Тома́с Кінті́н Родрі́гес-Варо́на Міліа́н Салі́нас де ла Фе і А́льварес де ла Ка́мпа (3 березня 1933 — 22 березня 2017) — актор і музикант кубинського походження, який активно працював в американському та італійському кінематографі. Народився в Гавані, здобув освіту в Акторській студії в Нью-Йорку. Міліан розпочав акторську кар'єру у Сполучених Штатах, а наприкінці 1950-х років переїхав до Італії, де здобув найбільшу популярність завдяки емоційній насиченості та гумору, якими він наділяв головні ролі в жанровому кіно.

Протягом кінця 1960-х та початку 1970-х років Міліан зарекомендував себе як динамічний провідний актор у серії спагеті-вестернів, зокрема у фільмах «Здавайся і розплатись» (1966), «Джанго, стріляй!»The Big Gundown (Tomas Milian: Acting on Instinct) (DVD). Los Angeles, California: Grindhouse Releasing. 1968.Django Kill… If You Live, Shoot! (Tomas Milian Talent Bio) (DVD). Los Angeles, California: Blue Underground. 1967. (1967), а також у пародії Серджо Корбуччі на цей жанр «Біле, жовте і чорне» (1975) та артгаусній стрічці Денніса Гоппера «Останній фільм» (1971), виконаній під впливом вестерну.

Після занепаду жанру спагеті-вестернів Міліан перейшов до поліцейських детективів (poliziottesco). Визнання критиків йому принесла роль психопатичного вбивці у фільмі «Майже людина» (1974); він також знявся у стрічках «Мілан ненавидить: поліція не може стріляти» (1974), «Жорстокі» (1976) та «Цинік, Щур і Кулак» (1977). Повернувшись до США у 1985 році, Міліан виконував ролі другого плану в таких фільмах, як «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі» (1991), «Амістад» (1997), «Трафік» (2000) та «Загублене місто» (2005), а також у телесеріалі «В'язниця Оз» (1997).

Ранні роки та освіта Міліан народився в муніципалітеті Которро в Гавані у 1933 роціNavarro, Zanello, pg. 12. Його батько, якого також звали Томас, був генералом за режиму Мачадо. Після Сержантського заколоту та початку диктатури Фульхенсіо Батісти Томаса-старшого заарештували, ув'язнили, а в новорічну ніч 1946 року він наклав на себе руки в присутності сина.

У 1955 році, переглянувши фільм «На схід від раю», Міліан вирішив залишити Кубу та реалізувати своє прагнення стати актором. Він переїхав до Сполучених Штатів і вступив до Університету Маямі. Через два роки він переїхав до Нью-Йорка, щоб вивчати акторську майстерність за методом Станіславського в Акторській студії під керівництвом Лі Страсберга. Приблизно в цей же час він отримав громадянство США.

Акторська кар'єра Розпочавши кар'єру в США, Міліан у 1958 році вирушив до Італії для участі в театральному фестивалі в Сполето. В Італії його помітив режисер Мауро Болоньїні, і наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років Міліан знявся у драматичних фільмах у ролях другого плану.

Зрештою він вирішив переїхати до Італії, де прожив понад 25 років, ставши успішним виконавцем. Його першою роллю в кіно в Італії стала робота у стрічці «Погані дівчата не плачуть» (La notte brava, 1959). Хоча через акцент його персонажів зазвичай дублювали, Міліан виконував свої репліки італійською (або англійською, залежно від фільму). Початково він знімався в артгаусному кіно, співпрацюючи з такими режисерами, як Мауро Болоньїні, Лукіно Вісконті та П'єр Паоло Пазоліні.

Після п'яти років зйомок у фільмах, які він вважав «інтелектуальними», Міліан висловив незадоволення контрактом із продюсером Франко Крістальді й замислився про повернення до Сполучених Штатів. Потребуючи коштів для нового старту, він скористався можливістю зіграти бандита у спагеті-вестерні «Мисливець за головами». Фільм дав імпульс його кар'єрі й зрештою спонукав залишитися в Італії. Він став зіркою жанру спагеті-вестерну, де часто грав мексиканських бандитів або революціонерів — у цих ролях він розмовляв власним голосом. Міліан зіграв у стрічках «Ціна життя» (1966), «Здавайся і розплатись» (1966), «Джанго, стріляй!» (1967), «Обличчям до обличчя» (1967), «Біжи, Кучільйо, біжи» (1968), «Смертний вирок» (1968), «Тепепа» (1969), «Компаньйони» (1970), «Сонні та Джед» (1972), «Життя важке, правда, Провіденс?» (1972) та «Четверо для апокаліпсису» (1975).

