Гай Руперт Беррімен (; , Кірколд, Файф, Шотландія) — шотландський музикант, автор пісень, продюсер, підприємець і дизайнер. Здобув популярність як бас-гітарист рок-гурту «Coldplay» та електронного супергурту «Apparatjik». Виріс у Кірколді, змалку почав грати на бас-гітарі, надихаючись творчістю Джеймса Брауна, «The Funk Brothers» і «Kool & the Gang». Окрім музики, займається й іншими проєктами: видає журнал «The Road Rat» і розвиває амстердамський бренд одягу Applied Art Forms.
Беррімен приєднався до «Coldplay» разом з Крісом Мартіном, Джонні Баклендом і Віллом Чемпіоном під час навчання в Університетському коледжі Лондона, де він вступив на факультет машинобудування, але пізніше кинув навчання. 1999 року гурт підписав контракт з Parlophone, а світове визнання здобув після виходу дебютного альбому «Parachutes» (2000) та наступних платівок. У складі гурту Беррімен є семиразовим лавреатом премії «Греммі» та дев'ятиразовим лавреатом премії «Brit Awards». Продавши понад 160 мільйонів платівок у всьому світу, «Coldplay» є найуспішнішим гуртом XXI століття.
Раннє життя Народився 12 квітня 1978 року в Кірколді, Файф, Шотландія. Він є наймолодшим сином інженера Руперта Беррімена та його дружини Елізабет, родина якої займалася торгівлею й володіла фабриками в цьому регіоні. Ріс поблизу парку Беверідж і згадує дитинство як сповнене «величезним відчуттям свободи»: він разом із друзями змалку «просто робив усе, що нам хотілося», зокрема досліджував маєток Рейт і навколишній ліс. Ще в дитинстві захопився годинниками — із цікавістю розглядав колекцію батька, хоча, як він згадував, «ті шухляди були під забороною».
Беррімен сказав, що прослуховування пісні Стіві Вандера «My Cherie Amour» (1969) стало поворотним моментом у його житті, а також причиною, чому він вирішив стати бас-гітаристом: «Я пам'ятаю, як мені було десь шість років і я пережив цей момент. Звісно, до того я чув музику вдома — вона постійно звучала десь на фоні, — але саме тоді я вперше відчув з нею особистий зв'язок. Відтоді я став великим шанувальником соулу та Motown».
Оскільки його батько очолював проєкт будівництва тунелю під Ла-Маншем, сім'я переїхала до Кенту, коли Беррімену було близько 12 років, саме тоді він почав грати на бас-гітарі. Під час навчання в Единбурзькій академії він грав на барабанах і трубі в шкільному оркестрі. Ці уроки допомогли йому усвідомити, що він «шульга, який грає правицею», і він заснував гурт «Time Out». Потім вступив до Кентського коледжіу в Кентербері. Навчався на факультет машинобудування в Університетському коледжі Лондона, де познайомився з Крісом Мартіном, Джонні Баклендом і Віллом Чемпіоном, з якими зрештою заснував гурт «Coldplay».
Кар'єра
Беррімен став третім учасником гурту, приєднавшись до нього у 1997 році. Їхній однокурсник Кріс Фуф описав його як «тихого хлопця, який поселився в блоці „Париж“ — менш заселеному крилі гуртожитку Рамзі-Голл. Решту учасників гурту поселили в блоці „Нью-Йорк“, але не Гая — він був своєрідним чужинцем, про якого всі знали, зокрема через його колекцію музичних інструментів». Мартін згадував, що під час першої зустрічі склав про бас-гітариста хибне враження: «Він не такий страшний, як здається… Усі думають, що він похмурий, але правильніше сказати — небагатослівний». Разом з Баклендом вони почали репетирувати й зрештою записали демозапис, попри те що в гурті ще не було барабанщика. До листопада того року вони виступали під назвою «Big Fat Noises». 1998 року до складу приєднався Чемпіон, завершивши формування концертного складу гурту. Згодом Беррімен покинув навчання на факультеті машинобудування й вступив на семирічну програму з архітектури в Бартлетті, однак невдовзі також залишив її, щоб зосередитися на музичній кар'єрі. Щоб оплачувати оренду житла, він працював барменом.
