В економіці динамічна неузгодженість або неузгодженість у часі — це ситуація, коли уподобання особи, яка приймає рішення, змінюються з часом таким чином, що уподобання може стати неузгодженим в інший момент часу. Це можна розглядати як наявність багатьох різних «я» всередині осіб, які приймають рішення, причому кожне «я» представляє особу, яка приймає рішення, в різний момент часу; неузгодженість виникає, коли не всі уподобання узгоджені.
Термін «динамічна неузгодженість» тісніше пов'язаний з теорією ігор, тоді як «часова неузгодженість» тісніше пов'язана з поведінковою економікою . [ <span title="This information is too vague. (March 2009)">нечітко</span> ]
В теорії ігор У контексті теорії ігор динамічна неузгодженість — це ситуація в динамічній грі, коли найкращий план гравця на якийсь майбутній період не буде оптимальним, коли цей період настане. Динамічно несумісна гра є грою з недосконалими підіграми. У цьому контексті несумісність стосується насамперед зобов’язань та правдоподібних погроз. Це проявляється у порушенні принципу оптимальності Беллмана лідером або домінуючим гравцем, як показано в роботах Сімана та Круза (1973a, 1973b).
Наприклад, компанія може вирішити взяти на себе зобов’язання різко знизити ціну на товар, який вона продає, у разі виходу на її ринок конкурента. Якщо така загроза буде виглядати переконливою, це відлякає конкурента від виходу на ринок. Однак компанія може не мати можливості зобов’язати своє майбутнє «я» вжити таких заходів, оскільки, якщо конкурент все-таки з’явиться на ринку, майбутнє «я» компанії може вирішити, що, з огляду на те, що конкурент уже фактично присутній на ринку і немає сенсу намагатися перешкоджати його входженню, різке зниження ціни тепер не відповідає її інтересам. Таким чином, погроза не буде переконливою. Нинішнє «я» компанії має переваги, які змусили б майбутнє «я» дотримуватися цієї загрози, але майбутнє «я» має переваги, які змушують його не виконувати цю загрозу. Звідси й виникає динамічна суперечність.
У поведінковій економіці У контексті поведінкової економіки часова несумісність пов’язана з тим, що кожне «я» особи, яка приймає рішення, може мати різні уподобання щодо поточних і майбутніх виборів.
Розглянемо, наприклад, таке питання:
Що ви оберете: отримати 500 доларів сьогодні чи 505 доларів завтра? Що ви оберете: отримати 500 доларів через 365 днів чи 505 доларів через 366 днів?
Коли ставлять це питання, щоб бути послідовним у часі, потрібно зробити той самий вибір у варіанті (б), що й у варіанті (а). Однак, на думку Джорджа Ловенштейна та Дражена Прелеча, люди не завжди послідовні. Люди, як правило, обирають «500 доларів сьогодні» та «505 доларів через 366 днів», що не відповідає послідовній у часі відповіді.
Одним із поширених способів, у якому «я» можуть відрізнятися за своїми уподобаннями, є те, що їх можна моделювати як таких, що дотримуються погляду, ніби «зараз» має особливо високу цінність порівняно з будь-яким майбутнім моментом. Це іноді називають «ефектом безпосередності» або «часовим дисконтуванням». Як наслідок, теперішнє «я» надто піклуватиметься про себе і недостатньо — про свої майбутні «я». Література з самоконтролю значною мірою спирається на цей тип часової неузгодженості, і це стосується різноманітних тем, зокрема прокрастинації, залежності, спроб схуднути та заощаджень на пенсію.
Часова неузгодженість, по суті, означає, що між різними «я» особи, яка приймає рішення, існує розбіжність щодо того, які дії слід вжити. Формально розглянемо економічну модель, у якій корисності кожного «я» мають різні математичні ваги. Розглянемо можливість того, що для будь-якого конкретного «я» ваги, які це «я» присвоює всім корисностям, можуть відрізнятися від ваг, які інше конкретне «я» присвоює всім корисностям. Наразі важливим є порівняння відносних ваг між двома конкретними корисностями. Чи буде ця відносна вага однаковою для одного «я» та для іншого «я»? Якщо так, то маємо випадок часової узгодженості. Якщо відносні ваги всіх пар корисностей є однаковими для всіх «я», то особа, яка приймає рішення, має часово узгоджені преференції. Якщо існує випадок, коли одне «я» надає певним видам користі іншу відносну вагу, ніж інше «я», то ми маємо випадок часової неузгоджності, і про особу, яка приймає рішення, скажуть, що вона має часово-неузгоджені преференції.
В економічних моделях, що передбачають прийняття рішень у часовому вимірі, зазвичай припускається, що особи, які приймають рішення, застосовують експоненціальне дисконтування. Експоненціальне дисконтування передбачає, що особа, яка приймає рішення, оцінює майбутню корисність будь-якого блага за формулою
де це теперішнє, – корисність, яку приписують благу, якби його споживали негайно, та — це «коефіцієнт знижки», який є однаковим для всіх товарів і постійним з часом. Математично, це унікальна неперервна функція, яка задовольняє рівняння
тобто, співвідношення корисності товару у два різні моменти часу залежить лише від інтервалу між цими моментами часу, а не від їхнього вибору. (Якщо ви готові заплатити на 10% більше за прейскурантну ціну, щоб купити новий телефон сьогодні, замість того, щоб платити прейскурантну ціну та отримувати його через тиждень, ви також будете готові заплатити додаткові 10%, щоб отримати його на тиждень раніше, якби ви замовляли його за шість місяців наперед.)
