Франс Галс

Франс Галс, або Франс Галс Старший, (; між 1582–1583 роками, Антверпен — 26 — , Гарлем) — один із найвідоміших живописців так званої «золотої доби» голландського мистецтва. Майже все своє життя провів у Гарлемі, де розвинув свій характерний стиль портретування, який полягає у відході від традиційної урочистості й зображенні швидкоплинних змін виразу та текстурних ефектів. Однак, йому не вдалося стати поруч з Рембрандтом у мистецтві досягнення високого ступеня психологічного проникнення, характерного для портретів останнього. Галс вважався одним з основоположників національної школи «золотої доби». Особливо прославився великими груповими портретами членів стрілецьких рот та опікунів притулку для старих, а також однофігурними жанровими картинами на ранньому етапі творчості.

Довгий час Галс займав друге місце серед найвідоміших голландських художників «золотої доби», поступаючись першості Рембрандту. Однак, у другій половині дев'ятнадцятого століття його потіснив Ян Вермер, якого для широкого загалу відкрив французький дослідник живопису Теофіл Торе-Бюргер. У 1868 році він опублікував два нариси про Галса та його роботи у впливовому виданні «Gazette des Beaux-Arts». Після цього почався процес відродження уваги до забутого художника спочатку у Франції, а згодом у Нідерландах, Німеччині, інших країнах Європи та у США.

Згідно з останніми дослідженнями до його авторства офіційно віднесені 184 картини. Результати стали відомими завдяки роботі інституту історії мистецтва Нідерландів (RKD).

Життєпис

Походження та ранні роки Франс Галс народився в родині Франсуа Галса (, 1542—1610) та Адріани ван Ґестенрік (, 1552—1616). Для обох це був другий шлюб. Франсуа Галс був сукнарем родом з Мехелена. З невідомих обставин його перша дружина померла й він, разом із чотирма дітьми, у 1580 році переїхав до будинку своєї тітки, що мешкала в Антверпені. Там він познайомився з вдовою ван Ґестенрік, що була заможною та бездітною. Невдовзі пара взяла шлюб й Галс із дітьми переїхав до будинку, що залишився їй у спадок від попереднього чоловіка. Через певний час після шлюбу, у період між 1582—1583 роками, у родині з'явилася п'ята дитина — Франс Галс.

За іншою версією Франс Галс народився в достатньо заможній родині, а батько обіймав високу посаду в магістраті Гарлему. Після одного з повстань він був ненадовго відправлений у заслання до Південних Нідерландів, тому дитина з'явилася на світ в Антверпені, але вже на початку 1590-х років родина повернулася до Гарлему.

Невдовзі після падіння Антверпена, що іспанськими військами, сім'я переїхала до Гарлему, де через шість років народилася друга спільна дитина — (1591—1656). Власне сам Галс не залишив жодних письмових свідчень про своє життя чи свої твори й відомий лише короткий опис його біографії. Наразі відсутня будь-яка вірогідна інформація щодо його художньої підготовки. Перші офіційні записи датуються 1610 роком, коли він вступив до гільдії Святого Луки в Гарлемі. Отже, невідомо чим він займався після досягнення повноліття. Існує припущення, що Галс був учнем у Карела ван Мандера й провів деякий час у його майстерні. Однак, сам ван Мандер не згадує його як учня в книзі , обмежуючись лише нотаткою: «Франс Галс, гарлемський портретист». Таким чином, ймовірно, він міг бути або його учнем або просто відвідувати майстерню до того, як у 1603 році ван Мандер покинув місто Гарлем.

За одним із припущень Галс із 1600 року навчався не тільки у Карела ван Мандера, а й Пітера Пауля Рубенса. Однак його стиль написання картин не має нічого спільного з творчістю першого, але дещо перекликається з манерою виконання другого. Існує думка, що рання творчість Галса має дещо спільне із роботами Якоба Йорданса, який був видатним художником у стилі бароко та вихованцем Пітера Пауля Рубенса. Наразі відсутні будь-які відомості про творчість Галса упродовж десяти років. Однак, достеменно відомо про те, що вже в 1610 році він приєднався до гільдії Святого Луки. У цей час йому могло бути приблизно 27 або 28 років, але це було надзвичайно пізно для того, щоб вперше стати її членом. Разом з тим, поряд із живописом, він також почав працювати реставратором у міській раді Гарлема.

