Slayers () — рольова відеогра у жанрі блукання підземеллями для комп'ютерів серії PC-9801, заснована на однойменній фентезійний серії ранобе Кандзаки Хадзіме, розроблена японською студією AIC Spirits (за додаткової участі Oniro, Studio Orphee та Studio Kuma) і видана компанією Banpresto 25 березня 1994. Гра поширювалася на шести дискетах у коробці з мануалом.

Це перша відеогра за франшизою Slayers. Через однакову назву та рік її часто плутають у каталогах із іншою грою по Slayers 1994 року для консолей Super Famicom (розробник BEC).

Ігровий процес Це покрокова рольова гра з дослідженням підземель від першої особи, побудованою за принципами класичних dungeon crawler, зокрема ігор на кшталт серії Wizardry.

Починається гра у безпечній зоні — містечку Велнан, де гравець може зцілити, змінити або воскресити персонажів загону, зберегти прогрес, відновити ману та придбати спорядження в крамницях. З міста ведуть чотири шляхи: на схід — до підземелля, на північ — до лісу, на захід — до каньйону, а на південь  — до покинутої шахти. Кожин з цих шляхів відкривається по мірі проходження гри та веде до окремого сюжетного квесту.

Гравець бере на себе роль Ліни Інверс, яка разом з Ґаурі Ґабрієвим та двома додатковими супутниками, досліджує лабіринти в околицях Велнан, б'ючись із ворогами у випадкових сутичках та беручи участь у боях із босами.

Керування Гра повністю керується за допомогою комп'ютерної миші. Клавіатура для безпосереднього керування грою не використовується. Під час дослідження підземель гравець переміщує групу між клітинами лабіринту, а карта поступово автоматично заповнюється пройденими ділянками.

Підземелля представлені у вигляді тривимірної перспективи від першої особи. У нижній частині екрана відображається двовимірна карта вже досліджених ділянок. У лабіринтах трапляються скрині, пастки, телепорти та інші об'єкти.

Усього гра містить 27 карт, розподілених між кількома ігровими зонами. Для проходження деяких ділянок необхідно неодноразово повертатися до міста, зокрема для поповнення запасів та збереження гри.

Бойова система Бої відбуваються покроково та виникають переважно випадковим чином під час пересування підземеллями. Попри те, що в команді може перебувати до чотирьох персонажів одночасно, безпосереднє керування в бою здійснюється лише Ліною — дії інших членів загону контролює штучний інтелект.

Склад загону має чітку структуру: перший слот займає Ліна Інверс (головна героїня, якою керує гравець); другий слот —Ґаурі Ґабрієв (постійний супутник); третій слот може бути зайнятий одним із шести персонажів з ранобе на вибір гравця (Нага, Зелґадіс, Сильфіль, Амелія, Філіонел, Ремі або Міна); четвертий слот існує для одного із чотирьох оригінальних сюжетних персонажів (Кім, Марін, Джунон або Ласс).

У розпорядженні Ліни є команди фізичної атаки, захисту, втечі, використання предметів та 6 видів магії. Також у певній частині гри з'являється можливість захоплювати монстрів, попередньо послабивши їх. Атаки Ліни бувають поодинокими (на одну ціль) та масовими (по всіх ворогах).

Магія Ліни поділена на шість категорій, які мають окремі іконки: земля; вода; вогонь; вітер; біла магія; чорна магія. Цікаво, що розподіл заклинань за стихіями не завжди точно відповідає системі магії оригінальних творів Slayers. Наприклад, Garv Flare у грі класифіковано як вогняну магію, а Dynast Breath — як водяну. Якщо натиснути на іконку, у вікні повідомлень з'явиться список заклинань цієї категорії, витрати MP та іконки, що вказують на ціль атаки.

На відміну від більшості класичних RPG, у цій грі відсутні очки досвіду та механіка підвищення рівня, а навички кожного персонажа фіксовані впродовж усієї гри. Через це ігровий процес зосереджений на правильному виборі стратегії, орієнтуванні в лабіринтах, застосуванні ефективних типів атак чи предметів проти конкретних супротивників, які мають повну вразливість або абсолютну стійкість до певних видів фізичної чи магічної шкоди.

