Варшавський військовий округ — постійне оперативне формування (військовий округ), в рамках військово-адміністративного поділу Російської імперії, загальновійськове об'єднання військових з'єднань, частин та різних місцевих військових установ російської імператорської армії на території Привіслинського краю (Царства Польського).

На чолі постійного формування стояв командувач військ округу, якому були підпорядковані всі війська, військові заклади та установи. У 1911 р. територія округу становила 2856 квадратних миль (1/35 частина території Європейської частки Росії) з населенням 13,5 млн чоловік. Штаб-квартира — м. Варшава, окружний храм — Свято-Георгіївська церква (знищена під час ревіндикації). Варшавський ВО, що мав найважливіше військове значення на заході Російської імперії, також називався як Передовий театр (або Передовий театр війни).

Управління та склад округу При сформуванні управління Варшавського ВО складалося з військово-окружної ради, окружного штабу та управлінь: артилерійської, інженерної, інтендантської та військово-медичної. Пізніше з:

Управління: Командувач військ округу; Військово-окружна рада (вища рада з питань ведення військового господарства в окрузі); Штаб округу (орган командувача військ зі стройового управління): управління генерал-квартирмейстера (стройове, мобілізаційне та лічильне відділення); управління (інспекторське, господарське, шпитальне відділення, канцелярія та архів); управління начальника військових сполучень (військово-дорожнє та етапне відділення); Артилерійське управління; Інженерне керування; Інтендантське управління; Військово-медичне управління.

На 1911 рік у Варшавському військовому окрузі були розквартовані 6-й, 14-й, , і армійські корпуси (всього 9 піхотних і 7 кавалерійських дивізій, 2 стрілецькі бригади, 1 окрема кавалерійська бригада та інші частини), а також 4-й батальйон. Фортеці та укріплені пункти біля округу: Брест-Литовськ, Новогеоргіївськ, Осовець, Варшава, Івангород, Зегрж, Ломжа, Остроленка, Пултуськ, Рожани. Крім того, в окрузі було управління Варшавської місцевої бригади.

У Варшавському військовому окрузі виходили такі періодичні видання (роки): «Варшавський військовий журнал» (1899—1904 ), «Варшавський військовий вісник» (1906—1914 ), «Офіцерське життя» (1906—1914 ).

Командувачі 10.08.1864 — 06.01.1874 — генерал-ад'ютант генерал-фельдмаршал граф Федір Федорович Берг; 11.01.1874 — 18.05.1880 — генерал-ад'ютант генерал від інфантерії (з 29.06.1874 граф) Павло Євстафійович Коцебу; 18.05.1880 — 19.05.1883 — генерал-ад'ютант генерал від кавалерії Петро Павлович Альбедінський; 07.06.1883 — 06.12.1894 — генерал-ад'ютант генерал від кавалерії Йосип Володимирович Ромейко-Гурко; 13.12.1894 — 12.12.1896 — генерал-ад'ютант генерал від інфантерії граф Павло Андрійович Шувалов; 01.01.1897 — 17.11.1900 — генерал-ад'ютант генерал від інфантерії найсвітліший князь Олександр Костянтинович Імеретинський; 24.03.1901 — 17.02.1905 — генерал-ад'ютант генерал від кавалерії Михайло Іванович Чертков; 19.02.1905 — 15.08.1905 — генерал-ад'ютант генерал-лейтенант Костянтин Клавдійович Максимович; 15.08.1905 — 01.02.1914 — генерал-ад'ютант генерал від кавалерії Георгій Антонович Скалон; 04.03.1914 — 19.07.1914 — генерал від кавалерії Яків Григорович Жилінський.

Історія

У 1862 р. Варшавський військовий округ створений під час військової реформи, що проводилася військовим міністром Д. О. Мілютіним, з метою децентралізації та вдосконалення військового управління на Росії, а також для зміцнення військової влади на окупованих теренах. Округ утворено на основі 1-ї армії на теренах губерній Царства Польського.

6 липня 1862 р. для керівництва військами округу на базі скасованої 1-ї армії та її головного штабу утворено управління військ у Царстві Польському у складі штабу, артилерійського та інтендантського управлінь.

