Лейбгвардії Павловський полк — піхотний полк Російської імператорської гвардії, у складі .
Старшинство: з 15 травня 1790 року. Полкове свято: 23 листопада — день пам'яті св. Олександра Невського.
Історія
19.11.1796 — сформований Павловський гренадерський полк, з 2-х батальйонів і 2-х рот запасного батальйону . 29.11.1796 — полк приведений до складу 2 батальйонів, кожен з 1-ї гренадерської та 5 мушкетерських рот. 31.10.1798 — названий Гренадерським генерал-майора Емме полком. 08.04.1800 — названий Гренадерським генерал-майора Кербіца полком. 31.03.1801 — названий Павловським гренадерським полком. 30.04.1802 — переформований у три батальйони по 3 гренадерські роти в кожному. 16.05.1803 — одна рота виділена на формування , замість неї сформована нова. 13.04.1813 — за мужність і хоробрість у російсько-французьку війну 1812 р. отримав права «Молодої гвардії» і особливу відмінність проходити при церемоніальному марші з рушницями «на руку»; найменований Лейбгвардії Павлівським полком. Зима 1825/1826 років — шефом полку став цесаревич Олександр Миколайович Хорошилова О., «Мундироман на престоле» // Родина. — 2025. — № 11. — С. 127.. 06.12.1831 — за відзнаки за каральну експедицію придушення антиросійського польського повстання полку надано права та переваги «Старої гвардії». 25.01.1842 — сформовано 4-й запасний батальйон. 10.03.1853 — 4-й запасний батальйон перейменований на діючий, замість нього сформований 5-й запасний батальйон. 10.08.1853 — 5-й запасний батальйон названий резервним і сформований 6-й запасний батальйон. 26.08.1856 — полк приведений до складу 3-х діючих батальйонів з 3-а стрілецькими ротами. Резервний та запасний батальйони скасовані. 30.04.1857 — 3-й батальйон названий резервним і на мирний час розпущений. 30.04.1863 — сформовано 3-й діючий батальйон. 01.01.1876 — полк переформований на 4 батальйони, кожен складався з 4-х рот. 17.08.1877 — у зв'язку з виступом у похід на російсько-турецьку війну сформовано 4-й запасний батальйон у складі 4 рот. 08.09.1878 — 4-й запасний батальйон розформований.
18.07.1914 — у зв'язку з мобілізацією полку сформовано запасний батальйон. Полк — активний учасник Першої світової війни. Відзначився під час Красноставського бою у липні 1915 р. Бився під час Люблін-Холмського бою в тому ж місяці . Бився на р. Стоході в липні 1916 р. «Павлівці» взяли активну участь у подіях 1917 року у м. Петрограді. У дні жовтневого збройного повстання більшовиків полк став однією з небагатьох військових частин, які відмовилися від «нейтралітету», зайнятого основною масою частин Петроградського військового округу, і у повстанні взяли участь на боці більшовиків . Солдати полку штурмували Зимовий палац. У казарми Павловського полку були відведені «ударниці» (жінки-добровольці «жіночого батальйону смерті», що захищали Зимовий палац), після їхнього полону та роззброєння під час штурму, де з деякими з них «поводилися погано» . 09.05.1917 — запасний батальйон переформований у Гвардії Павлівський резервний полк (наказ № 262) 10.05.1918 — діючий та резервний полки розформовані (наказ Комісаріату у військових справах Петроградської трудової комуни № 82 від 21 травня 1918 року). 1919 — відроджений у Добровольчій армії. Влітку 1919 р. мав 3 роти, складаючи батальйон у 1-му Зведено-гвардійському полку (до серпня 1919 р. — 3 роти, 12 кулеметів), з 12 жовтня 1919 р. — у Зведеному полку 2-ї гвардійської піхотної дивізії. На 30 жовтня 1919 р. налічував 268 багнетів, 30 шабель та 10 кулеметів. Командири батальйону: полковник Павленков (серпень — вересень 1919 р.), полковник Морєв (на 30 жовтня 1919 року). Командири рот: капітан Карпов, капітан Бочарський, капітан Дворянський. Начальники команд: полковник Скородумов, підпоручник Вібе, капітан Падалов, капітан Міхневич, штаб-капітан Тхоржецький. У з серпня 1920 р. становив роту в 2-му батальйоні Зведеного гвардійського піхотного полку. «Полкове об'єднання на еміграції» на 1939 р. налічувало 55 осіб (з них — 14 у м. Парижі, Франція), у 1949—1951 рр. — 14 (9 у Парижі), на 1958 — 11 (6 у Парижі). Голова полкового об'єднання в еміграції: генерал-лейтенант Занкевич, полковник Морєв, полковник Ровбе, секретар і скарбник — капітан Антоненко, представники в Югославії — генерал від інфантерії Болотов, полковник Крестинський. З 1 квітня 1928 р. до 1 грудня 1929 р. видавало в Парижі на ротаторі журнал «Павловець» (вийшло 6 номерів по 172 стор.; редактор — полковник Левицький) .
