема у працях Олени Бондаревої та Юлії Скибицької.

Кінематограф

Інна Гончарова працює у сфері документального та ігрового кіно як сценаристка, режисерка та операторка.

Була операторкою документального фільму «Winter on Fire: Ukraine's Fight for Freedom» режисера Євгена Афінеєвського, присвяченого подіям Революції Гідності в Україні. Стрічку було номінована на премію «Оскар» у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм» (2016).

Виступила продюсеркою документального фільму «Свобода у вогні: Боротьба України за свободу» (Freedom on Fire: Ukraine's Fight for Freedom, 2022) режисера Євгена Афінеєвського, присвяченого російсько-українській війні та спротиву українського народу російській агресії. Фільм був представлений поза конкурсом на 79-му Венеційському міжнародному кінофестивалі та відзначений нагородами міжнародних кінофестивалів. У 2024 році стрічка була номінована на три премії News & Documentary Emmy Awards — у категоріях «Найкращий документальний фільм», «Найкраща музика до документального фільму» та «Найкращий звук у документальному фільмі».

Є авторкою та режисеркою документальних фільмів «Той самий Мюнхгаузен» (2016), присвяченого перебуванню справжнього барона Мюнхгаузена у Київській фортеці під час російсько-турецької війни XVIII століття, та «Легенди Київської фортеці. Вбивство Столипіна» (2018), що досліджує обставини замаху на прем'єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна.

Також здійснила екранізацію оповідання Володимира Винниченка «Чудний епізод», поєднавши засоби театральної драматургії та кінематографу.

Примітки