Битва за Озютичі — це тактичне зіткнення, яке відбулося 29 лютого 1944 року біля села Озютичі (нині Володимирський район Волинської області) в ході польсько-українського протистояння на Волині.У цьому бойовому епізоді зійшлися підрозділи Української Повстанської Армії (УПА) та польської Армії Крайової (АК), при цьому в конфлікт також втрутилися сили німецького Вермахту.

Передумови Три батальйони («Луна», «Трзаск» і «Гжимс») зі складу 27-ї Волинської піхотної дивізії АК під командуванням майора Станіслава Пящинського-"Погрома" планували атакувати та ліквідувати базу УПА в Озютичах. Поляки розраховували на ефект несподіванки, висунувшись з району Домінополя та Мочулок. Село утримували сотня «Сіроманці» (з 16-го тактичного відтинку «Серет» ВО-3 «Лисоня») та кущові відділи Самооборонних Кущових Відділів (СКВ) під спільним командуванням Григорія Ковальчука («Ворона»). Українські повстанці заздалегідь підготували міцну оборонну лінію з окопами та замаскованими вогневими точками.

Хід битви Ранковий штурм села польських підрозділів натрапив на запеклий опір упівців. Полякам вдалося захопити лише околиці села та цвинтар, проте прорватися до центру та і не змогли. Українські повстанці організували ефективну оборону, щільно заблокувавши просування супротивника. Ключову роль відіграв вогонь великокаліберних кулеметів, які бійці УПА розмістили на панівних висотах — на кококольні місцевого костелу та млині. Також активно застосовувалися міномети. Бій тривав кілька годин без значної переваги жодної зі сторін.

Вирішальним фактором у протистоянні стала поява на селом трьох німецьких розвідувальних літаків, які завдали удару по позиціях Армії Крайової, що остаточно дезорганізувало їх атаку. Зазнавши невдачі та втрат під вогнем УПА та німецької авіації, батальйони АК змушені були припинити штурм і відступити в напрямку села Домінополь.

Наслідки Польські джерела оцінюють свої безпосередні втрати у 7 загиблих вояків, тоді як українські та радянські джерела зазначали значно більші цифри (до 20 вбитих та стільки ж поранених). Загиблих у бою польських солдатів було доставлено та поховано в селі Засмики. Ця поразка змусила командування 27-ї дивізії АК шукати тактичного порозуміння з радянськими партизанами. Українські повстанці втримали базу в Озютичах. Проте проіснувала вона після цього недовго — вже 23 березня 1944 року базу розгромили радянські партизани під командуванням полковника Григорія Ковальова.

Література УПА-Північ: бойова діяльність

Примітки