Викриття або викривання () — діяльність особи, найчастіше працівника, яка полягає у розкритті інформації про діяльність всередині приватної чи державної організації, що вважається неправомірною — незаконною, аморальною, небезпечною, неетичною або шахрайською. Викривачі () можуть передавати інформацію різними способами — внутрішніми або публічними. Понад 83% викривачів спершу повідомляють про порушення всередині компанії: керівнику, у відділ кадрів, відділ комплаєнсу або нейтральній третій стороні, сподіваючись, що компанія розв'яже проблему. Викривач також може винести звинувачення на світло, звернувшись до зовнішніх суб'єктів: правоохоронних органів, урядових агентів або ставши джерелом для журналістських розслідувань чи інших медіа. Викриття може відбуватися як у приватному, так і в державному секторі.
Викривачі часто стикаються з помстою за свої дії, включно зі звільненням або кримінальним переслідуванням за розголошення державної таємниці. Іншими формами помсти можуть бути безпідставне збільшення робочого навантаження, скорочення годин, перешкоджання виконанню завдань, мобінг або цькування. Закони про захист викривачів у багатьох країнах пропонують їм певний захист. Щоб їхні заяви були успішними, викривачі повинні мати переконливі докази, щоб уряд або регулюючий орган міг провести розслідування та притягнути корумповані організації до відповідальності.
Огляд
Походження терміна
Вважається, що американський громадський активіст Ральф Нейдер популяризував цей вислів на початку 1970-х років,See: New Scientist 9 December 1971, p. 69 щоб уникнути негативних конотацій, пов'язаних із такими словами, як «інформатор» чи «донощик».Nader, Petkas, and Blackwell, Whistleblowing (1972). Однак походження слова сягає XIX століття. Воно пов'язане з використанням свистка (англ. whistle), щоб попередити натовп про проблему, наприклад, про вчинення злочину або порушення правил під час гри. У XIX столітті фразу whistle blower почали застосовувати до правоохоронців, які використовували свисток, щоб попередити громадськість або колег-поліцейських. Спортивних суддів, які використовують свисток, щоб вказати на порушення правил, також називали whistleblowers. Журналісти почали використовувати це слово в 1960-х роках для позначення людей, які викривали правопорушення. Згодом воно еволюціонувало у складне слово whistleblower.
Канали викриття
Внутрішні канали
Більшість викривачів є внутрішніми: вони повідомляють про зловживання колеги або керівника в межах своєї компанії через механізми анонімного звітування, які часто називають гарячими лініями. Анонімні механізми звітування допомагають створити клімат, у якому працівники з більшою ймовірністю повідомлятимуть про потенційні або фактичні правопорушення без страху помсти. Майбутній стандарт систем управління щодо протидії хабарництву ISO 37001 включає анонімне звітування як один із критеріїв.
Зовнішні канали
Зовнішні викривачі повідомляють про неправомірну поведінку стороннім особам або організаціям: юристам, медіа, правоохоронним органам або агенціям з захисту прав споживачів. У деяких випадках зовнішнє викриття заохочується шляхом пропонування грошових винагород.
Канали третіх сторін
Іноді організації використовують зовнішні агентства для створення безпечного та анонімного каналу звітування для своїх працівників. Окрім захисту особистості викривача, ці служби розроблені для інформування керівництва про неправомірну поведінку, зазвичай за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Дедалі більше компаній та органів влади використовують послуги третіх сторін, де викривач залишається анонімним навіть для постачальника послуг завдяки безкоштовним телефонним номерам та застосункам, що використовують асиметричне шифрування.
Приватний та державний сектори
Викриття у приватному секторі
Викриття у приватному секторі сьогодні є більш поширеним і водночас більш придушуваним суспільством. Зазвичай воно не набуває широкого розголосу у великих медіа, хоча іноді треті сторони викривають порушення прав людини та експлуатацію працівників. У США такі закони, як Закон Сарбейнса-Окслі, захищають викривачів у приватному секторі, проте працівники все одно змушені зважувати ризики втрати роботи, репутації та можливості майбутнього працевлаштування.
Викриття у державному секторі
Викриття у державному секторі пов'язане з концепцією мотивації на державній службі, коли альтруїстична орієнтація держслужбовця на служіння суспільству переважає над дотриманням правил роботодавця. Визнання цінності викриття у державному секторі зростає протягом останніх 50 років. Багато юрисдикцій ухвалили законодавство для захисту викривачів на держслужбі як спосіб боротьби з неетичною поведінкою та корупцією в державних органах.
Ризики
Індивідуальна шкода, підрив суспільної довіри та загрози національній безпеці — це три категорії шкоди, які можуть виникнути внаслідок викриття. Розкриття особистості викривача може автоматично поставити його життя під загрозу. Деякі медіа асоціюють викривачів зі словами «зрадник» і «зрада», а в багатьох країнах світу покаранням за державну зраду є смертна кара. У деяких випадках викривачі змушені тікати зі своєї країни.
Закон часто захищає викривачів від помсти роботодавця, але в багатьох випадках мають місце звільнення, відсторонення, пониження в посаді, утримання заробітної плати та жорстоке поводження з боку інших працівників. Після звільнення викривачам буває важко знайти роботу через зіпсовану репутацію та чорні списки.
Ставлення до викривачів
Дехто бачить у викривачах безкорисливих мучеників за суспільні інтереси; інші вважають їх «зрадниками» або «перебіжчиками». Культурно це поняття досі має конотації зради: від «доносництва» на одному рівні до «викриття» на іншому. Говорити відкрито складно, особливо в культурі, де це активно не заохочується.
