Цзяннань — географічна область на сході Китаю, що охоплює землі безпосередньо на південь від нижньої течії річки Янцзи, включаючи південну частину її дельти. Регіон охоплює Шанхай, південно-східну провінцію Цзянсу, південно-східну провінцію Аньхой, невелику частину північно-східної провінції Цзянсі та провінцію Чжецзян. Найважливіші міста в цьому районі включають Нінбо, Аньцін, Чанчжоу, Ханчжоу, Шаосін, Сучжоу, Усі та Веньчжоу.

Цзяннань здавна вважається одним із найуспішніших регіонів Китаю завдяки його торговельному багатству та дуже високому рівню людського розвитку. Більшість людей у регіоні розмовляють мовою У.

Етимологія Назва Цзяннань — цероманізація стандартної китайської вимови у формі піньїнь, що означає «[Землі] на південь від річки [ Янцзи ]».. Хоча цзян () зараз є загальновживаним китайським словом для позначення будь-якої великої річки, але історично воно використовувалося в давньокитайській мові для позначення конкретно річки Янцзи, яка визначає регіон Цзяннань..

Історія Найдавніші археологічні знахідки належать культурам Маджіабанг та Хемуду. Пізніша культура Лянчжу, що існувала приблизно з 2600 по 2000 рік до нашої ери, створювала складні та красиві артефакти з нефриту. Їхня економіка базувалася на вирощуванні рису, рибальстві та будівництві будинків на палях над річками або озерами. За часів династії Чжоу численні різні етнічні групи, такі як у, байюе та варварські народи субей хуаї, населяли цю територію з інтенсивним вирощуванням риби та будинками на палях, але дедалі більше китаїзувалися через контакти з північними китайськими державами. Вони перейняли китайську систему письма та створили чудові бронзові мечі. Держава Чу із заходу (у провінції Хубей) розширилася на цю територію та перемогла державу Юе. Після завоювання Чу державою Цінь Китай був об'єднаний. Лише після падіння династії Західна Цзінь на початку IV століття нашої ери жителі півночі, такі як субей, у значній кількості переселилися до Цзяннаня, витіснивши народ у та змішавшись з іншими субей у Цзяннані. Долина Хуанхе ставала безплідною через повені (брак дерев після інтенсивної вирубки лісу для створення сільськогосподарських угідь) та постійні війни під час повстання П'яти Варварів.

Хоча китайська цивілізація виникла на Північнокитайській рівнині навколо річки Хуанхе, природні зміни клімату та постійні переслідування з боку кочових варварів завдали шкоди сільськогосподарській продуктивності Північного Китаю протягом першого тисячоліття нашої ери. Багато північних племен оселилися в Південному Китаї, де теплий і вологий клімат району Цзяннань був ідеальним для підтримки сільського господарства та сприяв виникненню високорозвинених міст. Ще за часів династії Східна Хань (близько II століття нашої ери) район Цзяннань був одним із економічно найвидатніших регіонів Китаю. Окрім рису, Цзяннань виробляв високоприбуткові торговельні товари, такі як чай, шовк та фарфор із селадону (з Шан'юя). Зручне транспортне сполучення — Великий канал на півночі, річка Янцзи на заході та морські порти, такі як Янчжоу — значною мірою сприяли місцевій торгівлі, а також торгівлі між стародавнім Китаєм та іншими народами.

Кілька китайських династій проживали в Цзяннані. Після падіння династії Цінь повстала держава Чу захопила владу. Тут народився її правитель Сян Юй. У період Трьох царств Цзяньє (сучасний Нанкін) був столицею Східного У. У III столітті сюди переселилося багато північних китайців після того, як кочові групи контролювали північ. У X столітті Уюе було невеликим прибережним королівством, заснованим Цянь Лю, який справив тривалий культурний вплив на Цзяннань та його жителів. Після того, як у 1126 році династія Північна Сун впала, уряд династії Сун відступив на південь, заснувавши нову столицю Південної Сун у місті Ханчжоу в 1127 році.

Протягом останніх років існування держави Юань за Цзяннань вели боротьбу дві великі держави: фракція Чжу Юаньчжана з династії Мін, що базувалася в Нанкіні, та фракція У з центром у Сучжоу, очолювана Чжан Шиченом. Десятирічне суперництво закінчилося захопленням Чжу Сучжоу в 1367 році; таким чином об'єднавши Цзяннань, Чжу проголосив себе першим імператором династії Мін у день китайського Нового року (20 січня) 1368 року, а через кілька місяців вигнав монголів і з Північного Китаю. Нанкін залишався столицею династії Мін до початку 15 століття, коли третій правитель династії Мін, імператор Юнле, переніс столицю до Пекіна.

Після імперії Мін Цзяннань був розділений на окремі провінції Аньхой і Цзянсу, які контролювався віцекоролем Лянцзяна. Окрім того, що шляхта Цзяннаня допомагала імперії Мін якомога довше, вона спочатку чинила опір, перш ніж втекти від режиму Цін, перервавши збір податків у цьому районі..

Тайпінське Небесне Царство, засноване повстанцями тайпінів, окупувало значну частину Цзяннаня та знищило 60 000 маньчжурів у Нанкіні. Район зазнав значної шкоди, оскільки повстанці вбивали маньчжурських дітей і дорослих.

За часів Китайської Республіки (РК), згідно з побажаннями Сунь Ятсена, Нанкін був зроблений столицею країни. З кінця 1920-х років і до Другої світової війни район Цзяннань був центром економічного розвитку Китаю. Значна частина правлячої еліти Гоміньдану та економічної еліти Китайської Республіки походила з району Цзяннань.

Примітки