Шви́дкісний трамва́й () — електрифікована рейкова транспортна система, що може оперувати одно- або багатовагонними составами в межах окремої смуги відведення на рівні земляної поверхні, на естакадах, під землею або на вулицях; здатна виконувати посадку і висадку пасажирів на станційних платформах, на рівні вулиць, колії, підлоги вагонів, і яка зазвичай живиться від повітряної контактної мережі.
Означення
«Track Design Handbook for Light Rail Transit» подає деталізоване означення терміна «швидкісний трамвай»: Швидкісний трамвай є системою електропривідних пасажирських вагонів на сталевих колесах, що рухаються по сталевих рейках. Напруга подається від підвісної контактної мережі з використанням пантографа або іншого пристрою для подачі напруги й повертається до підстанції через рейки. Колії та вагони повинні мати можливість поділяти вулиці з іншими колісними транспортними засобами або пішоходами. Колія може також бути прокладена у відокремленій смузі відведення. Вагони здатні проходити кругові криві радіусом 25 м, а інколи й крутіші, щоб вписатися у міські вулиці. Вагони не запроєктовані на вимоги безпеки, що вимагаються для залізничних пасажирських вагонів, і тому не можуть експлуатуватися на лініях разом із залізничним транспортом.
Інші означення:
1977 року визначала швидкісний трамвай як «вид міського транспорту, що працює переважно (але не обов'язково) на відведеній смузі руху. Електроприводні вагони використовуються як поодинці, так і в тандемах. Швидкісний трамвай пропонує широкий діапазон провізної спроможності та технічних показників за помірні кошти».
у своєму термінологічному словнику визначає LR як
Проте існують винятки, наприклад, на лініях швидкісного трамвая O-Train в Оттаві (Канада), у Нью-Джерсі (США) та у Каліфорнії курсують дизельні поїзди.
Технічні показники швидкісних трамваїв дуже різняться, одні системи наближені до метрополітену, і навіть до пасажирських поїздів, інші наближаються до легкого метрополітену. Окремі швидкісні трамваї практично залишаються звичайними трамваями, маючи виділену смугу лише на частині маршруту. Швидкісні трамваї є в багатьох країнах і особливої популярності вони набули в останні роки, що пов'язано з низькими (у порівнянні з метрополітеном) затратами на будівництво і експлуатацію цієї транспортної системи.
Термінологія
В американській та британській англійській існує . Так, наприклад, слово tram у Британії означає трамвай, а в Північній Америці цьому слову відповідає streetcar, натомість tram вживається в Америці для канатної дороги, або, як у Діснейленді, для безрейкового поїзда. Британський термін для канатної дороги cable car у США означає зазвичай канатний трамвай. Слово trolley, що в США часто належить до звичайного трамвая, в Англії та Канаді вживається на позначення .
Різниця між британським та американським варіантами англійської почала розвиватися наприкінці XIX століття, коли американці прийняли термін «street railway» для позначення трамвая. Після Другої світової війни, коли у Великій Британії залишилася лише одна трамвайна лінія в Блекпулі, використання терміна «tram» для нового виду трамвая не викликало плутанини. У той самий час в Америці в семи великих містах ще працювали традиційні трамвайні лінії .
Список ліній традиційного трамвая (streetcar), що функціонують у містах Північної Америки: , Трамвай Бостона, Підземний трамвай Філадельфії, , Піттсбурзький легкий метрополітен, Легкий метрополітен Ньюарка, Трамвай Нового Орлеана.
Тому для нового виду трамвайного сполучення потрібен був окремий термін, щоб відрізнити його від уже наявних трамвайних маршрутів. А в Портленді (штат Орегон) з 1980-х років існують аж три види трамвая — швидкісний MAX Light Rail, традиційний — Трамвай Портленда і канатний .
Термін «light rail» () впровадила у 1972 році Адміністрація Міського Транспорту США UMTA (тепер — ) для опису нової транспортної системи, що набувала популярності в Європі. У Німеччині вживається термін «Stadtbahn» (не плутати зі S-Bahn). На початку UMTA пропонувало вживати дослівний переклад з німецької — «міський трамвай», але врешті-решт зупинилися на терміні «light rail». Термін «light» («легкий») означав «призначений для меншого навантаження і швидшого руху» і не мав відношення до фізичної ваги рейок чи вагонів.
