Ройтер Єва Олександрівна (позивні «Планочка», «Еліс») (4 жовтня 2000, Київ — 1 серпня 2026, там само) — українська парамедикиня добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», художниця, мистецтвознавиця та фахівчиня у сфері розроблення відеоігор.
З листопада 2022 року проходила службу у складі батальйону «Госпітальєри», брала участь в евакуації поранених, наданні домедичної допомоги та медичному забезпеченні підрозділів Сил оборони України. Загинула 1 серпня 2026 року в Києві під час повторного російського ракетного удару, виконуючи рятувальну місію та надаючи допомогу постраждалим від попереднього обстрілу.
Життєпис
Цивільне життя Народилася 4 жовтня 2000 року в Києві. У червні 2022 року здобула ступінь бакалавра в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА), захистивши кваліфікаційну роботу «Жінки-художниці в образотворчому мистецтві Львова кінця XIX — початку XX ст.». Працювала художницею, мистецтвознавицею та фахівчинею у сфері розроблення відеоігор (геймдев). За свідченням знайомих, Єва Ройтер опікувалася безпритульними тваринами. Зокрема, за інформацією користувачки соціальних мереж Оксани Гель, у неї вдома проживали одинадцять врятованих котів, яких вона прихистила та доглядала.
Кар'єра парамедикині Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у листопаді 2022 року добровільно долучилася до медичного батальйону «Госпітальєри». Служила парамедикинею під позивними «Планочка» та «Еліс», брала участь в евакуації поранених військовослужбовців і цивільних із районів бойових дій, забезпеченні діяльності Медичних сил та виконанні гуманітарних місій. Упродовж служби неодноразово працювала в районах бойових дій та брала участь у рятувальних операціях. Останнім часом чергувала разом із рятувальниками в Києві, надаючи допомогу постраждалим від російських повітряних атак. З січня 2024 року до літа 2025 року Єва Ройтер проходила службу в роті ударних безпілотних авіаційних комплексів 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Також брала участь у створенні інженерного формування на базі цієї ж бригади.
Окрім служби, брала участь у громадських ініціативах. Була представницею ЛГБТК±спільноти серед українських військовослужбовців. В 2023-му році долучилася до соціальної кампанії Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів України «Ветерани різні. Перемога одна», спрямованої на утвердження поваги до ветеранів незалежно від їхнього походження, статі чи ідентичності.
У ніч проти 1 серпня 2026 року під час масованого російського удару по Києву Єва Ройтер прибула на місце влучання для надання допомоги пораненим. Під час виконання рятувальної місії загинула внаслідок повторного удару російських військ, отримавши смертельні поранення, коли рятувала постраждалих від першої атаки. За інформацією, поширеною знайомими загиблої, під час виконання рятувальної місії в автомобілі медичного екіпажу разом із Євою Ройтер перебувала 20-річна волонтерка Віталіна Яровенко, яка також загинула внаслідок повторного російського удару по Києву.
2 вересня 2026 року в Києві відбулося прощання з 25-річною бойовою медикинею медичного батальйону «Госпітальєри» Євою Ройтер (позивний «Еліс»). Чин відспівування пройшов у Михайлівському Золотоверхому соборі, після чого на Майдані Незалежності відбулося вшанування її пам'яті та військової служби. Поховали Єву Ройтер на Берковецькому кладовищі біля Алеї Героїв.
Оцінки діяльності Після загибелі командирка медичного батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич назвала Єву Ройтер однією з найвідданіших парамедикинь батальйону, відзначивши її ініціативність, професіоналізм і готовність ризикувати власним життям заради порятунку інших. За словами Зінкевич, Єва «бігла під вогонь допомагати іншим» і загинула як геройка, виконуючи свій обов'язок.
Примітки