Графіка Для 1994 року та апаратних можливостей PC-9801 гра вирізнялася досить якісною графікою. Гра має дозвіл 640×400 пікселів і використовує 16-кольорову палітру (із доступних 4096 кольорів). Фонові зображення та оформлення меню відповідають стилю пізніх PC-98 RPG: графіка малюється вручну з застосуванням ефектів штрихування (дитерингу) для імітації більшої кількості кольорів.

За дизайн персонажів та анімації відповідав Хіраока Масаюкі (), над ключову анімацією працювали: Шібата Шіро, Кояма Кадзухіро, Ніхей Юїчі. Додаткову графіку розробляли: Ватанабе Хіронобу, Хіраї Кендзабуро, Хіраї Кацушіро, Асаї Томохіро. Дизайн карт — Джоґо Кенсаку. Проміжною анімацію займалась студія Kuma Kyushu Studio.

Сюжет Гра базується на персонажах і всесвіті ранобе Slayers, проте її сюжет є повністю самостійним. Вона не адаптує та жодним чином не перетинається з основними сюжетними лініями першоджерела. а скоріше окремим . У грі відсутня єдина наскрізна фабула: вона побудована як серія гумористичних пригод, зосереджених на пошуку скарбів та легкого заробітку. За своєю структурою це дещо нагадує формат побічної серії ранобе Slayers Special.

Історія починається з того, що мандрівна чарівниця Ліна Інверс та мечник Ґаурі Ґабрієв опиняються без грошей. Причиною цього є звичка Ліни застосовувати надпотужні заклинання: виконуючи звичайні завдання із знищення монстрів, вона випадково висаджує у повітря цілий замок, через що весь заробіток іде на відшкодування збитків. На щастя, герої натрапляють на розбійників, від яких дізнаються про те, що десь недалеко від містечка Велнан нібито мешкає «легендарний дракон». Прибувши на місце, вони зустрічають своїх давніх супутників та розпочинають розслідування в околицях міста.

Спершу герої вирушають до давніх руїн, де проходить місцеве змагання «Химера року». Прагнучи зірвати великий куш, Ліна робить ставку на найменш перспективного учасника — молодого мага Кіма — та допомагає йому зібрати необхідних істот і здобути перемогу. Однак аферу викривають, і ставка анулюється. Щоб компенсувати марно витрачений час, Ліна вигідно продає створену химеру-переможницю.

Згодом загін прямує до сусіднього лісу, у центрі якого розташована вежа з магічними пастками. Там герої знайомляться з дівчиною-провідницею Марін. Як згодом з'ясовується, вона є розбійницею, яка намагалася заманити Ліну в пастку та позбутися її.

Далі компанія вирішує дослідити каньйон і зустрічає місцеву дівчину Джунон. Вона закохується в Ґаурі та погоджується провести героїв до свого села, однак те опиняється під загрозою знищення, коли під час нападу ящерів закляття Ліни випадково пробуджує сплячий вулкан. Насамкінець вони спускаються до старої шахти, де до них приєднується наймачка Ласс — єдина вціліла з групи, яка раніше знайшла дракона (до того ж вона знає Ґаурі ще з часів його служби найманцем).

Перед тим як дістатися храму дракона, герої знову перетинаються з Кімом та Марін. У самому храмі вони стають свідками того, як дракона перемагає химера Кіма, якого до того викупив багатий міський купець. Чоловік керує чудовиськом за допомогою магічного кристала і ділиться своїми меркантильними планами. Однак Ліна знищує кристал, через що химера втрачає контроль. Загону вдається її подолати.

Повернувшись до міста, Ліна та Ґаурі намагаються таємно втекти з нього під покровом ночі. Бо Ліна бажає уникнути відповідальності за руйнування, спричинені під час їхніх пригод у різних локаціях, а також залишити собі всі кошти від продажу уламків ікла «справжнього легендарного дракона». В погоню за ними вирушають їх інші супутники: Нага, Міна, Амелія, Зелґадіс, Сильфіль, Філіонель та Ремі.