Якщо однакова для всіх товарів, тоді також має місце, що
тобто, якщо товару А присвоєно вищу корисність, ніж товару Б, у момент часу https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/cb0768c0bd659f2f84fb5ef9f4b74f336123d915, то це співвідношення зберігається й у всі інші моменти часу. (Якщо завтра на обід ви волієте з’їсти броколі, а не торт, то й зараз, коли ви голодні, ви також оберете броколі замість торта.)
Експоненціальне дисконтування призводить до часово-узгоджених преференцій. Експоненціальне дисконтування та, у більш загальному сенсі, часово-узгоджені преференції часто приймаються за основу в теорії раціонального вибору, оскільки вони передбачають, що всі «я» особи, яка приймає рішення, погоджуватимуться з виборами, зробленими кожним із цих «я». Будь-яке рішення, яке індивід приймає для себе заздалегідь, залишатиметься дійсним (тобто оптимальним вибором) із плином часу, якщо тільки самі корисності не зміняться.
Однак емпіричні дослідження переконливо свідчать про те, що часова неузгодженість, насправді, є типовою рисою людських уподобань. Це означало б розбіжність думок різних «я» людини щодо прийнятих рішень та заперечення принципу часової узгодженості, що лежить в основі теорії раціонального вибору.
Наприклад, уявіть, що у вас є вибір: взяти вихідний завтра або півтора вихідних через місяць. Припустимо, ви вибрали б один вихідний завтра. А тепер уявіть, що вам запропонували зробити той самий вибір десять років тому. Тобто тоді вас запитали, що ви б обрали: один вихідний через десять років чи півтора вихідних через десять років і один місяць. Припустимо, що тоді ви б обрали півтора дні вихідних. Це був би випадок часової неузгодженості, оскільки ваші відносні уподобання щодо завтра та через місяць відрізнялися б у двох різних часових точках — а саме зараз та десять років тому. Рішення, прийняте десять років тому, вказує на перевагу відкладеного задоволення, але рішення, прийняте безпосередньо перед цим, вказує на перевагу негайного задоволення.
У більш загальному плані люди мають систематичну схильність переходити від «чеснот» (товарів або видів діяльності, які вважаються цінними в довгостроковій перспективі) до «пороків» (товарів або видів діяльності, які приносять задоволення в короткостроковій перспективі) у міру наближення моменту споживання, навіть якщо це вимагає зміни раніше прийнятих рішень.
Одним із способів формального введення в економічні моделі преференцій, що змінюються в часі, є надання особі, яка приймає рішення, спочатку стандартних преференцій з експоненційним дисконтуванням, а потім додавання ще одного члена, який сильно дисконтує будь-який час, що не є «зараз». Преференції такого роду називають «преференціями з ухилом у бік сьогодення». Модель гіперболічного дисконтування — це ще одна широко використовувана модель, яка дозволяє отримувати більш реалістичні результати щодо процесу прийняття рішень людьми.
Інша форма динамічної неузгодженості виникає внаслідок «упередженості проекції» (яку не слід плутати з однойменним захисним механізмом). Люди схильні неправильно прогнозувати свою майбутню граничну корисність, припускаючи, що вона залишиться на нинішньому рівні. Це призводить до неузгодженості, оскільки гранична корисність (наприклад, смакові вподобання) змінюється з часом у спосіб, якого людина не очікувала. Наприклад, коли людей просять вибрати між фруктом і шкідливою для здоров’я закускою (такою як шоколадний батончик) для майбутнього прийому їжі, на їхній вибір значною мірою впливає їхній «поточний» рівень голоду. Люди можуть стати залежними від куріння чи наркотиків, оскільки вони недооцінюють майбутню граничну корисність цих звичок (таких як тяга до сигарет) після того, як стають залежними.
У медіадослідженнях Теорії вибору засобів масової інформації не розглядали безпосередньо питання неузгодженост вибору в тому розумінні, яке їй надає поведінкова економіка. Проте у статті Gui та ін. (2021) на основі літератури з поведінкової економіки розглядаються прогалини в теоретичному осмисленні неузгодженості вибору ЗМІ в медіа-дослідженнях. У ній також підкреслюється, що неузгоджений вибір є ще більш поширеним і актуальним у цифровому середовищі, оскільки підвищений рівень стимуляції та багатозадачність полегшують вибір на користь миттєвого задоволення навіть за наявності інших довгострокових уподобань.
Приклади
У контексті теорії ігор оголошена урядова політика, згідно з якою з терористами ніколи не ведуть переговорів щодо звільнення заручників, є прикладом часової неузгодженості, оскільки в кожній конкретній ситуації з заручниками влада стикається з дилемою: порушити це правило чи ні, намагаючись врятувати заручників. Якби уряд діяв послідовно, ніколи не порушуючи цього правила, терористичній групі було б нераціонально брати заручників. (Звісно, у реальному світі терористи можуть діяти нераціонально.)
Студенти напередодні іспиту часто мріють, щоб іспит можна було відкласти ще на один день. Якби їх запитали того вечора, такі студенти, можливо, погодилися б заплатити, скажімо, 10 доларів у день іспиту за те, щоб його перенесли на наступний день. Однак за кілька місяців до проведення іспиту студенти, як правило, не дуже переймаються тим, щоб іспит відклали на один день. І, насправді, якби студентам зробили таку саму пропозицію на початку семестру, тобто вони могли б перенести іспит на один день, зобов’язавшись під час реєстрації сплатити 10 доларів у день іспиту, вони, ймовірно, відхилили б цю пропозицію. Вибір є однаковим, хоча й здійснюється в різні моменти часу. Оскільки результат змінювався б залежно від моменту часу, студенти демонстрували б часову неузгодженість.