Храм Брігадісвара — індуїстський храм, присвячений Шиві, в Ґанґайконда-Чолапурамі (, штат Тамілнад). Завершений у 1035 році н. е. Раджендрою Чолою I як частина його нової столиці, цей храм епохи династії Чола має схожий дизайн і схожу назву, як і старіший храм XI століття Брігадісвара, розташований приблизно за 70 км на південний захід у Танджавурі. Храм у Ґанґайконда-Чолапурамі менший, але вишуканіший, ніж у Танджавурі. Обидва належать до найбільших храмів Шиви в Південній Індії та є зразками храмів у . У текстах храм також згадують як храм Ґанґайконда-Чолапурам або храм Ґанґайкондачолішварам

Головний храм, присвячений Шиві, має квадратний план, але в ньому зображені й інші індуїстські божества, як-от Вішну, Дурґа, Сур'я, Харіхара, Ардханарішвара та інші.Great Living Chola Temples , Archaeological Survey of India, Government of IndiaPV Jagadisa Ayyar (1993), South Indian Shrines, Asian Educational Services, , pages 291-295 Він відкривається на схід сонця, а його святилище, як і мандапи, розташовані по осі схід-захід. Окрім головної святині, храмовий комплекс включає низку менших святинь, гопур та інших пам'яток, деякі з них частково зруйновано або відновлено в пізніші століття. Храм відомий завдяки бронзовим скульптурам, розписам на стінах, зображенням Нанді та розміру вежі. Окрім того, що храм відомий тим, що його збудував Раджендра I, він також привертає увагу численними написами, хоча жоден із них не належить йому.

Окрім цього храму, старе місто Ґанґайконда-Чолапурам – столиця могутньої азійської імперії приблизно з 900 по 1215 рік, разом з іншими великими індуїстськими храмами епохи Чола було повністю зруйновано. Храм Ґанґайконда-Чолапурам залишається діючим храмом. Там проводяться чотири щоденні ритуали та низка щорічних фестивалів, серед яких найвідомішими є Шиваратрі протягом тамільського місяця масі (лютий–березень), Айпассі Пурнамі протягом айпассі (жовтень–листопад) та Тірувадірай протягом маргажі (грудень–січень). Це одна з найвідвідуваніших туристичних пам'яток Тамілнаду. Археологічне управління Індії керує храмом як пам'яткою культурної спадщини, що охороняється. 2004 року ЮНЕСКО оголосила його об'єктом Світової спадщини, разом із храмом Брігадісвара у Танджавурі та храмом Айраватасвара в Дарасурамі. Разом їх називають великими живими храмами Чола.

Розташування

Храм Брігадісвара розташований поблизу села Ґанґайконда-Чолапурам, приблизно за 280 км на південний захід від Ченнаї та за 50 км від Чідамбарама. Приблизно за 70 км на північний схід розташований храм Брігадісвара часів династії Чола в Танджавурі, приблизно за 30 км на північний схід від храму Айраветасвара. Всі три храми є об'єктами Світової спадщини ЮНЕСКО.

Храм розташований на шосе 81, що з'єднує Тіручирапаллі та Чідамбарам. Сусіднє місто Чідамбарам пов'язане з іншими великими містами щоденними поїздами індійської залізничної мережі, автобусним сполученням Тамілнаду та національними автомагістралями 36, 81 та 245. Найближчий аеропорт із регулярними рейсами — (IATA: TRZ), приблизно за 120 км.

Хоча храм розташований у глибині країни, він стоїть поблизу річки , у дельті річки Кавері, з виходом до Бенгальської затоки, а через неї — до Індійського океану.

Опис

Архітектура

Храм Ґанґайконда-Чолапурам побудовано у з квадратним планом. Оригінальний внутрішній двір утворений із двох квадратів, розташованих один біля одного, всі мандапи, упапітами, плани святилища, (святилище) та елементи вежі мають квадратну форму й містять кола, а також ґрунтуються на принципах геометричної симетрії. Структурні елементи нагадують великий храм Брігадісвара в Танджавурі. Обидва включають внутрішній двір, до якого можна потрапити через кілька воріт, та відносно невеликий гопурам (вежу). Усередині розташовані святилища, більшість із яких стоять по осі схід-захід; а деякі — на перпендикулярній. До храмового комплексу входять Нанді Мандапа, Аланкар Мандапа, Маха Мандапа, Мукха Мандапа та Ардха Мандапа. Деякі з них додали та відновили після XIV століття або ж посадовцы служби збереження мистецтва Британської Індії в XIX столітті.