Психологічний вплив
Поганий досвід викриття може спричинити тривалий удар по добробуту викривача. У викривачів часто діагностують депресію, а суїцидальні думки можуть виникати майже у 10% випадків.Farnsworth CH (22 February 1987) Survey of Whistleblowers finds retaliation, but few regrets The New York Times Симптоматика має багато спільних рис із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Деякі викривачі говорять про всепоглинаючий дистрес, проблеми з наркотиками та алкоголем, параноїдальну поведінку на роботі, гостру тривогу, кошмари, флешбеки та нав'язливі думки. Організації часто застосовують техніку «газлайтингу», намагаючись ізолювати викривача або виставити його психічно нестабільним.
Правовий захист викривачів
Правовий захист викривачів відрізняється від країни до країни. Понад півсотні країн ухвалили закони про захист викривачів як частину антикорупційного законодавства або законів про свободу інформації.Banisar, "Whistleblowing: International Standards and Developments", 2011
Міжнародне право
Хоча єдиного міжнародного договору про захист викривачів не існує, стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГПП) закріплює право «шукати, одержувати і поширювати інформацію». Захист викривачів також передбачений статтею 33 Конвенції ООН проти корупції (UNCAC), яка закликає держави-учасниці захищати осіб, які повідомляють про корупцію, від «невиправданого ставлення».
Глобальні експерти з прав людини у 2013 році опублікували Глобальні принципи національної безпеки та права на інформацію (Принципи Тшване), які сформували стандарти для запобігання помсті особам, що розкривають інформацію про неправомірні дії державних діячів. Проте дослідження показують, що навіть всередині самої ООН викривачі часто стикаються з переслідуваннями та звільненнями.
Європейський Союз
Європейський парламент ухвалив «Директиву про захист викривачів», яка містить широкі гарантії свободи слова для викривачів у державному та приватному секторах, зокрема для журналістів, у всіх державах-членах ЄС. Директива забороняє пряму чи непряму помсту працівникам, волонтерам і тим, хто їм допомагає (наприклад, громадським організаціям). Вона захищає викривачів від кримінального переслідування та корпоративних позовів про відшкодування збитків, а також забезпечує їм психологічну підтримку.Government Accountability Project, 21 November 2018, "European Parliament Panel Approves Whistleblower Protections for all EU Countries"
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс історичні рішення щодо захисту викривачів згідно з Європейською конвенцією з прав людини. У справі Гужа проти Молдови Суд постановив, що суспільний інтерес у розкритті секретної інформації може переважати договірні зобов'язання працівника щодо конфіденційності.Guja v. Moldova, Application no. 14277/04 (2008)
Сполучені Штати Америки У США існує розгалужена система законів для захисту викривачів. Першим законом був Закон про фальшиві претензії 1863 року (переглянутий у 1986 році), який заохочує викривачів, обіцяючи їм відсоток від грошей, повернутих урядом, і захищаючи їх від помсти роботодавців. Серед інших важливих законів — Закон Сарбейнса — Окслі (для корпоративного сектору) та Закон Додда-Франка, який фінансово винагороджує тих, хто повідомляє про порушення законів про цінні папери."Dodd-Frank Act Rulemaking: Whistleblower Program". www.sec.gov. Retrieved 26 October 2016.
Водночас Закон про шпигунство 1917 року використовувався у США для судового переслідування викривачів, зокрема Едварда Сноудена та Челсі Меннінг. Меннінг була засуджена до 35 років ув'язнення за передачу військових документів сайту WikiLeaks.Madar, Chase. "The Trials of Bradley Manning". Nation. 19 August 2013. Сноудена також звинуватили в порушенні цього закону за розголошення конфіденційних документів АНБ.
Україна Імплементація Директиви (ЄУ) 2019/1937 в Україні здійснюється шляхом розвитку національного антикорупційного законодавства. Ключові положення щодо гарантій захисту викривачів були запроваджені Законом України № 198-IX від 17 жовтня 2019 року, яким внесено зміни до Закону України «Про запобігання корупції». Цим актом визначено правовий статус викривача, встановлено гарантії конфіденційності та захисту від переслідування, а також передбачено функціонування внутрішніх і зовнішніх каналів повідомлення про корупційні правопорушення. Реалізацію державної політики у цій сфері забезпечує Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК).
Крім цього були прийняті нормативні акти Національного агентства з питань запобігання корупції, що визначають порядок функціонування внутрішніх і зовнішніх каналів повідомлення та роботу Єдиного порталу повідомлень викривачів, як-от: Порядок організації роботи з повідомленнями про корупцію, внесеними викривачами, у Національному агентстві України з питань державної служби, його територіальному органі, а також підприємстві, установі і організації, що належать до сфери його управління.
З 6 вересня 2023 року НАЗК запустило Єдиний портал повідомлень викривачів, на якому громадяни України можуть інформувати про факти хабарництва, які їм вдалося зафіксувати.
Інші країни
Австралія: Захист забезпечується Законом про розкриття інформації в суспільних інтересах 2013 року. Незважаючи на це, австралійські викривачі (такі як Свідок К, Девід Макбрайд та Річард Бойл) часто зазнавали тривалих судових переслідувань. Канада: Захист державних службовців забезпечується Офісом Комісара з питань доброчесності в державному секторі згідно із Законом про захист розкриття інформації державними службовцями 2007 року. Франція: Закон «Сапен-2» (2016) та наступні закони 2022 року (які імплементують директиву ЄС) забезпечують надійний захист, зокрема можливість фінансової допомоги викривачам на оплату судових витрат і звільнення від кримінальної відповідальності за збір доказів. Велика Британія: Закон про розкриття інформації в суспільних інтересах 1998 року (PIDA) дозволяє розкриття навіть за наявності угоди про нерозголошення (NDA).
Використовувані методи