Вайлемський Діллі () — другий серед найстаріших у світі паровозів, що збереглися.
Історія Паровоз побудували близько 1815 року і для Крістофера Блекетта, власника Вайлемських копалень, розташованих на захід від Ньюкасла-на-Тайні, для перевезення вугілля Вайлемською залізницею.
Навантаження на вісь у початковому двовісному варіанті виявилося занадто великим для литих із чавуну кутникових рейок, і 1815 року паровоз перероблено на чотиривісний, і в такому вигляді він пропрацював до заміни 1830 року чавунних рейок на залізні сучасного профілю.
1822 року паровоз, тимчасово встановлений на човні й забезпечений гребними колесами, переправляв через Тайн штрейкбрехерів.
1862 року паровоз перевели на Крегхедські вугільні копальні. Після списання його 1883 року подаровано Единбурзькому музею наук і мистецтв (нині ), в експозиції якого він і перебуває. Аналогічний трохи раніший паровоз «Пихкаючий Біллі» перебуває в лондонському Музеї науки.
До глибокого дослідження 2008 року припускали, що саме «Вайлемський Діллі», а не «Пихкаючий Біллі», є найстарішим збереженим паровозом. Результати дослідження показали, що «Діллі» має конструктивні вдосконалення, зроблені з досвіду будівництва та експлуатації «Біллі», яких у «Біллі» немає.
Конструкція
Дві ведучі осі паровоза пов'язані з кривошипним валом посередині за допомогою зубчастих коліс. Кривошипний вал обертає коромислова парова машина з двома вертикальними циліндрами діаметром при ході поршня . Розподіл пари — золотниковий.
Котел паровоза — з U-подібною жаровою трубою та топкою під димовою трубою. Вихлоп відпрацьованої пари в димову трубу збільшує інтенсивність тяги в топці.
Примітки
Література