10 серпня 1864 р. вони перетворені на штаб і управління Варшавського військового округу, інші управління були створені відповідно до типової структури округів. У складі окружного управління існувала Військово-судна частина, яка здійснювала військове судочинство. Для проведення будівельних робіт на території округу було створено Управління виробника робіт та будівельну комісію.

У 1875 р. Сувалкську губернію (без Щучинського повіту) передали до складу Віленського військового округу, а до Варшавського військового округу приєднали частину повітів Гродненської губернії, а потім два повіти Волинської губернії.

Командувачі військ округу зазвичай одночасно перебували Варшавськими генерал-губернаторами, а генерал в 1863—1874 роках був останнім намісником Царства Польського, і в 1863—1864 роках носив звання головнокомандувача військ у Царстві Польському .

Під час командування округом генерала Й. В. Ромейка-Гурка (1883—1894 рр.) велика увага приділялася фортифікаційній обороні, були посилені зміцнення , Новогеоргіївської, Брест-Литовської та фортець, створені Варшавський укріплений район і лінія нових фортів (Зегрж, Осовець та ін.), а для сталого зв'язку між ними прокладено мережу стратегічних шосе (військових доріг).

Наприкінці XIX століття у командувача округу було три помічники (заступники):

з управління Варшавським укріпленим районом (Варшава, Новогеоргіївськ, Зегрж); для завідування резервними військами; для керування кавалерією.

Територіальний склад округу на 1911 р.: Варшавська, Каліська, Келецька, Ломжинська, Люблінська, Петроківська, Плоцька, Радомська, Седлецька губернії, а також Гродненська губернія (без Гродненського та Слонімського повітів), Володимир-Волинський та Ковельський повіти Волинської губернії.

26 червня 1910 р. імператором Миколою II затверджено «Вказівки командувачам військ на випадок війни з державами Троїстого союзу», складені стосовно мобілізаційного розкладу 1910 року. Відповідно до них, у разі війни формувалося сім армій. Варшавський військовий округ формував армію № 2 (Варшавську) із завданням прикриття мобілізації всередині Російської імперії, зосередження та підготовка до рішучого наступу залежно від ситуації Н. Н. Головин, «Из истории кампании 1914 года на Русском фронте». — Кн. 1, т. 1. «План войны»; т. 2. «Начало войны и операции в Восточной Пруссии». — : АЙРИС-пресс, 2014 г. — 688 с., (Белая Россия). — С. 24..

У лютому 1912 р. у м. Москві військовий міністр генерал В. О. Сухомлинов зібрав з'їзд начальників штабів. До з'їзду генерал М. В. Алексєєв підготував записку «Загальний план дій». В результаті затверджено «Вказівки командувачам військ на випадок війни з державами Троїстого союзу» від 1 травня 1912 року. У них завданн арміям були визначені відповідно до того, чи буде вирішено напрям більшої частини сил проти Австрії (план «А») чи проти Німеччини (план «Г»). 25 вересня 1913 р. були високо затверджені «Основні міркування щодо розгортання наших збройних сил під час війни з державами Троїстого союзу» Н. Н. Головин, «Из истории кампании 1914 года на Русском фронте». — Кн. 1, т. 1. «План войны»; т. 2. «Начало войны и операции в Восточной Пруссии». — : АЙРИС-пресс, 2014 г. — 688 с., (Белая Россия). — С. 404..

У липні 1914 р. у зв'язку з Першою світовою війною під час проведення мобілізації у Російській імперії округ було скасовано, з його військ сформовано 2-а армія Північно-Західного фронту. Органи управління та установи округу евакуйовані до м. Мінська та використані для формування управління Мінського військового округу.

Примітки

Джерела

Посилання Русская императорская армия. Варшавский военный округ Авилов Р. С., «Численность войск Приамурского и Варшавского военных округов накануне Русско-японской войны: опыт сравнительного анализа» // Новый исторический вестник. — 2017. — № 1. — С. 40—50. Варшавский военный округ (1862—1914). — Российский государственный военно-исторический архив. Путеводитель. 2006. — Т. 1