У 1969 році він отримав громадянство Італії шляхом натуралізації.

У міру занепаду жанру спагеті-вестернів Міліан залишався зіркою багатьох жанрових фільмів, граючи як лиходіїв, так і героїв у різних поліцейських детективах (polizieschi). Разом із Барбарою Буше він знявся в джалло «Не катуй каченя» (1972). Окрім ролі у фільмі «Майже людина» (1974) та участі у стрічках «Спецвідрядження» (1974), «Жорстокі» (1976) і «Цинік, Щур і Кулак» (1977), він знявся у двох серіях фільмів: циклах Бруно Корбуччі про Ніко Джиральді (1976—1984, починаючи з «Поліцейського у синіх джинсах») та Умберто Ленці про Моннеццу (1976—1980, починаючи з «Вільних рук для жорсткого копа»). Серед інших його робіт цього періоду — артгаусні та позажанрові стрічки: «Останній фільм» (1971), «Місяць» (1979), «Ідентифікація жінки» (1982) та «Монсиньйор» (1982).

Згодом він звернувся до комедійного жанру, граючи повторювані ролі дрібного злодія Моннецци та схожого на Серпіко офіцера поліції Ніко Джиральді в серії кримінально-комедійних стрічок. Хоча його голосом найчастіше виступав Ферруччо Амендола, Міліан сам писав свої репліки римським сленгом. Винахідливе використання Міліаном римського діалекту (romanesco) зробило його культовим виконавцем в Італії. Бруно Корбуччі, режисер багатьох із цих фільмів, зазначав: «У кінотеатрах, щойно Томас Міліан з'являвся на екрані, коли він робив гостроту навіть у найважчих ситуаціях, зчинявся такий шарварок, ніби ви перебували на стадіоні». Оскільки Міліан використовував схожий грим і акцент для створення обох образів, італійська публіка іноді плутала Моннеццу та Ніко, помилково називаючи їх обох «Моннецца» або «Ер Моннецца» (римською говіркою — сміття), і досі тісно асоціює актора з цими ролями.

Міліан також знімався у позажанрових картинах, зокрема у фільмі Бернардо Бертолуччі «Місяць», за роль у якому отримав премію «Срібну стрічку» за найкращу роль второго плану, а також у стрічці Мікеланджело Антоніоні «Ідентифікація жінки».

У зрілому віці Міліан вирішив повернутися до Сполучених Штатів. Він знявся у фільмах «Гавана» Сідні Поллака, «Амістад» Стівена Спілберга, «Трафік» Стівена Содерберга, а також у стрічці Енді Ґарсії «Загублене місто», присвяченій революційній Кубі. Актор також виконав чимало ролей на театральній сцені. У 2005 році він втілив образ генералісимуса Рафаеля Леонідаса Трухільйо Моліни в екранізації роману Маріо Варгаса Льоси «Свято Цапа».

Музична кар'єра Окрім акторської діяльності, Міліан був професійним музикантом. У 1966 році він заснував гурт Tomas Milian Group за участю Рея Лавлока (вокал), Мауріціо Луці (гітара), Альдо «Фідо» Коланджело (клавішні, вокал), Маріо Піччінно (ударні), Ромео Піччінно (гітара, вокал) та Пеппе Колелли (бас-гітара). Він також написав і виконав головні музичні теми до кількох фільмів зі своєю участю.

Особисте життя Міліан відкрито заявляв про свою бісексуальністьNavarro, Zanello. В інтерв'ю 2014 року він зазначив, що першою людиною, якій він зробив камінг-аут, була Клаудія Кардінале. Вiн був одружений з акторкою Маргаритою «Рітою» Валлетті, у шлюбі з якою народився син Томасо.

