Майданівська доменна піч — одна з найстаріших збережених доменних печей Галичини, яка функціонувала з 1814 року. Вона була частиною невеликого промислового комплексу, забезпечуючи литим залізом місцеві гамарні та кузні. Нині піч перебуває в напівзруйнованому стані.
Історія
Передумови До середини XIX століття більшість потреб населення Східної Галичини в знаряддях праці та різного роду сталевих виробах забезпечували місцеві ковальські й слюсарні цехи. Вони повністю спиралися на місцеву виплавку, яку станом на 1810 рік давали 13 доменних печей регіону.
Виплавка в Майдані У 1814 році в селі Майдан спорудили доменну піч заввишки 9,48 метра та завширшки 7,7 метра. Вона забезпечувала щорічний видобуток у 9 тонн литого заліза, що становило приблизно 11% від усього обсягу виплавки Східної Галичини того часу. Сама піч певний час перебувала у державній власності, формуючи разом із трьома місцевими гамарнями та кузнями єдиний промисловий комплекс — плавильню, розташовану на березі річки Рибник. Місцеві кузні спеціалізувалися здебільшого на виробництві цвяхів, а решта потужностей виготовляла бляху та залізні знаряддя.
З 1860-х років, коли в Східній Галичині розпочалося активне будівництво залізниць, місцевий ринок заполонили дешеві залізні вироби з інших регіонів Австро-Угорщини, що завдало відчутного удару по місцевому плавильному промислу.
Архітектура Майданівська доменна піч є рідкісною пам'яткою української промислової архітектури XIX століття.
Примітки