Командири 10.07.1798-03.09.1798 — полковник Муханов Микола Терентійович, 17.05.1799-23.03.1806 — майор (з 20.07.1799 підполковник, з 12.10.1800 полковник) Цвіленьов Олександр Іванович, 23.06.1806-22.10.1809 — полковник Лохов Олександр Петрович, 08.02.1810-17.08.1810 — майор Мохов Іван Андрійович, 17.08.1810-10.01.1812 — майор (з 07.11.1811 підполковник) Тарновський Петро Іванович (командувач), 10.01.1812-02.03.1813 — полковник Ріхтер Єгор Христофорович, 02.03.1813-13.12.1813 — підполковник (з 03.07.1813 полковник) Тарновський Петро Іванович (командувач), 13.12.1813-16.12.1815 — полковник Берхман Карл Петрович (командувач), 16.12.1815-14.03.1825 — генерал-майор Бістром Адам Іванович, 14.03.1825-06.12.1835 — полковник (з 1826 генерал-майор) Арбузов Олексій Федорович, 06.12.1835-06.12.1844 — генерал-майор Моллер Федір Федорович, 11.12.1844-06.12.1851 — генерал-майор фон Рейтерн Магнус Магнусович, 06.12.1851-24.05.1855 — генерал-майор Гольтгоєр Олександр Федорович, 24.05.1855—12.11.1860 — Свити Й. І. В. генерал-майор (з 16.04.1856 генерал-ад'ютант) Паткуль Олександр Володимирович, 12.11.1860-12.12.1863 — Свити Й. І. В. генерал-майор Вельямінов Микола Миколайович, 12.12.1863—30.08.1867 — Свити Й. І. В. генерал-майор (з 16.04.1867 генерал-ад'ютант) князь Барклай-де-Толлі-Веймарн Олександр Петрович, 30.08.1867 — 17.09.1870 — Свити Й. І. В. генерал-майор Брант Петро Федорович, 17.09.1870 — 19.03.1877 — флігель-ад'ютант, полковник (з 30.08.1872 Свити Й. І. В. генерал-майор) фон Розенбах Микола Оттонович, 19.03.1877-18.05.1884 — полковник (з 10.02.1878 Свити Й. І. В. генерал-майор) Шміт Костянтин Конрадович, 18.05.1884-10.01.1894 — генерал-майор фон Мевес Річард Троянович, 31.01.1894-16.02.1900 — генерал-майор Божерянов Олександр Іванович, 16.02.1900-10.05.1903 — генерал-майор Троцький Володимир Іоаннікович, 10.05.1903-23.06.1906 — генерал-майор Щербачов Дмитро Григорович, 23.06.1906-10.08.1908 — генерал-майор Герцик Олександр Антонович, 10.08.1908-04.11.1914 — Свити Й. І. В. генерал-майор Некрасов Костянтин Герасимович, 04.11.1914-22.08.1915 — генерал-майор Іскрицький Євген Андрійович, 22.08.1915-20.05.1916 — генерал-майор Занкевич Михайло Іполитович, 21.05.1916-28.04.1917 — генерал-майор Шевич Дмитро Дмитрович, 28.04.1917-хх.12.1917 — полковник Цитович Володимир Михайлович.
Відомі люди, які служили в полку
Березовський Володимир Антонович Бобильов Дмитро Костянтинович Борковський Іван Фоміч Брок Микола Петрович Бутовський Олексій Дмитрович Вільбоа Костянтин Петрович Гурчин Вітольд Вікентійович Дубасов Микола Васильович Кекушев Лев Миколайович Оболенський Євген Петрович Семевський Михайло Іванович
Примітки
Джерела
Гоувальт О. Х., «История лейб-гвардии Павловского полка: 1726—1850». , 1852 г. Вальберг И. И., Карепов Н. Н., «История лейб-гвардии Павловского полка. 1790—1890». — , 1890 г. — 519 с. «Российская Гвардия. 1700—1918». Справочник. Отв. сост. А. М. Валькович, А. П. Капитонов. — : Новый хронограф. 2005. — 448 с. Афанасьев А. В., «Павловцы на Бородинском поле 26 августа 1812 года». — , Изд. А. И. Снегирёвой. 1912 г., 78 с.
Посилання
Георгиевская галерея. Н. Н. Мазовский Энциклопедия Петербурга Нагрудные знаки и жетоны Гвардий.