У документальному фільмі «Head Full of Dreams» (2018) Беррімен згадував, що запис альбому «X&Y» (2005) та його реліз ознаменували дуже бурхливий період для гурту, оскільки у них часто виникали суперечки, особливо між ним і Мартіном: Беррімен згадував: «Тоді я, мабуть, був набагато категоричнішим, і це страшенно всіх дратувало. Не знаю, чи намагався я втекти від самого себе, чи просто почувався некомфортно у власній шкурі, але однозначно мав проблеми з алкоголем». В інтерв'ю в «Шоу Говарда Стерна» відповідаючи на запитання про творчий процес у гурті, музиканти розповіли, що Бакленд зазвичай прихильніше ставиться до початкових ідей Мартіна, схвалюючи їх або пропонуючи власні зауваження й доповнення. Натомість Беррімен підходить до них критичніше й вважає, що якщо йому не подобається певна пісня, то «немає жодного сенсу коли-небудь знову її грати». Водночас саме він започаткував роботу над такими композиціями, як «Magic», яка 2014 року вийшла як головний сингл із шостого альбому гурту «Ghost Stories».
«Apparatjik» 2008 року Беррімен створив супергурт «Apparatjik» разом з Магне Фуругольменом (з «A-ha»), Йонасом Б'єрре (з «Mew») та Мартіном Терефе. Дебютний сингл гурту «Ferreting» став музичною темою серіалу «Amazon» на телеканалі BBC Two та увійшов до збірки «Songs for Survival». Усі кошти від його продажу були передані на підтримку організації «Survival International». Через два роки гурт випустив альбом «We Are Here» (2010), який став доступним для цифрового завантаження на офіційному вебсайті, а також виступив на фестивалі. 2011 року гурт дав концерт в Новій національній галереї, виступив на фестивалі «Steirischer Herbst», а потім запустили Apparatjik World, додаток для iPad, у якому шанувальники могли долучитися до створення нових пісень. Після кількох оновлень проєкт отримав назву «Square Peg in a Round Hole» (2012) і був випущений як другий альбом гурту. 2020 року на YouTube-каналі гурту з'явилось відео «Julia». В інтерв'ю журналу «Record Collector» у 2025 році Фуругольмен розповів, що обговорює з «Apparatjik» можливість запису нового альбому, доповненого візуальним супроводом, однак не підтвердив, що цей проєкт реалізують.
Бізнес-проєкти 2019 року разом з двома друзями й автомобільними фахівцями заснував щоквартальний журнал «The Road Rat». У журналі висвітлюються класичні автомобілі, однак актуальні події не висвітлюються, оскільки кожен випуск задуманий як «позачасовий». Беррімен контролює проєкт зі свого гаража та працює його креативним директором. Наступного року він запустив бренд одягу Applied Art Forms, натхненний утилітарним, робочим та військовим стилями, зокрема творчістю дизайнерів Гельмута Ланга, Кетрін Гамнетт і Мартіна Марджелу. Штаб-квартира бренду розташована в Амстердамі. Беррімен відповідає за стилістику, а креативним напрямком займається з Марселем Вергеєном. Він зазначав, що зосереджується на довговічності речей, вносячи лише періодичні оновлення замість дотримання традиційного сезонного календаря моди. Беррімен також розповідав, що під час гастролей з «Coldplay» брав з собою швейну машинку, щоб шити пробні зразки одягу. 2020 року він допомагав із запуском стартапу рослинного протеїнового харчування Bodyhero. 2022 року колекцію одягу з його особистого архіву передали бренду Marrkt, а отримані кошти спрямували на підтримку організації Save the Children. 2023 року Applied Art Forms змінили свою чоловічу лінійку на унісекс. Того ж року Беррімен випустила ексклюзивну лінію ювелірних виробів, створену у співпраці з Ганною Мартін і натхненну індустріальною й панк-естетикою. 2026 року він залишив посаду креативного директора бренду.
