Евакуація фабрик у Латвії 1915 року — масове переміщення промислових підприємств, їхнього обладнання, сировини та робочої сили з території Латвії до внутрішніх районів Російської імперії, здійснене владою Російської імперії під час Першої світової війни.

Передумови На початку Першої світової війни територія Латвії входила до складу Російської імперії. Навесні 1915 року війська Німецької імперії розпочали масштабний наступ і зайняли значну частину Курляндії. У міру наближення лінії фронту до Риги та інших промислово важливих міст російське військове командування вирішило не допустити потрапляння промислових підприємств і стратегічно важливого обладнання до рук противника.

Питання евакуації міст і промислових підприємств російська влада почала обговорювати вже навесні 1915 року. Влітку розпочалося масштабне вивезення фабричного обладнання, сировини та готової продукції у внутрішні райони Росії.

Перебіг 8 липня 1915 року було призначено начальника евакуації Риги, який 11 липня наказав усім власникам складів, торговцям і промисловцям до 14 липня вивезти до Ризької берегової станції всю наявну в їхньому розпорядженні мідь, сталь, дорогоцінні метали, олово, свинець, цинк тощо для відправлення до Росії.

16 липня було видано наказ із приписами щодо перевезення фабричних робітників і виплати їм заробітку авансом. Кінцевими пунктами евакуації фабрик і робітників були Петроград, Москва, Нижній Новгород, Псков, Новгород, Порхов, Ярославль, Кострома, Воронеж, Рибінськ, Великі Луки, Козлов, Орел, Пенза, Малоархангельськ, Себеж, Златоуст у Росії, Вітебськ у Білорусі, Катеринослав, Харків та Олександрівськ в Україні.

Серед великих ризьких підприємств, що були евакуйовані, були Російсько-Балтійський вагонний завод (Russo-Balt), виробниче обладнання якого було переміщене до кількох міст Росії, вагонний завод Фенікс, завод гумових виробів Провідник, а також електротехнічний завод Загальної електричної компанії. Частина підприємств після евакуації відновила виробництво на нових місцях, тоді як інші вже не змогли відновити його в повному обсязі.

У місцях поселення сім'ї робітників самостійно шукали житло й були змушені мешкати в непридатних приміщеннях, через що зросла смертність. Згодом їхні умови покращилися завдяки допомозі, організованій Центральним комітетом допомоги латиським біженцям.

Після завершення боротьби за незалежність Латвії, з початком мирних переговорів із Росією, заявлені латвійською стороною збитки від евакуації фабрик становили 72 708 173 золотих рублів. Після укладення Латвійсько-російського мирного договору Латвія повернула лише незначну частину від заявленого загальною вартістю 655 тисяч латів.

Евакуація разом із воєнними діями та масовим від'їздом населення в біженство спричинила також значне скорочення чисельності населення Риги. У 1915—1917 роках чисельність населення міста скоротилася приблизно з 517 000 до 231 000.

Примітки