Саціціано (, буквально «володіння Ціцішвілі») — феодальне князівство (сатавадо) пізньосередньовічної та ранньомодерної Грузії, що контролювалося представниками тавадського роду Ціцішвілі. Виникло у XV ст. у Картлі, на правому березі річки Кури (Мткварі). Перебувало у васальній залежності від царів Картлі (в окремі періоди — царів Кахеті, шахів Ірану). Головою князівства був сардар (сардалі), що також командував Царським Садрошо — військовим підрозділом, який складав особисту гвардію царя та набирався із володінь Ціцішвілі та прилеглих територійმიჭიტაშვილი მ. საციციანოს ისტორია. წიგნი I. — თბილისი, 2016Muzychko, O. The Georgian Wolves: The History of the Petrovskyi Family. — London, 2026. — ISBN 978-0-9564683-6-9.

Історія Заснування князівства Історія Саціціано починається у другій половині XIV ст., коли представники тавадського роду Панаскертелі, що були еріставами (намісниками) провінції Тао-Шавшеті, отримали володіння у Картлі — в долині Дзамі — від царя Баграта V на правах управителів (моураві).

У XV ст. позиції роду у Картлі значно посилилися (1442 Така Панаскертелі видав свою сестру Сіті за царя Вахтанга IV), натомість у Тао князі Панаскертелі поступово втратили більшість володінь у протистоянні з могутнім кланом Джакелі. 1467 цар Грузії Костянтин II видав грамоту своєму воєначальнику Зазі Панаскертелі-Ціцішвілі, закріпивши за ним та його родом маєтки на правому березі Мткварі:

«Панаскертелі Зазі та вашим синам Кайхосро, Георгію, Сіаошу, Мерабу і Закарії. У той час, коли заради нашої любові ви залишили своє спадкове володіння у Шавшеті й прийшли до нас на службу та вірність, і ми передали вам у Хведуреті маєток Орбодзлелі... Крім того, ми передали й затвердили за вами повністю маєтки Квахврелі, Уплісцихе та Каралеті... І щодо маєтків, дарованих вам нами як спадкові, ніхто не може вам чинити перешкод; а якщо хтось буде вам суперечити, відповідь і захист за вас дамо ми.»

Царське Садрошо Починаючи з 1470-х років, голови роду Ціцішвілі обіймали посаду сардара (сардалі) — командувача Царського Садрошо. Садрошо було адміністративно-територіальною одиницею та військовим підрозділом, що набирався на її території. Царське Садрошо, з якого формувалась особиста гвардія царя, включало землі вздовж правого берега річки Кури (Мткварі) від західних околиць Тбілісі до Ташіскарі, де знаходилося князівство Саціціано, а також володіння ще кількох феодалів (Джавахішвілі, Тархнішвілі та ін.), включаючи католикоса.

Сардари Саціціано часто паралельно обіймали посаду сахлтухуцеса — найвищий уряд у Картлійському царстві після царського.

Сардар, окрім основної військової функції (командувача царської гвардії), також виконував адміністративні та судові повноваження на території садрошо. З-поміж іншого, раз на сім років сардар був організовував перепис населення, метою якого було складання списків військовозобов'язаної шляхти (азнаурі) та платників податків.

В умовах війни на сардара також покладалися обов'язки після отримання царського наказу приводити військо зі свого садрoшо у бойову готовність, організовувати його виступ, охороняти кордон і проводити розвідувальні операції, реагувати на пересування ворожих сил, підтримувати у бойовій готовності фортеці.

Резиденціями сардарів Саціціано у різний час були фортеці Самцеврисі, Мзовреті та Нічбісі. Родові усипальниці знаходилися у Кінцвісі, Самцеврисі, Хведуреті та Нічбісі.

Поділ князівства На початку XVII ст. князівство Саціціано фактично розкололося на дві частини — Земо Саціціано, яким володіли так звані «верхні» Ціцішвілі — нащадки сардарів Парсадана та Нодара; та Квемо Саціціано, де панували нащадки Папуни — «нижні» Ціцішвілі. Територія Земо Саціціано зосереджувалась навколо передгір'їв Дзамської ущелини, а Квемо Саціціано — навколо села Нічбісі.

Дві гілки роду Ціцішвілі конкурували між собою за посаду сардара. Так, «верхні» Ціцішвілі тримали цей уряд наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст. Після загибелі сардара Кайхосро Ціцішвілі з «верхньої» гілки 1746 року, його місце зайняв Александре з «нижніх» Ціцішвілі. Останні тримали посаду сардара у своїх руках до самої ліквідації князівства Саціціано 1801 року внаслідок анексії Картлі-Кахетинського царства Російською імперією.

Список сардарів

Заза Панаскертелі-Ціцішвілі (?—1483—?) — командував царською гвардією у битві при Арадеті Кайхосро Ціцішвілі, син Зази (?—1486—1488) Мераб Ціцішвілі, син Зази (1488—1523—?) Парсадан Ціцішвілі (?—1552—1554) — обороняв Саціціано від вторгнення іранського шаха Тахмаспа I. Потрапив у полон під час облоги Атені Заза Ціцішвілі (1554—1561) — сардар Саціціано і сахлтухуцес Картлі. Захоплений у полон персами під час битви при Ціхедіді Парсадан Ціцішвілі (?—1599—?) Заза Ціцішвілі (?—1609—?) — соратник Георгія Саакадзе, герой битви при Ташіскарі Парсадан Ціцішвілі (?—1613—1632) — намісник шаха Аббаса I в Картлі Кайхосро Ціцішвілі, син Парсадана (1632—?) Нодар Ціцішвілі, син Парсадана (?—1636—1643—?) — підтримував Теймураза I у боротьбі за престол Картлі Папуна Ціцішвілі, син Кайхосро (?—1650—1658) — сахлтухуцес Заза Ціцішвілі, син Папуни (1658—1673) — сахлтухуцес. Страчений за наказом царя Вахтанга V Ціці Ціцішвілі «Великий» (1673—1678) — сахлтухуцес. Вбитий у міжусобному конфлікті Ціці Ціцішвілі, син Ціці (1678—?) Кайхосро Ціцішвілі «Лопіна» (1688—1691) — сахлтухуцес Ціці Ціцішвілі, син Ціці (1691—1694) Парсадан Ціцішвілі, син Нодара (1694—1695) Кайхосро Ціцішвілі «Лопіна» (1695—1703) Едішер Ціцішвілі, син Кайхосро (1717—1723) — сахлтухуцес Кайхосро Ціцішвілі, син Едішера (1732—1746) — сахлтухуцес Александре Ціцішвілі (1746—1773) Давид Ціцішвілі, син Александре (1783—1791—?) — зять царя Картлі та Кахеті Іраклія II Георгій Ціцішвілі, син Вахтанга (?—1799—1801) — тесть царя Картлі та Кахеті Георгія XII Багратиони В. История Царства Грузинского

Примітки