Персонажі Основні:

Ліна Інверс — головна героїня усієї серії. Молода чаклунка, яка подорожує континентом заради вивчення магії. За допомогою потужних бойових заклять вона безжально трощить будь-яких лиходіїв на своєму шляху. До того ж Ліна майстерно володіє мечем, тож бандитам, які потрапили їй під гарячу руку, залишається лише змиритися з лихою долею. Гучна слава біжить попереду неї: поза очима її кличуть «Надра» (Навіть Дракон обходить стороною) та «Вбивця розбійників». Сама вона такі прізвиська заперечує. Ґаурі Ґабрієв () — найманець, який подорожує континентом. Зустрівши Ліну в дорозі, він призначив себе опікуном юної дівчинки і відтоді супроводжує та охороняє її. Ґаурі — майстерний фехтувальник, а його меч, якщо зняти рукоятку, перетворюється на легендарний священний «Меч Світла». За характером він доброзичливий і чуйний, проте має проблеми з пам'яттю. Його безглузді й невчасні питання здатні спантеличити навіть Володаря Демонів. Коли мовчить — справжній красень, а в бою має справді ефектний вигляд.

Додаткові супутники:

Нага Серпент / Нага Біла Змія () — самопроголошена «найсильніша й непереможна чарівниця», яку інші кличуть «явно підозрілою ексцентричною пані», а Ліна охрестила «настирливою причіпкою». За силою магії вона майже не поступається Ліні, проте повністю позбавлена елементарного здорового глузду. Через свою необачність та бездумність вона ще жодного разу не закінчувала справи спокійно. Нага — персонаж із розряду тих, про кого кажуть: «страшно мати за союзника, але кумедно — за ворога». Вона в односторонньому порядку вважає Ліну своєю суперницею, хоча наразі переважає її хіба що розмірами. Зелґадіс () — колись він був звичайним юнаком, але його дід, Червоний Маг Резо, перетворив його на хімеру — штучну істоту, поєднавши із злим духом та кам'яним големом. За своєю суттю Зелґадіс — маг, проте він також майстерно володіє мечем. За характером він переважно стриманий і холодний, через що в компанії інших, надзвичайно ексцентричних персонажів завжди трохи тримається осторонь. Амелія () — донька принца Філіонеля з міста білої магії Сейлуна. Дівчина успадкувала зовнішність матері та характер батька (і справді добре, що не навпаки). Також вона навчалася на жрицю. Амелія — життєрадісна, сповнена енергії та юнацького максималізму дівчинка. Як і належить вихідці з міста білої магії, вона чудово володіє магією. Дівчина палає пристрастю до покарання зла, часом виявляючи аж надто гіпертрофоване почуття справедливості. Сильфіль () — жриця із Сайраґа, донька місцевого священика, яка від першої хвилини заворожує своєю вишуканістю, тихим голосом та витонченими манерами. Здавалося б, вона — ідеальний взірець вихованості й серйозності, але її внутрішній світ неочикуванно цікавіший. Вона явно не байдужа до Ґаурі, проте це не заважає їй мріяти про прекрасних принців — суто через його королівський статус, адже в очі вона їх ніколи не бачила. Сильфіль, володіє колосальною магічною силою, спеціалізується на магії зцілення та здатна урятувати людину навіть на межі смерті завдяки закляттю «Воскресіння». Ремі () — фехтувальниця із патологічною, майже маніакальною пристрастю до холодної зброї. Ремі постійно носить на собі безліч клинків, дає кожному з них ім'я та опікується ними з ніжністю. За привабливою зовнішністю ховається смертоносна натура: найвищу насолоду Ремі відчуває тоді, коли її лезо розтинає ворога. Позбавлена можливості пустити зброю в діло, вона стає вкрай дратівливою, перетворюючись на ходячу загрозу для всіх довкола. Більшість часу вона може звучати цілком розважливо й мислити адекватно, але, проте вчинки цьому зовсім не відповідають. Міна Луґаде () — дівчина-жриця з багатою уявою. Вона терпіти не може суворого та нудного життя в храмі, тому прагне яскравих вражень у мирському світі. Дівчина детально занотовує перебіг своїх мандрівок у щоденнику з малюнками, проте через її катастрофічну відсутність художнього таланту ці ілюстрації викликають в оточуючих лише відразу та обурення. Міна має важку для оточуючих звичку: вона описує та зачитає вголос власні біди й нещастя похмурим, мов із того світу, тоном. Дівчина має схильність почуватися жертвою, проте поруч із Ліною вона стає нею насправді.