Транспорт Дрогобича — це система транспортного обслуговування у місті Дрогобич, яка сьогодні включає автобус та маршрутне таксі, приміські та міжміські автобуси, міжміський залізничний транспорт.

Автомобільний транспорт

Залізниця

Міський громадський транспорт

Кінне таксі Кінне таксі у Дрогобичі існувало щонайменше з 1872 року. Саме тоді воно набуло значного поширення завдяки великому потоку пасажирів, які прибували на новозбудований залізничний вокзал у Дрогобичі, щоб вирушити до Трускавця, куди залізничну гілку протягнуть лише 1912 року.

У місті існувало кілька місць масової стоянки кінного таксі: перша розташовувалася на площі Ринок (проте її пізніше ліквідували у зв'язку з будівництвом нової ратуші в 1920-х роках); друга — поряд із Собором Пресвятої Трійці на сучасній площі Стефаника; третя ж з'явилася після Першої світової війни й містилася на фундаменті кам'яниці Лявтербаха, зруйнованої в 1915 році.

У період до 1912 року на ринку кінного таксі точилася жорстка конкуренція. Вона була спровокована тим, що в певний момент численні оздоровчо-відпочинкові заклади Трускавця вирішили самостійно вийти на ринок кінних пасажирських перевезень і витіснити з нього дрогобицьких перевізників. Після відкриття 1912 року залізничної станції у Трускавці пасажиропотік із Дрогобича до Трускавця знизився, що закономірно послабило інтерес трускавецьких підприємців до цього бізнесу.

Кінне таксі функціонувало в Дрогобичі щонайменше до Другої світової війни. Так, напередодні війни, 1938 року, актом «Правила для кінних доріжок» було врегульовано кінні перевезення. Документ установлював стандарт для рухомого складу: критий або відкритий екіпаж мав бути пофарбований у чорний колір і оснащений ліхтарями з обох боків, поряд із якими розміщували таблички з червоним написом. Сама карета мала бути розрахована на перевезення п'яти осіб.

Трамвай

Ідея спорудження в Дрогобичі трамвайної мережі зародилася 1908 року, коли будівельна фірма під керівництвом заступника директора державної залізниці у Львові доктора Зайнфельда розробила проєкт електричного трамвая вартістю 1,2 мільйона крон. Документація передбачала прокладання лінії від головного залізничного вокзалу через площу Ринок до залізничної станції «Дрогобич-Місто». Проте міська влада цей проєкт так і не затвердила.

У 1913 році з'явився новий проєкт лінії електричного трамвая від головного залізничного вокзалу до площі Ринок, який мала втілити віденська компанія «Уніон». Хоча міська рада й погодила цю ініціативу, її реалізації завадила Перша світова війна.

Автобус Станом на 2024 рік загальна довжина автобусної мережі Дрогобича становила 33,5 кілометра. Вона охоплювала п'ять автобусних маршрутів (№ 1, № 2, № 3, № 4 та № 11) із 46 зупинками.

Історія Міське автобусне сполучення у Дрогобичі існувало ще до Другої світової війни. Відомо, що в міжвоєнний період від району сучасних вулиць Василя Симоненка (тодішнього житлового масиву працівників заводу «Польмін») до площі Ринок курсував автобус, проїзд у якому для робітників підприємства був безкоштовним.

Станом на 2012 рік у Дрогобичі діяло 12 ліній:

№ 1: Вул. П. Орлика — Лесі Українки — Стрийська — М. Тураша — Вокзальна — М. Грушевського. № 2: Вул. С. Наливайка — Самбірська — Лесі Українки — П. Орлика — М. Грушевського — пл. Злуки — В. Чорновола — М. Лисенка — Т. Шевченка. № 3: Вул. Зарічна — Спортивна — Д. Грицая — Б. Козловського — Трускавецька — І. Мазепи — П. Орлика — В. Великого — пл. Злуки — Гайдамацька. № 4: Вул. Братів Кіцилів — Бориславська — І. Мазепи — П. Орлика — М. Грушевського — пл. Злуки — Гайдамацька — В. Великого. № 5: Вул. Д. Нечая — С. Наливайка — 22 Січня — В. Чорновола — Лесі Українки — М. Грушевського — пл. Злуки — П. Орлика. № 6: Вул. Раневицька — Плебанія — Війтівська Гора — Трускавецька — І. Мазепи — П. Орлика — В. Великого — В. Чорновола — Лесі Українки. № 7: Вул. І. Котляревського — Б. Козловського — Війтівська Гора — Трускавецька — І. Мазепи — П. Орлика — М. Грушевського — пл. Злуки — Гайдамацька — В. Великого. № 8: Вул. Самбірська — П. Сагайдачного — В. Чорновола — Лесі Українки — П. Орлика — В. Великого — пл. Злуки — Гайдамацька. № 9: Вул. Горішня Брама — Завіжна — І. Франка — Лесі Українки — П. Орлика — М. Грушевського — пл. Злуки — Стрийська — В. Великого — П. Сагайдачного — Самбірська. № 10: Вул. Є. Коновальця — О. Гончара — В. Великого — В. Чорновола — Лесі Українки — П. Орлика. № 11: Пл. Злуки — вул. М. Грушевського — П. Орлика — В. Чорновола — Лесі Українки — П. Сагайдачного — А. Шептицького. № 12: Вул. Холмська — Трускавецька — І. Мазепи — П. Орлика — М. Грушевського — пл. Злуки.

Тролейбус

У 1963 році було розроблено проєкт внутрішньої тролейбусної лінії в Дрогобичі, яка мала сполучатися з міжміським маршрутом Дрогобич — Трускавець — Стебник. До 1969 року планувалося завершити спорудження депо та необхідної інфраструктури, але будівельні роботи так і не розпочали.

У 2007 році ідея міжміського тролейбусного сполучення за маршрутом Дрогобич — Стебник — Трускавець — Борислав відродилася. Представники міських рад та районної влади провели низку публічних обговорень, робили заяви про розробку документації та залучення інвесторів, проте після 2009 року проєкт остаточно зник із порядку денного.

Маршрутне таксі

Повітряний транспорт

Історія У радянський період на аеродромі «Дрогобич» здійснювалися регулярні пасажирські перевезення між обласними центрами заходу України. Так, перший такий маршрут відкрили 7 лютого 1958 року зі Станіславова (нині — Івано-Франківськ), а з 1971 року з Дрогобича можна було напряму безпосередньо дістатися до Львова, Тернополя та Луцька.

За часів незалежної України пасажирські авіаперевезення були припинені.

Велосипедні доріжки В адміністративних межах Дрогобича облаштовані велодоріжки відсутні, однак у Дрогобицькому районі прокладено кілька гірських веломаршрутів.

Див. також

Примітки