Головною відмінною рисою легкорейкового транспорту, як і випливає з назви, є менше допустиме навантаження на вісь, на відміну від метрополітену (15 тонн)
Історія Протягом 1950-х років популярність міських трамваїв у багатьох країнах швидко падала, було закрито багато ліній, розібрані колії і перероблені вагони. Особливо інтенсивно даний процес проходив у США та Великій Британії, де різко зросла популярність та доступність приватних автомобілів. До 1962 у Великій Британії були ліквідовані усі трамваї, за винятком трамвая в місті Блекпул, який перетворився на туристичну атракцію і символ міста. Проте в наступні роки виявилося, що ні приватний автомобіль, ні жоден інший вид громадського транспорту не може повністю замінити трамвай. Сучасні технології швидкісного трамвая були закладені в Західній Німеччині. Після Другої світової війни Німеччина змогла зберегти більшість своїх трамвайних транспортних систем і згодом переробила їх у сучасні штадтбани. Зараз майже всі великі та середні міста Німеччини мають швидкісні трамваї.
Хоча окремі традиційні трамваї ще збереглися до сьогодні, термін «швидкісний трамвай» почав означати інший вид колійного транспорту. Відмінності швидкісного трамвая (далі — LR) від традиційного трамвая вперше були сформульовані 1962 року H. Dean Quinby:
більша місткість вагонів; зовнішній вигляд більш нагадує поїзд з одним або кількома вагонами; вагони мають кілька дверей для прискорення посадки-висадки; вища швидкість і менший рівень шуму.
Перший LR у Північній Америці відкрили 1978 року в канадському Едмонтоні (Альберта), де почали курсувати західнонімецькі вагони . Протягом наступних років подібні вагони курсували вже в Калгарі (Альберта) і в Сан-Дієго (Каліфорнія). Нова система швидко стала популярною, особливо у США. Зараз майже .
Велика Британія почала заміну старих трамвайних ліній на LR у середині 1980-х, починаючи з метрополітену Тайн-енд-Віра і наступним DLR у Лондоні. Тренд швидкісного трамвая остаточно закріпився у Сполученому Королівстві 1992 року, після успішного відкриття лінії Manchester Metrolink у Манчестері.
Системи швидкісного трамвая
Через різницю в означеннях швидкісного трамвая інколи складно відрізнити його від інших форм рейкового транспорту. Система, що називається швидкісним трамваєм в одному місті, може вважатися звичайним трамваєм в іншому, а ще в іншому місті це могли б називати легким метрополітеном. Інші ж системи, як, наприклад, Sprinter у Каліфорнії за характеристиками наближені до приміського електропоїзда.
Нижчий рівень Спрощений LR складно розмежувати зі звичайним міським трамваєм. Технології спорудження дуже схожі, на обох можуть курсувати однакові вагони. Тому інколи терміном «light rail» називають обидві транспортні системи. У цьому випадку «light rail» є синонімом «легкорейкового транспорту» в українській (і російській) термінології. Саме тому трохи вдосконалена трамвайна лінія у Львові часто називається швидкісним трамваєм.
Два основні види трамвая: Традиційний міський тип, у якому рейки прокладені по вулицях загального користування і вагони рухаються в загальному змішаному транспортному потоці. Зупинки розміщені часто, світлофори можуть мати окремі секції для трамвайного руху. Рейкова колія вкладена урівень з покриттям дороги і не створює перепон для руху. Сучасний варіант, де вагони рухаються по виділених смугах руху і часто повністю відділені від загального транспортного потоку. Зупинки розміщені на довших перегонах і посадка-висадка пасажирів здійснюється з платформ. Трамвайна колія візуально більш виділяється від іншої проїзної частини, можуть бути влаштовані залізничні переїзди або навіть транспортні розв'язки у двох рівнях для беззупинкового проїзду перехресть трамваями. Багато ліній швидкісних трамваїв, навіть старих конструкцій, поєднують рух у загальному транспортному потоці та рух на відділених смугах. У деяких країнах (найчастіше в Європі) лише виділені смуги руху вважаються швидкісним трамваєм. У цих містах трамвай, що курсує в загальному потоці, вважається традиційним вуличним трамваєм (streetcars або trams). Відділення смуги руху, проте, може бути лише легко означеним — кольором, тактильним покриттям, невеликими бетонними чи кам'яними блоками. Швидкісний трамвай у Сіетлі ділить відокремлену смугу разом з автобусами.