Смерть 22 березня 2017 року Міліана знайшли мертвим у його будинку в Маямі; причиною смерті став інсульт«Addio a 'Er monnezza': è morto a Miami Tomas Milian». Giornale di Sicilia. March 23, 2017. Retrieved March 23, 2017..

11 жовтня 2017 року його було посмертно відзначено нагородою Leone in Memoriam на 7-му Фестивалі вестернів в Альмерії. Нагороду від його імені прийняв його друг Луїс Сантейро.

Фільмографія РікУкраїнська назваОригінальна / Англійська назваРольРежисерЖанр / Примітка1960Красунчик АнтоніоIl bell'AntonioЕдоардоМауро БолоньїніДрама (з Марчелло Мастроянні)1962Боккаччо-70Boccaccio '70Граф ОттавіоЛукіно ВісконтіНовела «Робота» (Il lavoro)1963Ро. Ґо. Па. Ґ.Ro.Go.Pa.G.ЦентуріонП'єр Паоло ПазолініСегмент «Сир» (La ricotta)1965Агонія та екстазThe Agony and the EcstasyРафаельКерол РідІсторична драма1966Ціна життяEl precio de un hombreХосе ҐомесЕухеніо МартінПерший вестерн Міліана1966Здавайся і розплатисьLa resa dei contiКучільйо СанчесСерджіо СоллімаКультовий спагеті-вестерн1967Обличчям до обличчяFaccia a facciaБо БеннеттПолітичний спагеті-вестерн1967Джанго, стріляй!Se sei vivo sparaciНезнайомецьДжуліо КвестіАвангардний/кислотний вестерн1968Біжи, Кучільйо, біжи!Corri uomo corriКучільйо СанчесСерджіо СоллімаСиквел «Людських ловів»1969ТепепаTepepaХесус «Тепепа» МоранДжуліо ПетроніРеволюційний вестерн (із Орсоном Веллсом)1970КомпаньйониCompañerosЕль ВаскоСерджо КорбуччіРеволюційна комедія-вестерн1971Останній фільмThe Last MovieСвященникДенніс ГопперАртгаус1972Не катуй каченяNon si sevizia un paperinoАндреа МартелліЛучіо ФульчіКласика жанру джалло1974Мілан ненавидить: поліція не може стрілятиMilano odia: la polizia non può sparareДжуліо СаккіУмберто ЛенціCult Poliziottesco (роль психопата)1974СпецвідрядженняSquadra volanteТомас РавелліСтельвіо МассіКримінальний детектив1975Біле, жовте і чорнеIl bianco, il giallo, il neroСакураСерджо КорбуччіКомедійний вестерн-пародія1975Четверо для апокаліпсисуI quattro dell'apocalisseЧакоЛучіо ФульчіПохмурий вестерн1976ЖорстокіRoma a mano armataВінченцо МореттоУмберто ЛенціПоліцейський екшн1976Поліцейський у синіх джинсахSquadra antiscippoНіко ДжиральдіБруно КорбуччіПочаток франшизи про копа Ніко1977Цинік, Щур і КулакIl cinico, l'infame, il violentoЛуїджі Маєтто («Щур»)Умберто ЛенціКримінальний детектив1977Вільні руки для жорсткого копаIl trucido e lo sbirroСерджо Марацці («Моннецца»)Дебют культового персонажа «Моннецца»1979МісяцьLa LunaДжузеппеБернардо БертолуччіПремія «Срібна стрічка»1982Ідентифікація жінкиIdentificazione di una donnaНікколоМікеланджело АнтоніоніАвторська драма1990ГаванаHavanaПолковник МенокальСідні ПоллакГоллівудська драма1991Джон Ф. Кеннеді. Постріли в ДалласіJFKЛеопольдоОлівер СтоунПолітичний трилер1997АмістадAmistadАнхель Кальдерон де ла БаркаСтівен СпілбергІсторична драма2000ТрафікTrafficГенерал Артуро СаласарСтівен СодербергКримінальна драма (Оскар)2005Загублене містоThe Lost CityДон Федерико ФелловеЕнді ҐарсіяІсторична драма про Кубу2005Свято ЦапаLa fiesta del chivoРафаель Трухіль

Примітки