Алістер Маккоркодейл (; , Глазго, Шотландія — Matthews, Peter & Watman, Mel eds. Athletics International Vol 17, No6 — 3 March 2009) — британський легкоатлет і крикетист. Його син одружився з леді Сарою Спенсер, сестрою Діани, принцеси Уельської.

Маккоркодейл навчався в школі Герроу, де виступав за основний склад шкільної команди з крикету й розпочинав подачі команди в матчі Ітон — Герроу 1948 року на стадіоні «Лордс». Того ж року представляв Велику Британію з легкої атлетики на Олімпійських іграх в Лондоні. У фіналі на 100 метрів за результатами фотофінішу він поступився в боротьбі за бронзу, однак виборов срібло в естафеті 4 × 100 метрів. Після цього він більше не виступав у легкоатлетичних змаганнях.

1948 року у крикеті виступав за «Фрі Форестерз» і крикетний клуб «Мерілебон», а також провів три матчі за команду «Міддлсекс» у 1951 році як лівий батсмен і праворукий швидкий боулер. У сезоні 1951—1952 років здійснив турне Канадою у складі команди «Мерілебон». Перед смертю Маккоркодейл був сьомим за віком серед живих першокласних крикетистів «Міддлсексу».

Ранні роки Народився 5 грудня 1925 року в Гіллхеді, Глазго. Він був сином Кеннета Маккоркодейла і походив з Гатфілд-Плейс у Гатфілд-ПевереліThe Tatler Wednesday 23 April 1947, page 30.

Провів дитинство в Ессексі та навчався в школі Герроу. Він виступав за перші команди школи з футболу та крикету, а також належав до Елмфілд-хаусу.

Легкоатлетична кар'єра Наприкінці Другої світової війни, 1944 року одразу після закінчення школи вступив до Колдстримської гвардії. Його направили до Німеччини у званні лейтенанта, де він почав займатися легкою атлетикою, щоб уникати численних стройових занять. Він досяг успіху в цьому, армійський чемпіонат з бігу на 100 метрів у 1946 році. Наступного року він здобув перемоги на дистанціях 100 і 200 метрів.

Наступного успіху він досяг на чемпіонаті Аматорської атлетичної асоціації, де він здобув титул чемпіона у бігу на 220 ярдів у 1947 році. Усього цього він досяг, залишаючись при цьому не надто зосередженим на легкій атлетиці: він більше любив регбі та крикет і досить легковажно ставився до тренувань. Говорили, що він міг загасити сигарету й одразу вийти на бігову доріжку.

У Лондонському атлетичному клубі його тренував Гай Батлер. Маккоркодейл замовив собі пару бігового взуття, а Батлер дав йому нескладний план підготовки, і цього виявилося достатньо, щоб Маккоркодейл потрапив на Олімпійські ігри. На літніх Олімпійських іграх 1948 року він виступав в особистих забігах на 100 і 200 метрів, а також змагався в естафеті 4 × 100 метрів, де його команда здобула срібні медалі.

Олімпійські ігри 1948 року Олімпійські ігри 1948 року були незвичними тим, що на них не використовували електронний хронометраж з точністю до 1/100 секунди, як на двох попередніх Олімпіадах — 1932 і 1936 років. Натомість час фіксували вручну з точністю до 1/10 секунди.

100 метрів У бігу на 100 метрів Маккоркодейл подолав перший і другий раунди, а також півфінал, вийшовши до фіналу. У цих забігах він показав результати 10,5, 10,5 і 10,7 секунди відповідно, посівши друге місце в перших двох раундах і третє — у півфіналі. У фіналі він фінішував четвертим. Спочатку йому зарахували такий же час, як і спортсменам, які посіли друге й третє місця, — 10,4 секунди друге та третє місця — 10,4, але після фотофінішу срібну й бронзову медалі розподілили між іншими спортсменами.

200 метрів У бігу на 200 метрів у першому раунді виграв десятий забіг з результатом 22,3 секунди. У другому раунді він пробіг на пів секунди швидше, 21,8, посівши друге місце після майбутнього олімпійського чемпіона Мела Паттона. Однак у другому півфіналі він вибув, фінішувавши п'ятим.

