Багатосторонній договір або багатостороння угода — договір, учасниками якого є дві або більше суверенних держав.Anthony Aust (2000). Modern Treaty Law and Practice (Cambridge: Cambridge University Press) p. 9. Кожна сторона має однакові зобов'язання перед усіма іншими сторонами, за винятком випадків, коли вони заявили про застереження . Прикладами багатосторонніх договорів є Конвенція про статус біженців, Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права, Женевські конвенції та Римський статут Міжнародного кримінального суду.
Зв'язок з двосторонніми договорами Двосторонній договір — договір між двома державами. Двосторонній договір може стати багатостороннім договором, коли до нього приєднуються або стають його правонаступниками нові сторони. Папа Франциск у своїй енцикліці «Fratelli tutti» (2020) стверджує, що «перевагу слід надавати багатостороннім угодам між державами, оскільки вони більше, ніж двосторонні угоди, гарантують сприяння справді універсальному спільному благу та захист слабших держав».Pope Francis, Fratelli tutti, paragraph 174, published 3 October 2020, accessed 12 June 2024
Плюрилатеральний договір Плюрилатеральний договір — особливий вид багатостороннього договору. Багатосторонній договір – це договір між обмеженою кількістю держав, які мають особливий інтерес до предмета договору.Anthony Aust (2000). Modern Treaty Law and Practice (Cambridge: Cambridge University Press) p. 112. Основна відмінність між плюрилатеральним договором та іншими багатосторонніми договорами полягає в тому, що можливість застережень є більш обмеженою за плюрилатеральним договором. Через обмежений характер плюрилатерального договору, для досягнення мети договору необхідна повна співпраця сторін договору. Як наслідок, застереження до плюрилатеральних договорів не допускаються без згоди всіх інших учасників договору. Цей принцип кодифікований у міжнародному праві статтею 20(2) Віденської конвенції про право договорів:Коли з обмеженої кількості держав, що беруть участь у переговорах, а також з об'єкта та мети договору випливає, що застосування договору в його повному обсязі між усіма учасниками є невід'ємною умовою згоди кожної з них на обов'язковість для неї договору, застереження вимагає прийняття всіма учасниками.Vienna Convention on the Law of Treaties, (1969) 1155 U.N.T.S. 331 (in force 1980).Прикладом плюрилатерального договору є Договір про Антарктику, підписаний 1 грудня 1959.
Див. також
Посилання