Видимий упапітам має довжину 103,6 м (340 футів) і ширину 30,5 м (100 футів), орієнтований по осі схід–захід. Однак, імовірно, частину споруди втрачено: фундамент, що зберігся, засипано ґрунтом, а його поверхню відновлено для туристичних потреб. На видимій частині, за словами Баласубрахманьяма, ґарбга-ґріга (святилище) має довжину , маха-мандапа (велика зала) — , а ардга-мандапа (часткова зала) — . Квадратна ардга-мандапа з'єднує святилище та велику залу. Цей храм є одним із найдавніших, де були колонні зали, що набуло поширення в наступних храмах.

Головний храм побудовано на підвищеній споруді зі внутрішнім двором розміром на . Його святилище має площу , вхід здійснюється через ардга-мандапу. Пообіч входу до святилища стоять дварапали, охоронці, кожен висотою . У святилищі міститься Брігадісварар (Шива) у формі лінґама. Цей лінґам має заввишки, а окружність основи .

У внутрішньому дворику розташована статуя сидячого бика Нанді, розміщена по осі на відстані 200 м (660 футів) від святилища. Навколо святилища є п'ять вівтарів та Левів колодязь, доданий у XIX столітті. На території храму є монолітне зображення Наваґраг, дев'яти планетарних божеств.

Шрі-вімана (храмова вежа) має висоту , що на менше за храм у Танджавурі. Історики вважають, що висоту храму навмисно зменшено, порівняно з храмом у Танджавурі, на знак поваги Раджендри до шедевру його батька. На відміну від храму в Танджавурі, який має прямі контури, цей храм має криволінійний контур, трохи увігнутий до верху. Він поділений на вісім зон.

Вертикальна квадратна вежа здіймається на над . Вона має дві горизонтальні смуги, облямовані масивним карнизом. Кожна смуга має п'ять окремих прольотів з південного, західного та східного боків із пілястрами між ними. Крайні прольоти мають квадратну форму, а інші три — довгасту. Центральний проліт у кожній групі з п'яти є найширшим. З кожного боку на стіні розташовані різьблення з чотирма горизонтальними рядами фризів. Вони розповідають індуїстські легенди та пуранічні міфи з традицій шайви, вайшнави та шакти. Кожен поверх має ліпні горизонтальні виступи (карнизи) з квітковими аркоподібними мотивами (). Згідно з Баласубрахманьямом, в елементах оздоблення зображено міфічних істот у формі ялі, а антаблемент прикрашено мотивами у формі намиста.

Шрі-вімана в Ґанґайконді має, включно з нижніми рівнями, дев'ять поверхів (тала), на відміну від тринадцяти поверхів у Танджавурі. На кожному поверсі є витвір мистецтва квадратно-колоподібної видовженої форми. Верхні рівні повторюють дизайн нижніх рівнів у ритмічному зменшуваному візерунку. Принципів симетрії сумлінно дотримано, проте з висотою розміри зменшуються не лінійно. Нижні поверхи зменшуються швидше, ніж верхні. Це надає вімані незвичайної параболічної форми. Ґрива (шия) орієнтована за сторонами світу, і, як і у храмі в Танджавурі, на її верхніх кутах сидять бики Нанді. Над ґривою розташована , а над ними — симетричний розкритий лотос. Вежу увінчує , напис на якій колись був покритий золотом; золота вже давно немає. Над каласою височіє бутон лотоса, що тягнеться до неба.

Скульптура На стінах святилища розташовано близько п'ятдесяти скульптурних рельєфів, найвизначніші з яких — Натараджа, Сарасваті та Шива, що увінчує гірляндами відданого. Тут є вівтар для святого Шайви та вченого (одного з шістдесяти трьох наянарів). Навколо стін храму є й інші ніші, що зображують різні форми Шиви, Дурґи та Вішну. У храмі є багато бронзових статуй, що є зразками XI століття, серед яких найбільш упізнаваною є статуя Картикеї.

Один рельєф містить дуже незвичайний портрет індуїстського правителя, який збудував храм. Шива, поруч із Парваті, вручає гірлянду з квітів на честь своєї перемоги мініатюрній фігурі Раджендри I, що сидить.

