Показник — величина, яка є результатом спостереження, вимірювання або розрахунків.
Показник виражає міру інтенсивності, інші особливості прояву властивостей станів об'єкта (процеса, явища). Використовується для кількісної характеристики властивості, яка безпосередньо не вимірюється. Наприклад, якщо змінною є релігійність, а одиницею аналізу є особистість, то одним із потенційно більш численних показників релігійності цього індивідууму буде те, чи вони відвідують релігійні служби; інші — як часто, чи вони жертвують гроші релігійним організаціям.
Показник дозволяє переходити від поняття до засобів його фіксації; від визначення явища до операцій, діям по фіксації його дійсного стану в заданий момент часу і простору.
Різні автори наукових публікацій можуть мати відмінні визначення терміну «показник», які не є цілком узгодженими між собою, тому рекомендованою практикою є дати визначення у науковій роботі.
Показник, який характеризує всю сукупність одиниць обстеження і використовується для аналізу сукупності в цілому, називається статистичним показником.
Численні показники можуть бути об'єднані в .
Класифікація За структурою показники поділяються на прості та складні. Прості показники — ті, що можна виміряти безпосередньо. Складні показники — ті, що описують певну характеристику, яка сама не може бути виміряна безпосередньо. Наприклад кількість видів безхребетних є показником якості ґрунту, а якість ґрунту є індикатором сталого управління земельними ресурсами.
За змістом величини показники поділяються на абсолютні та відносні.
За формою представлення показники поділяються на кількісні, ті що походять від числових даних, та якісні, які походять від нечислових даних.
За способом обчислення розрізняють первинні та похідні показники. Первинні визначаються шляхом зведення та групування даних і подаються у формі абсолютних величин. Похідні показники обчислюються на базі первинних і мають форму середніх або відносних величин.
Див. також
Критерій Параметр
Примітки