Аділь-мурза Карашайський (; ? — травень 1916) — кримськотатарський громадський, релігійний і державний діяч Російської імперії, таврійський муфтій у 1903—1916 роках. Представник давнього мурзинського роду Карашайських, статський радник, предводитель дворянства Перекопського повіту Таврійської губернії. Відомий діяльністю щодо захисту прав мусульманського духовенства та вакуфних установ Криму, а також участю в петиційній кампанії 1905 року.
Життєпис Аділь-мурза Карашайський походив зі старовинного кримськотатарського мурзинського роду, який отримав підтвердження дворянства в Російській імперії. Він активно брав участь у місцевому самоврядуванні: неодноразово обирався предводителем дворянства Перекопського повіту, головою Перекопського земського зібрання та Перекопського повітового присутствія з військової повинності.
1 серпня 1903 року Карашайський приступив до виконання обов'язків таврійського муфтія (голови Таврійського магометанського духовного правління), будучи обраним уже на шостий трирічний термін. На цій посаді він поєднував релігійне керівництво з адміністративною діяльністю.
Петиційна кампанія 1905 року Під час революційних подій 1905 року муфтій Карашайський відіграв помітну роль у громадсько-політичному житті кримських татар. Він головував на зборах уповноважених мусульманських громад у своєму симферопольському будинку, де обговорювалася «загальнонародна петиція» кримських татар.
Однак, не згодний з деякими пунктами колективного документа (зокрема, з тими, що стосувалися широких соціальних реформ та статусу духовенства), Карашайський ініціював альтернативну петицію («контрпетицію») від імені значної частини мусульман і духовенства. Ця петиція, подана 24 травня 1905 року голові Комітету міністрів Сергій Вітте, мала переважно конфесійний характер: вона акцентувала увагу на розширенні повноважень Таврійського магометанського духовного правління, підвищенні статусу ісламських інститутів, вакуфів та релігійній освіті. Документ підписали близько 1700 осіб, у тому числі значна частина духовенства.
Ініціатива муфтія викликала полеміку в кримськотатарському суспільстві, зокрема критику з боку Ісмаїла Гаспринського та його прибічників, які вбачали в ній корпоративні інтереси духовної еліти.
Татари-липки Аділь-мурза Карашайський відіграв помітну роль у підтримці історичних і культурних зв’язків між кримськими та литовськими татарами на початку XX століття. Як таврійський муфтій він використовував свій авторитет і адміністративні можливості для збереження релігійної та етнічної ідентичності татарських громад, що опинилися в різних частинах Російської імперії. Зокрема, його діяльність сприяла обміну релігійними традиціями, взаємній підтримці громад та зміцненню зв’язків між кримськотатарською елітою й татарською діаспорою Великого князівства Литовського (сучасна Литва, Польща, Білорусь). Ці контакти стали важливим елементом збереження нематеріальної культурної спадщини татарського народу в умовах імперської політики.
Смерть і спадок Аділь-мурза Карашайський помер у травні 1916 року. Його наступником на посаді таврійського муфтія став Селямет-мурза Кипчацький.
Його дочка — Асіє Емір-Заде (Карашайська), відома акторка. Рід Карашайських продовжував відігравати помітну роль у кримськотатарському суспільстві.
Див. також Таврійське магометанське духовне правління Ісмаїл Гаспринський Кримські татари Іслам у Криму
Примітки
Джерела Загидуллин И. К. О петиции таврического муфтия А. Карашайского 1905 года // Minbar. Islamic Studies. 2021. Т. 14. № 4. С. 763—777. DOI. Зуб (Руденко) Н. До історії взаємозв'язків кримських та литовських татар: на прикладі діяльності муфтія Аділь мурзи Карашайського (початок ХХ ст.) // Крим у координатах історії: збірник матеріалів другого наукового семінару. К.: ВПЦ «Київський університет», 2021. С. 152—159.