Павло Олександрович Соловйов (26 червня 1917 — 13 жовтня 1996) — радянський і російський конструктор авіаційних двигунів, основоположник газотурбінного двигунобудування в СРСР. Член-кореспондент АН СРСР по відділенню фізико-технічних проблем енергетики з 29 грудня 1981 року. Герой Соціалістичної Праці (1966), лауреат Ленінської премії та Державної премії СРСР.
Біографія Павло Олександрович Соловйов народився 26 червня 1917 року в селі Алекіно (увійшло до міста Заволзька) Івановської області в селянській сім'ї. За даними метричної книги, опублікованими у 2017 році, П. О. Соловйов народився 1918 року .
У 1934 році закінчив 9 класів середньої школи і вступив до Рибинського авіаційного інституту.
У квітні 1940 року почав працювати в ОКБ-19 (зараз — АТ «ОДК-Авіадвигун», Перм).
В 1948 році призначений заступником головного конструктора, в 1953 році — головним конструктором ОКБ-19, а в 1981 році — генеральним конструктором.
У 1960 році під керівництвом Соловйова розроблений двигун Д-20П для літака Ту-124, який став першим у СРСР двоконтурним турбореактивним двигуном. У наступні роки в КБ Соловйова розроблено ряд двигунів для Ту-134, Мі-10, Іл-76, Ту-154, МіГ-31.
Його останньою розробкою став двигун Д-90, який у 1987 році отримав на його честь назву ПС-90Соловьёв — Энциклопедия Пермской области..
Соловйов був професором Пермського політехнічного інституту та довгі роки працював завідувачем кафедри авіадвигунів.
Павло Олександрович Соловйов помер у Пермі 13 жовтня 1996 року.
Пам'ять На честь Павла Соловйова в Пермі названо одну з вулиць. У сквері біля заводу 26 червня 2007 року встановлено пам'ятник. Ім'я Соловйова носить Рибінський державний авіаційний технічний університет. У Рибінську у сквері біля НВО «Сатурн» у 2001 році відкрито пам'ятник. 15 серпня 2009 року одному з літаків МіГ-31 авіаційного гарнізону «Сокіл» присвоєно почесне найменування — «Павло Соловйов»Самолёту МиГ-31 присвоено имя Павла Соловьёва / «ОДК — Пермские моторы».
Нагороди та звання За заслуги у розвитку радянського моторобудування в 1966 році Соловйову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Лауреат Державної (1968) та Ленінської (1978) премії СРСР. Заслужений діяч науки та техніки РРФСР (1973).
Павло Олександрович нагороджений: чотирма орденами Леніна (1957, 1966, 1976, 1982), орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медаллю За трудову доблесть двома почесними грамотами Президії Верховної Ради РРФСР, нагрудним знаком «Почесний авіабудівник». Почесний громадянин Пермі (1987).
Примітки
Література Грин Б. Д. Простой человек // Главное дело: очерки. — Пермь: Пермское книжное издательство, 1980 — С. 29—51. Генеральный конструктор П. А. Соловьёв. О времени и о себе. — Рыбинск: Медиарост, 2009. — 200 с., ил.
Иноземцев А. А. Павел Соловьев. Взгляд сквозь время. — Пермь: ООО «СИА-Групп», 2017. — 190 с.
Посилання
Вся жизнь — на взлёте. — Капитал-Weekly № 114 (618) от 20 июня 2007 г.