Леона́рдо Вільгельм Ді Ка́пріо (; , Лос-Анджелес, США) — американський актор, кінопродюсер. Лавреат премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Легенда Г'ю Гласса» (2016), та нагороди BAFTA і Гільдії кіноакторів США за виконання ролі Г'ю Гласса. Лавреат трьох премій «Золотий глобус» у категорії «Найкращий актор в драматичній картині» і «Найкращий актор — комедія або мюзикл» за головні ролі в картинах «Авіатор», «Вовк з Уолл-стріт» і «Легенда Г'ю Гласса». Лавреат нагороди Берлінського кінофестивалю «Срібний ведмідь» в категорії «Найкращий актор» за виконання ролі Ромео Монтеккі в картині «Ромео + Джульєтта».

Повноцінну акторську кар'єру почав в шістнадцять років на початку 1990-х років. У 2000-х роках отримав визнання публіки і критиків за роботу в широкому діапазоні кіно і акторську майстерність.

Біографія Народився 11 листопада 1974 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Леонардо — єдина дитина автора коміксів Джорджа Ді Капріо (н. 30 листопада 1943) і секретаря суду Ірмелін Інденбіркен (н. 1943). Батько має наполовину італійське (Неаполь) та німецьке (Баварія) коріння. Мати народилася в західнонімецькому Ор-Еркеншвіку в бомбосховищі в родині німця Вільгельма Інденбіркена й російської емігрантки Гелени Інденбіркен (1915—2008, при народженні Смирнова Єлена Степанівна), яка перед Жовтневим переворотом виїхала з батьками до Німеччини. Як і раніше джерела помилково припускають, що його бабуся народилася в Одесі; немає доказів того, що Ді Капріо має родичів українського походження.

Джордж та Ірмелін познайомилися ще під час навчання, пізніше переїхали до Лос-Анджелеса. Сина назвали на честь Леонардо да Вінчі — коли мати розглядала картину великого майстра, дитина поворухнулася в її лоні. Коли малюкові виповнився один рік, його батьки розлучилися. Хлопчик жив здебільшого з матір'ю. Ді Капріо жив в таких кварталах Лос-Анджелеса як Еко-Парк і 1874 Гіллгерст-авеню, поки його мати працювала на кількох роботах.

Навчався в Початковій школі Сідд, потім вступив до Центру розширених наук Лос-Анджелеса, в якому провчився чотири роки.

Ді Капріо дебютував у кіно у 5-річному віці. До 10 років він вже був розчарований у кінобізнесі — його агент наполягав на зміні імені (йому пропонували псевдонім Ленні Вільямс) і Леонардо відмовили у кількох ролях через його зачіску. У 14 років Леонардо вирішив повторити спробу стати актором. Він знайшов агента, якому подобалася і його зачіска, і його ім'я. Він знявся у понад 30 рекламних роликах і кількох серіях «Санта-Барбари».

З 1991 року знімався в серіалі «Проблеми зростання» (), але покинув шоу заради зйомок у картині «Життя цього хлопця. Правдива історія» (, 1993). Ді Капріо переміг понад сто претендентів на роль Тобіаса Вульфа в цьому фільмі. Він отримав найсхвальніші відгуки критиків за цей фільм, причому деякі стверджували, що він переграв самого Роберта Де Ніро. Наступною картиною Ді Капріо була картина «Що гнітить Гілберта Грейпа» (, 1993). У цьому фільмі він зіграв розумово відсталого брата Джоні. Його чесна і відкрита гра принесла йому номінацію на премію Оскар. Тоді 19-річний актор уперше привернув до себе увагу преси.

1994 року на екрани вийшов вестерн «Швидкий та мертвий», де Ді Капріо дісталася одна з головних ролей. 1995 року Ді Капріо знявся в екранізації роману Джима Керола «Щоденник баскетболіста», проєкт, зйомки якого відкладалися багато років в очікуванні на молодого талановитого актора. Фільм став лідером прокату, багато в чому завдяки грі Леонардо. Того ж року він з'явився у картині «Повне затьмарення», де зобразив гомосексуальні стосунки поета Артюра Рембо і його вчителя Поля Верлена, котрого зіграв Девід Тьюліс. Критики були у захваті, а Ді Капріо одразу ж зарахували до секс-меншини. 1996 року він знявся у двох фільмах: «Кімната Марвіна», де його партнерами стали Меріл Стріп та Даян Кітон, і «Ромео + Джульєта», сучасній інтерпретації однойменної романтичної трагедії Вільяма Шекспіра.

