Чернігівський Новий завіт 1717 р. — один із найкращих взірців видавничої й граверської продукції друкарні Чернігівського Троїцького Іллінського монастиря. Перше видання тексту Святого Письма, опубліковане у Чернігівській друкарні, що поєднало риси тлумачного та богослужбового Євангелій. До того на українських теренах Новий Завіт як окреме видання виходив у друкарні Києво-Печерської лаври у 1658, 1692 та 1703 рр.
Структура і зміст видання Надруковано Чернігівський Новий завіт 1717 р. форматом у чверть друкованого аркуша, зручним для індивідуального домашнього читання. Титульний аркуш (форта), гравюра на звороті титулу (герб Скоропадських із геральдичними віршами або сюжет Старозавітної Трійці), присвята гетьману Івану Скоропадському (1646—1722), передмова до читачів, підписана архімандритом Чернігівського Іллінського монастиря Германом Кононовичем, зміст Євангелія від Матвія з паралельними вказівками на відповідні розділи інших Євангелій, власне текст Святого Письма — чотири Євангелія, книга Діянь апостолів, Послань апостолів, книга Апокаліпсис (Одкровення Іоана Богослова), Соборник (місяцеслов) на 12 місяців, колофон.
Видання має варіанти друку — є примірники з присвятою та без присвяти гетьману І. Скоропадському, ктитору Чернігівського Троїцького Іллінського монастиря. Відповідно, кількість аркушів видання варіюється між 548 і 545. У виданні з присвятою на звороті титульного аркуша вміщено гербову композицію з віршами, в іншому варіанті видання герб замінено гравюрою з зображенням Старозавітної Трійці (сюжет "вечеря в Авраама") роботи майстра КК; гравюра вказує на місце видання – друкарню Троїцького Іллінського монастиря.
Текст дескриптивного вірша на герб гетьмана І. Скоропадського: Сила совершаєтся в немощех Христова,
Ідеже та єст, тамо побіда готова:
Силу в тебі Христову Вожде совершенну
Віруєм бити, трєма стрілами явленну;
Тройственная понеже души твоєй сила,
Память, разум, воля такся соєдинила
Любовію Христови, яко да ничтоже
От любве тя онаго разлучить возможе
Тімже стріли связанни долу ся схиляють.
Плоть, міра, діявола с Небес уязвляють.
Особливості видання Супроводжується видання посторінковими коментарями до тексту Святого Письма архімандрита монастиря Германа Кононовича (?–1737), розміщеними переважно на берегах аркушів у рамках. Також пояснення вміщено у коротких прологах (передмовах), якими починається кожна біблійна книга; у них Г. Кононович спирається насамперед на тлумачне Євангеліє Феофілакта Болгарського, додаючи коментарі з інших джерел та власні зауваги.
Видання унікальне тим, що поєднало риси тлумачного та богослужбового Євангелій (поділ тексту на зачала для послідовного читання під час служби, наявність місяцеслова). У подальшому наступ російської цензури, що не дозволяла друкувати богослужбові книги, відмінні змістом від російських, унеможливив його перевидання: чернігівський Новий Завіт 1748 р. повторював київське видання 1727 р. і вже не містив пояснень до тексту.
Очевидно, на появу Нового Завіту з коментарями вплинула протестантська традиція видання Святого Письма з короткими поясненнями і анотаціями для кращого індивідуального читання і розуміння Біблії мирянами. Утім, коментарі Г. Кононовича написані у руслі православного віровчення; дослідники також фіксують вплив католицьких догматів, наприклад, про непорочне зачаття (Immaculata Conceptio) Діви Марії.
Ілюстрації
Видання вирізняється також набором ілюстрацій, переважно сторінкових, виконаних різними майстрами — усього 32 гравюри на дереві з 31 дошки (двічі повторюється зображення євангеліста Луки). Особливо багато ілюстрацій до книги Об'явлення Йоана Богослова (Апокаліпсису) — це 21 ілюстрація. Очевидно, на оформлення серії «апокаліптичних» гравюр вплинула як традиція «лицьових» (ілюстрованих) апокаліпсисів (див., наприклад, Апокаліпсис з гравюрами Прокопія), так і європейська традиція (ілюстрації з Біблії Піскатора, Біблії М. Лютера, роботи Матіаса Герунга).
Частина гравюр не підписана, на решті — підписи (ініціали) майстрів, які працювали над оздобленням видання: це гравери КГ (титульний аркуш), КК (зображення Трійці Старозавітної), Никодим Зубрицький (?–1724), Макарій Синицький, СХ. Деякі гравюри мають датування, наприклад, зображення апостола Луки різця Н. Зубрицького підписане 1710 р., отже, частина дошок для ілюстрацій, зокрема зображення євангелістів, створювалися ще до виходу самої книги.
Можливо, гравюри Н. Зубрицького з книги Об'явлення вплинули на бароковий церковний стінопис в Україні, зокрема, послужили зразками для оформлення хорів Софійського собору у Києві.
Примітки
Посилання Електронна копія примірника НБУВ