Інші проєкти Беррімен взяв участь у дебютному сольному альбомі Магне Фуругольмена «Past Perfect Future Tense» (2004). Він також грав на бас-гітарі для наступного альбому «A Dot of Black in the Blue of Your Bliss» (2008). 2007 року він написав «Guy Romance Theme» і став співавтором «Bass Theme» для саундтреку до фільму «Найдовша ніч у Шанхаї». Одним з його найпомітніших захоплень протягом багатьох років була фотографія. Зокрема, під час туру Twisted Logic Tour (2005—2007) він фотографував своїх колег по гурту за лаштунками за допомогою одноразового фотоапарата, а потім показував ці знімки глядачам. Він надав фотографії для буклета дев'ятого альбому «A-ha» «Foot of the Mountain» (2009). Разом з Ріком Сімпсоном заснував продюсерський дует The Darktones і взяв участь у створенні альбомів «Love You More» (2010) та «You&I» (2011) гурту «The Pierces». Під час запису останнього Беррімен грав на різних інструментах, зокрема на гітарі, дзвіночках, омнікорді, клавішних й ударних. Також Беррімен виступив продюсером альбомів «Pray to Be Free» гурту «James Levy & the Blood Red Rose» (2012) та «DayBreak» дуету «Hudson Hank» (2013). Після створення фотощоденника світового туру Music of the Spheres (2022—2025) для журналу «NME», деякі його фотографії увійшли до офіційної книги туру.
Музичний стиль Беррімен відомий звучанням, яке описують як «відшліфоване» та «невимушене». Переважно грає на різних моделях бас-гітар Fender Precision Bass, зокрема Squier, Mustang, Jazz і Jaguar. Останню модель він використовував під час запису альбому «Viva la Vida or Death and All His Friends» (2008)". Він згадував, що першою справжньою бас-гітарою, якою він користувався після приєднання до Coldplay, була Rickenbacker 4001 — її можна побачити у відеокліпі на пісню «Shiver». 2003 року серед його апаратури були два підсилювачі Ampeg SVT, два акустичні кабінети з 15-дюймовими динаміками, один кабінет 8x10 і педаль Tone Bender для створення ефекту дисторшн. 2012 року повідомлялося, що він придбав виготовлену на замовлення басовий сетап Hiwatt. Головний підсилювач потужністю 200 Вт був вручну зібраний у Великій Британії та поєднаний із кабінетом 4×12 із динаміками Fane. Коли Беррімена запитали про його музичні смаки, він зазначив, що звести до кількох слів, але «не міг би жити без „The Beatles“ чи „Motown“». Також серед своїх музичних впливів він назвав Джеймса Брауна, Марвіна Ґея, «Kool & the Gang» та «Funk Brothers».
Особисте життя За даними «The Times», станом на травень 2022 року статки Беррімена оцінювалися в 113 мільйонів фунтів стерлінгів. Він відомий прихильник команди «Рейт Роверз», а також цікавиться фотографією, модою та електронними гаджетами. Після шести років стосунків він одружився з дизайнеркою інтер'єрів Джоанною Брістон у 2004 році. Через три роки пара подала на розлучення, але зберегло близькі стосунки заради виховання їхньої доньки. Згодом він переїхав до Котсволдса і побудував майстерню для ремонту автомобілів зі своєї колекції. 2014 року він заручився з голландською моделлю Кешією Геррітс. На початку 2024 року вони переїхали до Амстердама. У них двоє дітей.
До того як зайнятися реставрацією автомобілів, він брав уроки пілотування і хотів відновити літаки Spitfire і Tiger Moth, але зрештою втратив інтерес до авіації. Він також колекціонує синтезатори, фотоапарати та годинники: «Коли справа доходить до колекціонування, я схильний збирати все до повного комплекту, тому мушу себе стримувати […] Принаймні з автомобілями потрібен простір, щоб їх усі зберігати. А от багато годинників можна помістити в шухляду». Беррімен також є засновником Dawghaus, онлайн-каталогу, присвяченого добору «найкращого у сфері дизайну» та популяризації як добре відомих робіт, так і тих, які, на його думку, заслуговують на більше уваги. Він єдиний учасник Coldplay, який має особистий акаунт у соціальних мережах.
Дискографія
З «Coldplay»
Parachutes (2000) A Rush of Blood to the Head (2002) X&Y (2005) Viva la Vida or Death and All His Friends (2008) Mylo Xyloto (2011) Ghost Stories (2014) A Head Full of Dreams (2015) Everyday Life (2019) Music of the Spheres (2021) Moon Music (2024)
З «Apparatjik» We Are Here (2010) Square Peg in a Round Hole (2012)
Поза гуртом Past Perfect Future Tense (2004) — бас-гітарист «Guy Romance Theme» (2007) — автор слів «Bass Theme» (2007) — співавтор слів A Dot of Black in the Blue of Your Bliss (2008) — бас-гітарист Foot of the Mountain (2009) — фотограф Love You More (2010) — продюсер You&I (2011) — продюсер Pray to Be Free (2012) — продюсер Daybreak (2013) — продюсер
Виноски
Примітки