Історія Храм збудував 1035 року Раджендра Чола I (1012—1044 рр.), син відомого короля Раджараджі Чоли I, який збудував храм Брігадісвара в Танджавурі. Деякі експерти вважають, що храм збудовано 1020 року, протягом 6-го , але написи вказують на 20-й рік правління, тобто 1035 рік нашої ери. Раджендра хотів створити копію храму, зведеного його батьком після перемоги у військовому поході по всій Індії, який, як зазначено в текстах епохи Чола, охоплював Карнатаку, Андгра-Прадеш, Одішу та Бенгалію. Після своєї перемоги він вимагав, щоб переможені королівства надіслали горщики з водою з річки Ганг і вилили їх у криницю храму. Криниць назвали Чолагангам, оскільки вона наповнювалася водою з Гангу.

Тоді Раджендра I, за тамільською традицією, прийняв ім'я Ґанґайконда Чолан, що означає той, хто підкорив Ганг. Він зробив Ґанґайконда-Чолапурам своєю столицею замість Танджавура, колишньої столиці Чоли. Ґанґайконда-Чолапурам залишалася столицею Чоли протягом наступних 250 років. Раджендра I збудував усю столицю з кількома храмами, використовуючи плани та інфраструктуру, рекомендовані в тамільських текстах Васту та Агама-шастри. Серед них були храми , Вішну та інші. Однак, ці споруди, окрім цього храму, зруйновано наприкінці XIII та XIV століть. Інші пам'ятки Чоли, чітко позначені вкритими ґрунтом курганами, розкопаними зламаними пнями колон та цегляними стінами, розташовані на великій навколишній території. Найдавніший напис, у якому згадано назву цього міста, датовано 1029 роком, тоді як найдавніша згадка про експедицію Раджендри I до річки Ганг на півночі датується 1023 роком. Перший дар новозбудованому храму в Ґанґайконда-Чолапурамі датовано 1035 роком.

Дехеджія стверджує, що Раджендра I, мабуть, залучив тих самих ремісників, яких використовував його батько, і перевіз їх з Танджавура. Більшість або всі королі Чоли від Раджендри I коронувалися в Ґанґайконда-Чолапурамі. Археологічні розкопки за кілька кілометрів від цього храму виявили стіни форту та залишки палацу. Вважають, що укріплення навколо міста збудував Кулотунга Чола I.

Причини руйнування міста незрозумілі. За словами Васантхі, пандьянці, які перемогли чолів у другій половині XIII століття, «можливо, зрівняли місто з землею», щоб помститися за свої попередні поразки. Однак незрозуміло, чому інші храми зруйновано, а цей залишився неушкодженим, а також чому існує близько двадцяти написів пізніших імперій Чола, Пандья таВіджаянагар, які вказують на різні дари та пожертви цьому храму, якщо вони раніше зруйнували це місце.

Альтернативна теорія пов'язує руйнування з набігами, грабунками та війнами, зокрема зі вторгненням армій Делійського султанату під проводом мусульманського полководця 1311 року, потім Хусрохана 1314 року та Мухаммада бін Туґлака 1327 року. Наступний період був сповнений війн між індуїстськими королями та мусульманськими султанами, які успадкували Делійський султанат та створили нові держави, як-от сусідній Мадурайський султанат (1335—1378). 1378 року Віджаянагарська імперія перемогла Мадурайський султанат, і цей храм, разом з іншими храмами епохи Чола, повернувся під контроль індуїстських королів, які відремонтували та відновили багато з них.

Тексти Ґанґайконда-Чолпурам та храм згадано в багатьох тогочасних творах, таких як-от «Мувар Ула» та «Калінґатупарані». Вчені, як-от Васанті, вважають, що опис Айодг'ї тамільського поета XI століття ґрунтується на вулицях та міській структурі Ґанґайконда-Чолапурама. Подібну кореляцію виведено на основі праць в . Яскраво описано місто та храм у «Мувар Улі», трактаті про Чера, Чола та Пандья. Як і храм у Танджавурі, вважають, що цей храм став центром соціальної, економічної та політичної діяльності. У храмі підтримували й проводили культурні заходи, зокрема музичні та танцювальні виступи, а також створення бронзових скульптур.

Сучасність