1997 рік став зірковим для Леонардо Ді Капріо. Разом із Кейт Вінслет вони зіграли головні ролі у блокбастері Джеймса Кемерона «Титанік». Герой Леонардо — 22-річний Джек Доусон, який, вигравши квиток, потрапляє на борт лайнера «Титанік», котрому судилося затонути під час своєї першої і останньої подорожі. Фільм стає найкасовішим в історії кінематографу, а самому Леонардо приносить номінацію на «Золотий глобус» і ставить його в ряд найбільш високооплачуваних акторів Голлівуду.

Ді Капріо за кар'єру висували на «Оскар» шість разів. Уперше 1994 року за роль актора другого плану у фільмі «Що гнітить Гілберта Грейпа», далі були номінації за ролі у стрічках «Авіатор», «Кривавий діамант», «Вовк з Уолл-стріт». Також він мав шанс отримати «Оскара» як продюсер картини «Вовк з Уолл-стріт», але нагорода знайшла його лише за два роки — за роль у фільмі «Легенда Г'ю Гласса» (2015). У 2020 році Ді Капріо номінувався на «Оскар» за головну роль у фільмі «Одного разу в… Голлівуді».

У 2025 році зіграв головну роль колишнього хіпі у чорній комедії Пола Томаса Андерсона «Одна битва за іншою», всьоме номінувавшись за неї на премію «Оскар». З Андерсоном Ді Капріо хотів попрацювати протягом 25 років — актор був затверджений на головну роль у «Ночі в стилі бугі» (1997), але тоді обрав «Титанік»Leonardo DiCaprio Plays Drug and Booze-Addled Revolutionary in Crazy CinemaCon Footage for PTA's ‘One Battle After Another’.

На 2027 рік запланована прем'єра психологічного трилеру Мартіна Скорсезе з Ді Капріо в головній ролі — «Що відбувається вночі».

Особисте життя Особисте життя Леонардо Ді Капріо широко висвітлюється в засобах масової інформації. У 1990-х Леонардо Ді Капріо зустрічався з данською моделлю Геленою Крістенсен, з 2000 по 2005 рік — з бразильською моделлю Жізель Бюндхен, з 2006 по 2009 рік — з ізраїльською моделлю Бар Рафаелі. 26 березня 2010 року Ді Капріо та Рафаелі офіційно оголосили про перерву в стосунках. З літа 2010 року Лео і Бар знову почали зустрічатися і вже планували укласти шлюб, проте у травні 2011 року в газеті «New York Post» з'явилося повідомлення, що Леонардо Ді Капріо і Бар Рафаелі остаточно розлучилися.

З червня 2011 року зустрічався з актрисою Блейк Лайвлі. На початку жовтня 2011 року з'явилася інформація про те, що Леонардо Ді Капріо та Блейк Лайвлі розлучилися, але обіцяли зберегти дружні відносини. У грудні 2011 року стало відомо, що Лео почав зустрічатися з Ерін Гезертон — моделлю спідньої білизни бренду «Victoria's Secret», однак, у листопаді 2012 року пара оголосила про розставання у зв'язку з напруженими графіками роботи в обох.

У травні 2013 року в актора почалися стосунки з німецькою моделлю Тоні Гаррн. Також він зустрічався з моделлю Келлі Рорбах протягом 2015 року.

Лео має будинок у Лос-Анджелесі та квартиру в Беттері-Парк-сіті у Нижньому Мангеттені. 2009 року актор придбав острів Блекадор поблизу Белізу, на якому планує відкрити екологічно чистий курорт. 2013 року актор став співвласником гоночної команди «Venturi Grand Prix Formula E Team» для участі у Формулі-Е.

Під час своєї промови на цьогорічній премії «Бафта», де він отримав нагороду за найкращу чоловічу роль у фільмі «Легенда Г'ю Гласса», він віддав шану своїй мамі Ірмелін Інденбіркен. «Я виріс у дуже жорстокому районі у східному Лос-Анджелесі, і ця жінка щодня везла мене три години до іншої школи, щоб показати мені інші можливості», — сказав він. «Це її день народження — Мамо, я дуже тебе люблю», — сказав актор зі сцени.

У 2022 році з'явилась інформація, що Ді Капріо зустрічається з Джіджи Хадід. З 2023 року у стосунках з італійською моделлю Вітторією Черетті.

Активізм У 2014 році актор був призначений представником ООН з питань зміни клімату. Він часто порушує питання проблем клімату. Актор пожертвував понад 13 млн доларів організаціям, що опікуються питаннями екології. 2007 року він зняв документальний фільм «11-а година», де йшлося про стан довкілля. Вчені, відзначивши екологічні зусилля Л. Ді Капріо, назвали на його честь нововідкритий вид членистоногих: Grouvellinus leonardodicaprioi.

