Адам Казімеж Мрозовицький (; 3 березня 1877, Львів — 21 жовтня 1914, Гаї Вижні) — австро-угорський офіцер, лейтенант артилерії.
Біографія Син Яна Гіполіта Мрозовицького гербу Прус III, землевласника та чиновника Крайового виділу у Львові, та Емілії, уродженої Інгістофф власного гербуKsięgi metrykalne parafii Św. Marii Magdaleny we Lwowie za roku 1877 – urodzenia, s. 6, [w:] Archiwum Główne Akt Dawnych, akta metrykalne parafii Św. Marii Magdaleny we Lwowie, sygn. 821, nr mkr. A-74617.; онук Францішека Мрозовицького, офіцера армії Варшавського герцогства. Втративши батька у віці одинадцяти років, він виховувався у Львові, де спочатку навчався в Імператорсько-королівській Львівській гімназії імені Франца Йосифа, а потім, з 1890 року, в Імператорсько-королівській Вищій Реальній школі. Він розпочав навчання в Практичній школі сільського господарства в Черніхові, де навчався, серед інших, у Кароля Губерта Ростворовського, згодом видатного драматурга та поета, музиканта, публіциста та діяча Великопольського табору, який закінчив у 1898 році.
Він часто зупинявся у маєтках своєї бабусі, Зофії Інгістофф, уродженої Малаховської, онуки Ігнація Мархоцького, графа РедуксаPolski Słownik Biograficzny, t. IX, 1974, s. 550-553., у чорноморських степах поблизу Одеси. Там, з 1900 по 1907 рік, він господарював у маєтку Грегоріувка, орендованому у Станіслава та Яніни Вибрановської, уродженої Малаховської, гербу Порай.
У 1901 році його призвали до австрійської армії та він розпочав службу унтерофіцером, а потім курсантом у 31-му дивізійному артилерійському полку, який у 1908 році був перейменований на 31-й польовий гарматний полк (Feldkanonenregiment 31), дислокований у Станіславові, під командуванням генерала Тадеуша Йордана Розвадовського. У рамках новорічних підвищень його було підвищено в такому порядку: у 1902 році з унтерофіцера до запасного курсанта, у 1905 році — до курсанта-заступника офіцераGazeta Lwowska nr 4/1905 z dnia 6.01.1905., а в 1908 році — до лейтенанта польової артилеріїGazeta Lwowska. 4/1908, 8 stycznia 1908.Verordnungsblatt für das K. u. K. Heer: Personal-Angelegenheiten, K.u.K. Kriegsministerium, Wiedeń, Tom 57/1908.. У 1909 році він придбав у Кароля Славінського маєток Корабники поблизу Скавіни в Краківському повіті, де спеціалізувався на скотарстві, переважно голландської породи великої рогатої худоби. Він був залучений до громадських справ, ставши керівником відділу контролю за виробництвом молока в Імперсько-королівському сільськогосподарському товаристві в Кракові в 1909 році, яке діяло під головуванням графа Здзіслава Тарновського.Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskim na rok 1909, Lwów 1909, s. 931. З 1911 року він був членом Асоціації виробників низинної худоби у Західній Галичині, що базувалася в Кракові, яка приймала лише виробників голландської, чорно-червоно-квадратної фризької та ольденбурзької худоби. 13 січня 1914 року Національне відділення Королівства Галичини та Лодомерії в Кракові, за висуненням Живецької повітової ради, призначило його заступником члена «комісії з ліцензування биків» у політичному окрузі Подгуже. Він також був членом Галицького мисливського товариства у Львові.Spis członków i delegatów Galicyjskiego Towarzystwa Łowieckiego, Lwów 1914. Він публікував професійні статті про скотарство та виробництво молока у «Tygodnik Rolniczy» (Сільськогосподарський тижневик), що видавався в Кракові.
Він не займався політичною діяльністю, але в червні 1913 року балотувався до Національного парламенту за Національно-демократичним списком від сільського округу Вадовіце-Величка як безпартійний кандидат, але не отримав місця.Słowo Polskie, nr 101/1913 z dnia 1 lipca 1913.
На початку липня 1914 року, будучи лейтенантом запасу Австро-Угорської армії, він був мобілізований та відправлений на Російський фронт зі своїм 31-м польовим гарматним полком (FKR 31) під командуванням полковника Йоганна Міхалека. Він брав участь у фронтових боях у так званій Галицькій битві. До кінця вересня, коли російські війська розпочали переслідування, відсунувши фронт приблизно на 130 км на захід від Львова, Австро-Угорська армія втратила в боях приблизно 326 000 солдатів та близько третини свого офіцерського корпусу. В кінці цієї кампанії Мрозовицький загинув 21 жовтня 1914 року поблизу Гаїв Вижніх і Стрия та був похований на сусідньому військовому цвинтарі в Нежухові.
Сім'я 16 січня 1909 року в Кракові він одружився із Зофією Яніною, уродженою Жельською гербу Огоньчик, дочкою Юзефа Артура Константія з Гусятина та Клементини Бжеської гербу Боньча. Народившись 14 квітня 1888 року в Гусятині, вона стала журналісткою та громадською діячкою після того, як овдовіла, і померла 27 вересня 1970 року в Гдині.Akta metrykalne parafii Św. Szczepana w Krakowie, nr ser. 6 z 1909 roku.Encyklopedia Gdyni, (biogram: Żelska-Mrozowicka Zofia Janina), Gdynia, s. 984, 2006.
У нього залишилися сини: Ян Клеменс, Казімеж Артур та Юзеф Міхал.Encyklopedia Gdyni (biogram: Mrozowicki Jan Klemens), Gdynia, s. 481, 2006.Muszalski E., Mrozowicki Józef Michał, [w:] Polski Słownik Biograficzny, t. XXII, s. 208-209, 1977.
Примітки
Література
Encyklopedia Gdyni, Gdynia 2006, s. 481. Kasper Niesiecki: Mrozowicki herbu Prus. [W:] Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami.... T. III. Lwów, 1740, s. 317–318. Edward Muszalski: Mrozowicki Józef Michał (1913–1940). [W:] Polski Słownik Biograficzny. T. XXII. Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk, 1977, s. 208–209.