Існують відомості від гамбурзького живописця , який називав себе «особисто знайомим із Галсом». Він говорив, що Галс «чудовий портретист із Гарлема, учень ван Мандера. У молодому віці вів дещо розгульний спосіб життя, а коли постарів — вже не міг заробляти живописом, що став вже не таким як раніше. За колишні заслуги отримав від одного з магістратів Гарлему грошове забезпечення, якого вистачило на декілька років. Помер 1665 чи 1666 року та був на той час дев'яносторічним чоловіком або дещо молодшим».

З 1612 по 1624 рік Франс Галс служив мушкетером у стрілецькій роті Святого Георга в Гарлемі. У 1616 році йому було доручено написати портрет офіцерів, що закінчили трирічну службу. Цей груповий портрет став першою відомою нам роботою художника. Того ж року він здійснив нетривалу поїздку до Антверпена, де вивчав роботи своїх сучасників, таких як Рубенс та ван Дейк. Відомо, що Галс разом зі своїм братом Дірком також був членом гарлемського риторичного товариства «Виноградна лоза» () з 1616 по 1624 рік.

Одруження та сім'я У 1610 чи на початку 1611 року Франс Галс одружився з Аннеке Гарменсдохтер Абелс (, 1590—1615), батько якої займався відбілюванням тканин та інших матеріалів. Оскільки вона була протестанткою, тоді як він був католиком, пара одружилася у мерії замість того, щоб провести церковну церемонію. Цей шлюб повинен був відкрити перед Галсом шлях до заможних і впливових кіл, бо хрещеним батьком й опікуном Аннеке був пивовар та член міської ради — Йоб Клаесзон Ґейбланд (, 1572—1638). Однак із невідомих причин останній мало цікавився життям Аннеке та її родини взагалі. Наприклад, коли Ґейбланд забажав портрет зі своїм зображенням він не запросив до роботи Франса Галса, а довірив написання іншому художникові — . Про повну відсутність підтримки родини Галсів з боку Ґейбланда говорить той факт, що коли в травні 1615 року Аннеке померла, він відмовився від організації належної церемонії й похресниця була похована в могилі невідомого бідняка. У цьому короткому шлюбі було троє дітей, з яких серед живих залишився лише .

Маючи на руках одну неповнолітню дитину, Галс 12 лютого 1617 року вдруге одружується. На цей раз його обраницею стала дочка скляра — Лісбет Рейнірс (, 1593—1675). Ще через дев'ять днів відбулася церемонія хрещення їхньої спільної доньки Сари, що народилася ще до одруження батьків. Саме діти від другого шлюбу започаткували творчу династію: всі п'ятеро хлопців стали визнаними художниками, а одна з двох доньок вийшла заміж за учня Галса — . Американський дослідник історії мистецтв та творчості Галса вважав, що за період з 1617 по 1634 рік Лісбет народила Галсу не менше одинадцяти дітей, вісім з яких пережили дитинство.

Розрізнені відомості залишилися лише про таких дітей Франса Галса:

від першого шлюбу

двоє дітей, дата народження та смерті яких наразі невідома, померли ще немовлятами; Гармен Галс (, бл. 1611 — 1669) — музикант, художник, член гільдії Святого Луки в Гарлемі.

