Кассіано даль Поццо (; 1588—1657)  — італійський вчений і меценат. Він навчався в Пізі, де користувався підтримкою двоюрідного брата свого батька, Карло Антоніо даль Поццо, архієпископа та радника Фердинандо I Медічі, великого герцога Тосканського. Після завершення навчання з цивільного та церковного права в 1607 році він став суддею в Сієні. У 1612 році він переїхав до Риму, де жив до своєї смерті. У 1623 році він став секретарем кардинала Франческо Барберіні, племінника Папи Урбана VIII. Працюючи на кардинала, він мав змогу займатися своєю пристрастю до мистецтва, зокрема до малювання рослин і тварин. Зі своїм молодшим братом Карло Антоніо вони створили колекцію, відому як Музей Картачео.

Біографія

Походив з благородної родини, родом з Б'єлли. Він навчався у Флоренції завдяки допомозі свого дядька, архієпископа Пізи Карло Антоніо Даль Поццо. Спочатку він працював у молодого великого герцога Тосканського Фердинандо I Медічі, а потім, переїхавши до Риму в 1612 році, вступив на службу до папського двору та кардинала Франческо Барберіні, якого супроводжував у дипломатичних поїздках до Франції (1625) та Іспанії (1626). Щоденник Кассіано з цієї останньої поїздки нещодавно був опублікований, сповнений географічної та художньої інформації про міста, які відвідала папська делегація. Саме Кассіано даль Поццо під час своєї подорожі до Франції приписав ім'я Джоконда шедевру Леонардо да Вінчі, який Джорджо Вазарі назвав Моною Лізою.

Після смерті Урбана VIII він покинув двір, залишаючись вірним родині Барберіні. Він був академіком Лінчеї та Круска, другом майже всіх відомих людей свого часу (Алессандро Тассоні згадує його в XI пісні «Secchia rapita») та захищав літераторів і художників. Він зібрав багату колекцію книг, рідкісних і цікавих предметів, портретів, гравюр, медалей, епіграфів, старовинних мармурів. «Він створив у Римі музей, який, безсумнівно, був найбагатшою приватною колекцією старожитностей сімнадцятого століття, і він мав багато стародавніх пам'ятників, статуй, медалей та залишків будівель, спроєктованих Ніколо Пуссеном (відомим французьким художником, який знайшов другий дім у Римі) та П'єтро Тестою».

Даль Поццо курував так званий Музей-картотеку (Museum Cartaceum), колекцію малюнків художників XVI століття, надрукованих П'єтро Тестою, але, перш за все, замовлених ним у тогочасних художників (не всіх можна ідентифікувати). Метою колекції було архівувати всі відомі старожитності з точки зору антиквара та енциклопедиста, а також каталогізувати види тварин, а також особливості ботаніки та мінералів. Цей величезний матеріал, розділений на двадцять томів, був придбаний у 1762 році королем Англії Георгом III у кардинала Альбані. Зараз колекція розділена між різними королівськими колекціями у Віндзорі та Британською бібліотекою в Лондоні; але найбільша частина знаходиться у Віндзорській Королівській бібліотеці.

Незважаючи на обмежені фінансові ресурси, Касіяно замовляв роботи численним художникам; зокрема, він був першим прихильником Ніколо Пуссена, який щойно прибув до Риму і часто мав брак клієнтів; він познайомив його з патронатом Барберіні та замовив йому багато робіт, найважливішою з яких є знаменита перша серія «Сім таїнств».

Ще одним художником, який контактував з Поццо, був Лоренцо Берніні, який близько 1623 року створив для нього посмертний бюст улюбленого дядька Касіано, монсеньйора Карло Антоніо даль Поццо (сьогодні знаходиться в Единбурзі, Національна галерея Шотландії).

Примітки