Валаамський будинок інвалідів — це будинок для інвалідів, розташований на острові Валаам (у північній частині Ладозького озера), де в післявоєнний час, у період 1950–1984 років обслуговувалися, в тому числі, інваліди війни, що проживали в Карело-Фінській РСР«Самовары» товарища Сталина // Московский комсомолец, 01.09.2011Ветераны Валаама // Центр политических и социальных исследований Республики КарелияСветлана Цыганкова. Как имя твоё, солдат? // Российская газета, 19.07.2011. Він перебував у колишніх монастирських будинках. Його було закрито у 1984 році (наступником закладу став будинок інвалідів у селі Відлиця, Олонецький район).

На всіх документах установа значиться не як «будинок інвалідів війни та праці», і не «табір» (як його називають багато авторів), а саме як Валаамський будинок інвалідів. На ветеранах він не спеціалізувався. Серед «тих, кого забезпечували» (так офіційно називали пацієнтів закладу) були різні люди, у тому числі «старі інваліди з в'язниць». Валаамський будинок інвалідів став свого роду «соціальним лепрозорієм» куди посилали непотрібних радянському режиму інвалідів і, хоча офіційно він не входив у структуру ГУЛАГу, умови утримання інвалідів у ньому нерідко описувалися очевидцями, які бували у закладі, як тюремні.

Історія За указом Верховної Ради Карело-Фінської РСР у 1950 році на острові було засновано будинок інвалідів. На 20 листопада 1950 року на острові вже було 904 особи. Інваліди були розміщені в будинках, які раніше належали монастирю. Інваліди, які були здатні до роботи, працювалиВалаамская бессрочная  — «Российская газета» — Федеральный выпуск № 5139 (60). На 28 липня 1950 року на острові було працевлаштовано 50 інвалідів.

У 1959 році там перебувало 1500 інвалідів.

Серед мешканців інтернату були: Григорій Волошин, Іван Калітаров (нар. 1924), Матвій Котов, Микола Сергійович Кошелєв, Василь Меньшиков, Михайло Холодний (нар. 1920) Каналов В. Н., Хатов Олексій Олексійович, Ланев Федір Васильович.

У 1960-ті роки на архіпелаг почали приїжджати з екскурсіями.

У наші дні, на думку журналіста Аркадія Бейненсона, церква всіляко намагається забути сторінки Валаамського монастиря, пов'язані із табором для інвалідів. Пояснення екскурсовода на острові, дане журналісту, було наступним: «інваліди — це покарання, за те, що храми зруйнували, за те, що бомбили монастир у Фінську війну». За словами директора Валаамського природного музею-заповідника Володимира Висоцького: «На жаль, усі поховання на цвинтарі практично втрачені. На сьогоднішній день візуально вони не проглядаються. Немає точних вказівок про місце поховання того чи іншого інваліда». Фельдшер Любов Щеглакова займається відновленням прізвищ ветеранів, які були заслані та померли на острові. Даних, куди зникли нагороди та нагородні книги, не збереглося.

Основне джерело, на яке посилаються автори, що описують жахи будинку інвалідів — книга «Валаамський зошит» петербурзького історика, кандидата мистецтвознавства Євгена Петровича Кузнєцова (1940—2007 рр.), який понад 40 років пропрацював екскурсоводом на Валаамі.

Один з екскурсоводів, який на початку 60-х працював на острові Валаамі так згадував про будинок-інтернат і його мешканців:

Твердження, що на острів звозили тих, хто залишилися без родичів і займалися жебрацтвом на вулицях і у транспорті ветеранів-інвалідів з великих міст СРСР, недостатньо, оскільки інвалідів-жебраків країною було набагато більше, і подібні поселення створювалися в усіх регіонах країни. Як випливає з документів, часто у Валаамі це були уродженці Карелії. Їх не «виловлювали» на вулицях, а привозили на Валаам з «будинків інвалідів малої наповнюваності», які вже існували в Карелії — «Рюттю», «Ламберо», «Святоозеро», «Томіци», «Бараній берег», «Муромське», «Монте-Саарі». Відповідні документи збереглися у особових справах інвалідів.

Як показують документи, основним завданням закладу було надання інвалідові професії, щоб реабілітуватися для нормального життя. Наприклад, з Валаама направляли на курси рахівників та чоботарів — безногі інваліди могли це освоїти. Працювати інвалідам 3 групи було обов'язково, 2 групи — залежно від характеру травм. Під час навчання із пенсії, що видавалася за інвалідністю, 50 % утримувалося на користь держави.

Патріархом Кирилом було освячено меморіал пам'яті ветеранів Великої Вітчизняної війни острову. До списку увійшли 54 імені ветеранів. Загалом, на думку представника Асоціації підприємств похоронної галузі Санкт-Петербурга та Північно-західного регіону, яка готувала історичну довідку для майбутнього пам'ятника, на цвинтарі мало бути поховано близько 200 інвалідів. Померлих інвалідів ховали серед могил священнослужителів на Ігуменському цвинтарі. Ставили над могилою металеву табличку із текстом, що містив інформацію лише про прізвище та роки життя. Жодної позначки не було про те, що це могила героя війни.

У мистецтві Деяких мешканців Валаамського будинку-інтернату зобразив у своїх графічних роботах художник Геннадій Добров.

Література

Евгений Кузнецов. «Валаамская тетрадь». 144 с. ISBN 5-94668-021-8; 2004 г. Евгений Кузнецов. «Валаамская тетрадь». 137 с. ISBN 978-5-94668-021-9; Росток, 2004Евгений Кузнецов. Валаамская тетрадь . Нагибин Ю. «Бунташный остров». 448 с. ISBN 5-17-026649-9, 5-9660-0793-4; 2005 г. Нагибин Ю. «Терпение». Нагибин Ю. «Богояр». Семёнов В., Белецкая И. Книга памяти: Валаам, Горицы, Андога. — М.: Эдитус, 2019—232 с. Алексеева Н. «Полунощница».

Фільми

" Час відпочинку з суботи до понеділка " — художній фільм режисера Ігоря Таланкіна за мотивами оповідання Юрія Нагібіна «Терпіння» та музикою гурту «Центр», учасники якої також знялися у фільмі.

Див. також

Валаам Валаамський монастир

Примітки

Посилання

Дом инвалидов на Валааме. / Сердоболь. Городской альманах. — 2013. —№ 13/14. С. 20-24. Воспоминания художника Геннадия Доброва о валаамских инвалидах. / Сердоболь. Городской альманах. — 2013. —№ 13/14. С. 92-103.

Неперспективные люди с острова Валаам Праздник со слезами на глазах. Тайна острова Валаам Светлана Цыганкова. Валаамская бессрочная. В архивах удалось найти фамилии фронтовиков-инвалидов, захороненных в братских могилах на монастырском острове Алена Германова. На острове Валаам увековечат имена ветеранов-инвалидов Великой Отечественной Из серии «Еду я по Родине» | Валаам Игорь Мельников. Ненужные фронтовики Беате Физелер. «Нищие победители»: инвалиды Великой Отечественной войны в Советском Союзе