За повідомленнями деяких ЗМІ під час повномасштабного вторгнення в Україну пожертвував 10 мільйонів доларів на рахунок НБУ для міжнародних пожертв для підтримання обороноздатності, утім ця інформація не була остаточно підтверджена. Повідомляли також, що актор переказував кошти дітям у фонд Олени Зеленської. Згодом актор підтвердив цю інформацію на своїй сторінці в Instagram.

У 2024 році перед президентськими виборами в США підтримав Камалу Гарріс та розкритикував Дональда Трампа.

Фільмографія

Згідно з онлайн-порталами Box Office Mojo та The Numbers і сайтом-агрегатором оглядів Rotten Tomatoes, найбільш критично та комерційно успішними фільмами Ді Капріо є «Що гнітить Гілберта Грейпа» (1993), «Титанік» (1997), «Упіймай мене, якщо зможеш» (2002), «Авіатор» (2004), «Відступники» (2006), «Кривавий діамант» (2006), «Острів проклятих» (2010), «Початок» (2010), «Джанґо вільний» (2012), «Великий Гетсбі» (2013), «Вовк з Уолл-стріт» (2013), «Легенда Г'ю Гласса» (2015), «Одного разу в Голлівуді» (2019), «Вбивці квіткової повні» (2023) та «Одна битва за іншою» (2025).

Нагороди та номінації За даними IMDB, Ді Капріо завоював понад 100 нагород, зокрема премії «Оскар» (2016), «Золотий глобус» (2005, 2014, 2016) і «Бафта» (2016). НагородаРікКатегоріяРоботаРезультат Оскар1994Найкраща чоловіча роль другого плануЩо гнітить Гілберта Грейпа 2005Найкраща чоловіча рольАвіатор 2007Кривавий діамант 2014Вовк з Уолл-стріт Найкращий фільм 2016Найкраща чоловіча рольЛегенда Г'ю Гласса 2020Одного разу в Голлівуді 2026Одна битва за іншою BAFTA2005Найкраща чоловіча рольАвіатор 2007Відступники 2014Вовк з Волл-стріт 2016Легенда Г'ю Гласса 2020Одного разу в Голлівуді 2022Не дивіться вгору 2026Одна битва за іншою Золотий глобус1994Найкраща чоловіча роль другого плануЩо гнітить Гілберта Грейп 1998Найкраща чоловіча роль — драмаТитанік 2003 Спіймай мене, якщо зможеш 2005Авіатор 2007ВідступникиКривавий діамант2009Життя спочатку2012Дж. Едгар2013Найкраща чоловіча роль другого плануДжанґо вільний 2014Найкраща чоловіча роль — комедія або мюзиклВовк з Волл-стріт 2016Найкраща чоловіча роль — драмаЛегенда Г'ю Гласса 2020Найкраща чоловіча роль — комедія або мюзиклОдного разу в Голлівуді 2022Не дивіться вгору 2024Найкраща чоловіча роль — драмаВбивці квіткової повні 2026Найкраща чоловіча роль — комедія або мюзиклОдна битва за іншою Премія Гільдії кіноакторів США1997Найкращий акторський склад в ігровому кіноКімната Марвіна 1998Титанік 2005Авіатор Найкраща чоловіча роль 2007Кривавий діамант Найкраща чоловіча роль другого плануВідступники Найкращий акторський склад в ігровому кіно 2012Найкраща чоловіча рольДж. Едгар 2016Легенда Г'ю Гласса 2020Одного разу в Голлівуді Найкращий акторський склад в ігровому кіно 2022Не дивіться вгору 2024Вбивці квіткової повні 2026Одна битва за іншою Найкраща чоловіча роль Супутник1998Найкраща чоловіча роль — драмаТитанік 2006Кривавий діамант Найкраща чоловіча роль другого плануВідступники Найкращий акторський склад 2008Найкраща чоловіча роль — драмаЖиття спочатку 2010Найкраща чоловіча роль — кінофільмПочаток 2011Дж. Едгар 2014Вовк з Волл-стріт 2016 Легенда Г'ю Гласса 2019Найкраща чоловіча роль — комедія або мюзиклОдного разу в Голлівуді Кінопремія «Вибір критиків»2005Найкращий акторАвіатор 2007Кривавий діамант Відступники Найкращий акторський склад 2012Найкращий акторДж. Едгар 2014Найкращий комедійний акторВовк з Волл-стріт 2016Найкращий актор Легенда Г'ю Гласса 2020 Одного разу в Голлівуді Берлінський кінофестиваль1997Премія «Срібний ведмідь» за найкращу чоловічу рольРомео + Джульєтта У 2025 по версій Time визначив його людиною року.

Примітки

Посилання