Естафета 4х100 метрів Він брав участь в естафеті разом із Джоном Грегорі, чемпіоном Європи зі стометрівки дворічної давності, а також Кеном Джонсом і Джоном Арчером — гравцями збірних з регбі Уельсу й Англії відповідно.

Британська команда виграла свій забіг з результатом 41,4 секунди, випередивши збірну Угорщини, якій зарахували такий же час. У фіналі британська команда пробігла 41,3 секунди та посіла друге місце, поступившись американцям, судді вважали, що передача естафетної палички між Барні Юеллом і Лоренцо Райтом з США відбулася за межами зони передачі, і дискваліфікували їх. Через два дні їхній результат відновили після надання відеодоказів, які спростовували порушення, а британська команда знову опинилася на другому місці й отримала срібні медалі.

Кар'єра в крикеті Маккоркодейл почав свою крикетну кар'єру ще в школі Герроу, виступаючи за основний склад у 1943 і 1944 роках. В ті роки він грав у щорічному матчі між Ітоном і Герроу. У першому матчі гру скасували через дощ ще до того, як він вийшов відбивати. Наступного року він набрав 27 ранів і став другим найрезультативнішим гравцем Герроу, але команда програла з різницею у п'ять вікетів. Маккоркодейл також вивів з гри трьох гравців Ітона своїми подачами, проте суперники зуміли наздогнати встановлений Герроу результат у 147 ранів. Потім його обирали до команд шкіл Лорда у 1943 та 1944 роках, перед закінченням навчання.

Після успіху на Олімпійських іграх він знову повернувся до крикету у серпні 1948 року, виступаючи за крикетний клуб «Мерілебон» під час туру Ірландією, а 1949 року — у матчах у Німеччині. В одному з матчів проти британської армії, підрозділи якої дислокувалися в цьому регіоні, він узяв шість вікетів.

Після цього він приєднався до крикетного клубу «Фрі Форестерз», зігравши за них різні матчі, зокрема проти збірної Нідерландів.

Він повернувся до крикетного клубу «Мерілебон» у турі Канадою 1951 року, зігравши дванадцять ігор, зокрема одну проти канадської команди.

Особисте життя

У серпні 1947 року одружився з Розмарі Сібіл Тернор, дочкою майора Герберта Брока Тернора зі Сток-Рочфорд-Голу, та його дружини леді Енід Фейн (дочки 13-го графа Вестморленду та відомої красуні леді Сібіл Сент-Клер). Церемонія відбулася в церкві Святого Михайла на Честер-скверThe Tatler Wednesday 13 August 1947, page 26. 1954 року маєток Тернорів в Сток-Рочфорді перейшов у власність Розмарі та її чоловіка.

У них було двоє дітей. Дочка Сара, яка 1969 року вийшла заміж за Джеффрі ван Катсема, члена родини Ван Катсем, сина Бернарда та брата Х'ю ван Катсема. Син Ніл Маккоркодейл 1980 року одружився з леді Сарою Спенсер, сестрою Діани, принцеси Уельської.

Після спортивної кар'єри Після завершення крикетної кар'єри він приєднався до сімейного бізнесу — друкарської компанії McCorquodale and Co., яка, серед іншого, відповідала за друк олімпійських програм 1948 року. 1967 року став головою сімейної фірми, отримавши посаду від свого двоюрідного брата і обіймав її до виходу на пенсію у 1986 році. Він також входив до рад директорів British Sugar і Guardian Royal Exchange.

Він входив до ради директорів школи в Гарроу аж до самої смерті.

Після виходу на пенсію він підтримував місцеві благодійні організації та опікувався родовим маєтком Тернорів, зокрема будинком, де вони жили в Літтл-Понтон- Голлі, куди він переїхав у 1955 році й де прожив до своєї смерті. Сади маєтку відомі своєю красою, вони займають чотири акри, а 2014 року їх відкрили для відвідування заради благодійних цілей.

Помер у 83 роки. У нього залишилися дружина, син, п'ять онуків і двоє правнуків.

Досягнення Країна 1948біг на 100 мЛондон, Англія4-тебіг на 200 мЛондон, Англія5-те, півфінал 2естафета 4 × 100 мЛондон, Англія2-ге

Примітки

Посилання