Блокада Керченської протоки (6 липня — 14 вересня 1655 року) — спільна військово-морська операція запорозьких та донських козаків проти Кримського ханства та Османської імперії, проведена з метою блокування Керченської протоки та відволікання кримськотатарських сил від надання допомоги Речі Посполитій під час кампанії 1655 року.
Передумови Улітку 1654 року козаки вже здійснювали успішні морські рейди на Кримський півострів. У 1655 році козацько-московське командування планувало спрямувати свої основні сили для наступу на Захід Україні. Це залишало українські землі вразливими до нападів кримців із півдня, оскільки хан виступав союзником Речі Посполитої. Кримські татари планували вирушити на допомогу польсько-литовським військам 16 липня.
Щоб деорганізувати противника, козаки наприкінці квітня та на початку травня здійснили низку попереджувальних рейдів на османські та кримські володіння. Османський султан Мехмед IV висловлював незадоволення діями хана Мехмеда IV Ґерая, оскільки залучення кримців до війни в Україні залишало власне османське узбережжя без захисту від козацьких нападів. Чутки про новий великий наступ козаків та калмиків змусили хана зосередити сили біля Перекопу та виставити сторожові загони, відклавши запланований похід.
Проте козаки завдали удару з моря в найменш захищеній частині Криму. Морську експедицію очолили запорозький отаман Дергун та донський похідний отаман Павло Чесночихін. Одним із головних організаторів та активних учасників походу був кошовий отаман Іван Сірко. Калмицькі загони не змогли взяти участь у кампанії через епідемію чуми в Астрахані.
Чисельність козацького флоту в джерелах варіюється від 900 до 3000 осіб. Найбільш обґрунтованими вважаються оцінки у 700—2030 донських і 200—700 запорозьких козаків на 34–43 чайках і стругах.
Перебіг подій 6 липня 1655 року козацькі флотилії увійшли до Керченської протоки. Упродовж 10 днів козаки утримували протоку під повним контролем, блокуючи морське сполучення між Чорним та Азовським морями, тримаючи в напрузі гарнізони Керчі та Тамані та спустошуючи прилеглі прибережні поселення. 15 липня козаки висадили десант і захопили фортецю Тамань. Узяття міста супроводжувалося розгромом місцевого османського гарнізону.
Закріпившись на Тамані, козацькі загони розгорнули рейди узбережжям Азовського та Чорного морів. 22 липня козаки спробували штурмувати Керч, однак її обороняв загін османської кавалерії (спахи), а хан терміново перекинув підкріплення. У запеклому бою козацьку атаку було відбито, хоча османсько-кримські війська зазнали значних втрат.
На початку серпня козаки висадилися біля Судака та Кафи (Кефе), пограбувавши передмістя цих стратегічних центрів османської торгівлі. Протягом усього літа козацькі чайки панували в прибережних водах. Уряд Османської імперії відправив зі Стамбула кілька бойових галер для боротьби з козаками, проте в ході абордажних боїв козаки завдали їм поразки та захопили частини ескадри.
Блокада та походи тривали до 14 вересня, коли через настання осінньої штормової погоди та сильного вітру на морі козаки завершили кампанію та повернулися на Дон і Запорожжя.
Наслідки Морська кампанія козаків досягла своїх головних цілей. Контроль над Таманським півостровом та панування в Керченській протоці дозволили тримати під загрозою увесь схід Криму. Під час операції козаки визволили 225 невільників-християн і захопили у полон близько 400 кримців, втративши лише 30 осіб убитими.
Головним результатом було те, що козакам вдалося затримати виступ основних сил Кримського ханства на допомогу військам Речі Посполитої більш ніж на два місяці (до середини вересня). Побоюючись нових ударів із моря та потенційного нападу калмиків, хан довгий час не наважувався виводити війська за Перекоп.
Попри високу ефективність дій козаків, московський уряд прагнув уникнути прямого конфлікту з Османською імперією. Уже в лютому 1656 року царський уряд видав офіційні грамоти, які обмежували морські походи донських козаків у Чорному та Азовському морях.
Примітки
Джерела
Література Палій О. Історія України. — К.: К. І. С., 2017. — Т. 3. — 376 с. — ISBN 978-617-684-166-1. Широкорад А. Б. Osmanli — Rus Savaslari. — Selenge, 2009. — 61 с. — ISBN 978-975-8839-636.