В умовах, коли LR надається відділена смуга руху посередині наявної дороги, відділення не може бути абсолютним на довгих перегонах. Для автомобілів спеціального призначення (пожежних, медичної допомоги, поліції) мають бути передбачені окремі ділянки, де вони можуть перетнути трамвайну колію (наприклад, для розвороту), або об'їхати автомобілі, що зупинилися. На цих ділянках влаштовуються понижені бордюри, а в міжрейковий простір вкладають бетонні плити (). Для створення можливості об'їзду достатньо вкласти плити в простір між рейками одної лінії та між зовнішньою рейкою та пониженим (або виположеним) бордюром .
Вищий рівень
Швидкісний трамвай, реалізований на цьому рівні, складно розмежувати з метрополітеном, як, наприклад, підвісна дорога в місті Вупперталь (Німеччина, Північний Рейн-Вестфалія), Green Line «D» Branch у Бостоні (Массачусетс), або Доклендське легке метро у Лондоні, яке мало чим відрізняється від лондонського метрополітену, але офіційно вважається швидкісним трамваєм.
У Європі та Азії термін light rail все більше вживають до будь-якого рейкового транспорту, крім залізничного. Наприклад, Швидкісний трамвай Маніли і MRT-3 в Манілі (Філіппіни) згадуються, як light rail, незважаючи на те, що це фактично метрополітен на естакадах. У Китаї лінії метрополітену на естакадах метро Шанхаю, метро Ухань, метро Далянь також називають light rail. Навпаки, в Північній Америці такі транспортні системи не вважаються light rail.
Змішані системи
Багато систем LR мають змішані характеристики. На окремих ділянках вони можуть працювати як звичайні трамваї, потім бути на виділеній смузі, занурюватися в тунелі і виходити на естакади. Наприклад, швидкісний трамвай , що споруджується в Торонто, у західній частині проходить по естакаді, потім майже 10 км йде по підземному тунелю (глибше від існуючих ліній метро), і останні 9 км пролягає по виділеній смузі руху посередині вулиці Eglinton Ave East. Спорудження порталу до підземної частинишвидкісного трамвая ECLRT у Торонто (2018)Підземна станція ECLRT Keelesdale на стадії завершення (2020).30 м під поверхнею вулиці Eglinton Ave West. Основна відмінність від підземної станції метрополітену —контактний дріт над колією..Спорудження колії наземної частини швидкісного трамвая. (2019)
Інший приклад — швидкісного трамвая в Лос-Анжелесі має ділянки, кожна з яких може окремо вважатися, як вуличний трамвай, легкий метрополітен і повний метрополітен .
Є приклади, коли залізничний транспорт з високими підлогами проходить по вулицях у рівні з проїзною частиною. В англомовній термінології цей випадок носить назву street running — «пролягати або проходити по вулиці».
Швидкість руху та частота зупинок У деяких країнах LR називають всі колійні види транспорту з низькою швидкістю і частими зупинками. Прикладами таких ліній є швидкісні трамваї у Гонконзі та у Сан-Дієго. Обидві системи працюють, як приміські пасажирські поїзди, але через часті зупинки вважаються швидкісними трамваями.
Середня швидкість швидкісного трамвая (з урахуванням зупинок) в окремих містах США: Система Середня швидкість(км/год)1 Light RailLink (Балтимор) 39 Red Line (Даллас) 34 Blue Line (Даллас) 31 Alameda — Littleton (Денвер) 61 Downtown — Littleton (Денвер) 42 Blue Line (Лос-Анжелес) 39 Green Line (Лос-Анжелес) 61 TRAX (Солт-Лейк-Сіті) 39<div id="1"> 1<small> Середня швидкість руху автобусів у цих містахстановить 19—21 км/год