від другого шлюбу

Сара Галс (, бл. 1617 — ?) — мала позашлюбну доньку від Абрагама ван Поттерлоо () за що була відправлена на перевиховання від розпусти до . Через деякий час вийшла заміж за моряка з Фрісландії; Молодший (, бл. 1618 — 1669) — художник; (, бл. 1620 — 1654) — художник, член гільдії Святого Луки в Гарлемі; Адріантьє Галс (, бл. 1623 — ?) — була охрещена 21 липня 1623 року, де серед присутніх був Ісаак Масса. У 1654 році вийшла заміж за художника Пітера ван Рустратена; Якоб Галс (, бл. 1624 — ?) — можливо був художником, але згідно з останніми дослідженнями віднесені до його авторства картини ймовірно належать Йоганнесу Галсу; (, бл. 1627 — 1672) — торговий писар (), артдилер, художник; (, бл. 1628 — 1686) — художник, член гільдії Святого Луки в Гарлемі. Його хрещеним батьком був один із найвідоміших представників художників-мариністів «золотої доби» голландського мистецтва — ; Марія Галс (, бл. 1631 — ?) — була охрещена 12 листопада 1631 року. Будь-які інші відомості наразі відстуні. Досить довгий час вважалося, що Франс Галс був схильний до пияцтва та навіть застосовував насилля до оточення. Завдяки розрізненним відомостям істориків склалася думка, що перша дружина Галса Аннеке була жертвою домашнього насильства. Ця інформація базувалася на міських судових записах про те, що «Франс Галс, мешканець Гарлему, у 1616 році був звинувачений у застосуванні насильства щодо дружини». Однак, як зазначав американський дослідник історії мистецтв , мова йшла про іншого Франса Галса. Фактом є те, що на час висунення цих звинувачень у художника не було жодної жінки, щоб жорстоко поводитись з нею, оскільки Аннеке померла раніше зазначеного 1616 року. Інші історичні розповіді про схильність Галса до алкоголізму в основному базувалися на анекдотичних розповідях його ранніх біографів, таких як Арнольд Гаубракен, проте без наведення жодних прямих доказів . Плітки про аморальний спосіб життя Франса Галса поширювали не тільки місцеві історики та письменники, але навіть іноземці, що супроводжували свої розповіді карикатурними ілюстраціями. Припущення, що людина, яка зловживала алкоголем та застосовувала насилля відносно рідних могла очолювати гільдію Святого Луки в Гарлемі — є маловірогідним.

Зрілі роки та кінець життя

Після вступу до гільдії Святого Луки та стрілецької роти Святого Георга життя Франса Галса значно поліпшилося. Його кар'єра художника пішла на підйом і він отримував престижні замовлення. Окрім нього іншими портретистами, які мали визнання в Гарлемі та могли скласти конкуренцію Галсу були лише та . Однак, перевага надавалася саме Галсу, оскільки навіть принц Моріц Оранський визнав його майстерність та доручив виконувати замовлення міської ради Гарлема. Одним із найвідоміших тогочасних покровителів Франса була заможна та впливова сім'я пивоварів Олікан. Щонайменше чотирнадцять членів цієї родини, включаючи голову сімейства та мера Гарлема , були увіковічнені на портретах. Реалістичність картин Галса була досить високо оцінена свого часу. Так у записах міської хроніки 1628 року зазначав: «Як лихо Франс малює людей із життя!». У 1648 році відгукувався про портрети Галса, як про «забарвлені так, що здається, вони живуть і дихають». Коло клієнтів художника було досить широким і в нього входили не тільки підприємці та чиновники, а й священнослужителі та вчені. Найбільш відомим з них був Рене Декарт, портрет якого був створений приблизно в 1649 році. З часом Галс стикався з усе більшою конкуренцією. З тривалого перебування закордоном повернувся , з'явилося молоде покоління портретистів представлене та Яном де Браєм. Однак, їх коло замовників обмежувалося католицькою громадою, а Галс, що був близьким до протестантської спільноти, але залишався католиком, мав успіх серед усіх верств населення. Окрім доволі успішної кар'єри живописця, Галс був досить впливовим та популярним викладачем мистецтв. За словами Арнольда Гаубракена, Адріан Брауер та Адріан ван Остаде були учнями вихованцями Франса Галса. Наразі відсутні документальні підтвердження, але існує припущення, що Ян Мінзе Моленар та Юдит Лейстер також навчалися у нього мистецтву живопису. Фламандський поет, юрист та політик зазначав, що Галс був вчителем Філіпса Воувермана та . Окрім замовлень на приватних осіб Галс отримував доручення від різних організацій та установ. За винятком портретів для стрілецької роти святого Георга, він писав групові портрети для оздоблення зали стрілецької роти святого Адріана в період між 1616 та 1639 роками. З часом його картин здобули популярність і за межами Гарлема, а в 1633 році амстердамський зал арбалетників доручив Галсу зобразити компанію відомого на той час капітана та лейтенанта. Тепер ця робота більш відома як «». Однак, зазначена картина лише частково належить Галсу. Після тривалого конфлікту зі своїм покровителем він припинив роботу й закінчив її вже Пітер Кодде.