Рома́н Іва́нович Филипе́нко (, м. Нововолинськ, Волинська область — , Донецька область) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2026, посмертно), Почесний громадянин Нововолинської громади (2025, посмертно).
Життєпис Народився 5 січня 1991 року в місті Нововолинськ на Волині. Був найменшим із трьох дітей у родині Надії Йосипівни та Івана Анатолійовича Филипенків. Мав старшу сестру Тетяну та брата Олександра. Коли Роману виповнилося шість років, батько залишив сім'ю, тож мати виховувала дітей самотужки, працюючи молодшою медсестрою в лікарні.
Згодом родина переїхала до села Суходоли, де Роман до дев'ятого класу навчався в місцевій школі. Професійну освіту здобув у ПТУ № 11, де вивчився на програміста. У вільний час захоплювався комп'ютерними іграми.
Після закінчення училища періодично працював за кордоном у Польщі. У 2012 році одружився та переїхав жити до селища Іваничі. Разом із дружиною Світланою виховував сина Назара. У 2019 році повернувся до Нововолинська, де влаштувався працювати на будівництво прийомного відділення та переходів хірургічного корпусу в центральній міській лікарні. На цій посаді працював до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Військова служба З перших днів повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Роман прийняв рішення стати на захист Батьківщини, проте кілька разів отримував відмову у військкоматі через відсутність бойового досвіду. Був призваний до лав ЗСУ з третьої спроби — 23 травня 2022 року. Пройшов військову підготовку на Рівненському полігоні, а згодом — місячне навчання у Польщі.
Проходив службу на посаді водія зенітно-ракетного взводу 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Наприкінці жовтня 2022 року бригаду передислокували на Авдіївський напрямок. З 4 листопада 2022 року по 16 лютого 2023 року Роман брав участь у важких боях в районі сіл Водяне та Опитне на Донеччині.
У першій декаді грудня 2023 року його підрозділ увійшов до складу ОТУ «Донецьк» і понад два тижні підтримував воїнів 53-ї механізованої бригади. Наприкінці грудня 2023 — початку січня 2024 року солдат перевівся до 4-го взводу 3-ї роти 425-го окремого штурмового батальйону «Скала». На початку лютого 2024 року батальйон передислокували на Покровський напрямок.
Загинув 19 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. 22 лютого 2024 року з Героєм попрощалися в рідному Нововолинську.
Нагороди та вшанування пам'яті Орден «За мужність» III ступеня (2026, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку. Звання «Почесний громадянин Нововолинської міської територіальної громади» (14 лютого 2025, посмертно).
Примітки
Посилання Спогади про мужнього сина Волині Романа Филипенка, який назавжди залишився молодим // Волинська служба новин, 11 листопада 2025.