«Сигнал» — перший український автомобільний журнал, заснований у 1991 році. Видання відіграло ключову роль у становленні та розвитку автомобільної журналістики в незалежній Україні, ставши своєрідною «кузнею кадрів» для багатьох сучасних вітчизняних автомедіа.
Історія створення Ідея створення українського аналога всесоюзного журналу «За рулем» виникла ще у 1986 році. Ініціаторами виступили український журналіст Леонід Олександрович Сапожніков та керівник служби пропаганди безпеки дорожнього руху при українському ДАІ В'ячеслав Волошин.
Процес погодження видання тривав кілька років, оскільки вимагав безпрецедентної кількості дозволів: від ДАІ, МВС, ЦК КПУ та ЦК КПРС. Центральне керівництво в Москві неодноразово відмовляло, аргументуючи це тим, що одного загальносоюзного видання («За рулем») для республіки цілком достатньо. Проте у квітні 1990 року дозвіл нарешті було отримано, і почалося формування редакційної команди. Перший номер журналу побачив світ у 1991 році.
Походження назви Назва «Сигнал» мала подвійний зміст, що відображало компромісну концепцію журналу. З одного боку, вона асоціювалася з роботою ДАІ (сигнал світлофора, жести регулювальника), а з іншого — з автомобільною технікою (стоп-сигнали, сигнали повороту, клаксон). Через таку універсальність на початку існування назва викликала певну плутанину серед читачів та колег-журналістів, які інколи помилково сприймали видання як відомчий журнал залізничників або моряків.
Редакція та видатні постаті До ключових осіб редакції належали:
В'ячеслав Волошин — перший головний редактор видання. Леонід Сапожніков — заступник головного редактора, співавтор ідеї журналу. Євген Михайлович Северінов — відповідальний секретар, який відіграв важливу роль у пошуку та залученні молодих авторів. Леонід Дмитрович Гоголєв — патріарх української автожурналістики. Саме він провів перший в історії українських медіа офіційний тест-драйв, випробовуючи нову модель ЛуАЗу з пластмасовим кузовом та регульованим кліренсом на волинському бездоріжжі. Андрій Ємельянюк — приєднався до команди у 1990 році у віці 18 років. Заснував та довгий час вів одну з найпопулярніших рубрик «Клуб Суперкар». Сергій Суховський — автожурналіст, який долучився до журналу пізніше і відповідав за його осучаснення. Завдяки його зусиллям журнал перейшов до повноколірного глянцевого формату та відмовився від застарілих «радянських» рубрик на кшталт «поради бувалих». У виданні також працювали Наталія Колесник (керувала відділом листів) та Людмила Каткова.
Спочатку редакція розташовувалася у невеликій кімнаті поблизу Лук'янівського ринку в Києві, яку їм тимчасово надала Спілка автомобілістів. Згодом команда переїхала до більш просторого приміщення на вулицю Артема, 22 (нині вулиця Січових Стрільців).
Концепція та наповнення Початково «Сигнал» задумувався як вузькопрофільний відомчий журнал під патронатом ДАІ. Проте завдяки ініціативі залучених авторів видання швидко вийшло за ці рамки: з'явилися матеріали з історії автомобілебудування, технічні огляди, повноцінні тест-драйви та репортажі з європейських автосалонів.
Унікальною і принциповою особливістю журналу було те, що він виходив двома мовами — російською та українською. Фактично редакція робила два журнали на місяць. Українськомовна версія «Сигналу» тривалий час залишалася єдиним україномовним джерелом автомобільної інформації на ринку.
На останній сторінці журналу перших років випуску часто друкували фото ретро та сучасних автомобілів з їхнім описом.
Виробничий процес та пошук інформації У перші роки журнал створювався повністю вручну — без комп'ютерів та доступу до інтернету (аж до 1998 року). Тексти писалися від руки або друкувалися на машинці. На поліграфічному комбінаті сторінки версталися так званим «дідівським способом»: макети склеювалися скотчем і клеєм з вирізаних фотографій та колонок тексту.
Інформацію про світові автоновинки журналісти діставали, виписуючи закордонні журнали (наприклад, чеський «Svět motorů») і перекладаючи їх. З появою можливості їздити за кордон, автори привозили з автосалонів та презентацій тонни брошур, книг і прес-релізів.
Тираж та популярність На піку популярності тираж журналу сягав 100 000 примірників. Частина тиражу розповсюджувалася службовими лініями ДАІ, а решта мала шалений попит серед українських водіїв. Редакція отримувала мішки листів від читачів, на які відповідав спеціально створений відділ.
Примітки Перші автомобільні медіа України. Журнал "Сигнал".
Як ми відкривали світ авто до інтернету? Полювання на автомобілі у 80-ті та 90-ті.