Джон Брзенк (; вимовляється «Берзінк»; 15 липня 1964, Макгенрі, Іллінойс) — американський армрестлер, один із найтитулованіших спортсменів в історії дисципліни. За підрахунком Men's Health, за кар'єру він виграв понад 500 турнірів. Станом на 1994 рік мав понад сорок світових титулів у середній, напівважкій та важкій вагових категоріях; фахівці називали його найкращим армрестлером у світі. У колі рукоборців його порівнювали з Майклом Джорданом за масштабом домінування у своєму виді спорту.

Ранні роки

Брзенк виріс у штаті Іллінойс. Його батько, Джон Брзенк-старший, захопився армрестлінгом уже після тридцяти й керував клубом у передмісті Чикаго; син їздив із ним на турніри, а в 13–14 років почав змагатися сам. За словами Брзенка, кілька років поспіль він щодня боровся з батьком, і саме цей досвід, а не сила, став основою його техніки. Перший світовий титул він здобув у 20 років.

Після школи Брзенк свідомо пішов працювати в авіацію, щоб безкоштовно літати на змагання: починав прибиральником у Western Airlines, згодом став авіамеханіком Delta Air Lines в аеропорту Солт-Лейк-Сіті. Цю роботу він не залишав і на піку кар'єри — до 2007 року пропрацював у компанії 22 роки.

Кар'єра

Наприкінці 1980-х, після зйомок фільму «Over the Top» із Сильвестром Сталлоне, на знімальному майданчику в Лас-Вегасі провели справжній турнір з тим самим призом, що й у картині, — вантажівкою. Брзенк виграв його, здолавши зокрема Ріка Зумвалта, який у фільмі зіграв суперника героя Сталлоне; вантажівку він згодом продав. У документальному фільмі про себе Брзенк казав, що тоді сподівався: увага до картини нарешті «поставить армрестлінг на мапу», але цього не сталося.

У 1993 році на чемпіонаті США в Сан-Франциско він переміг Клива Діна — суперника зростом понад два метри і вагою близько 200 кг — а того ж року здобув світовий титул у двобої з Річем Лупкесом. У 1995 році Брзенк очолював світовий рейтинг; журнал Sports Illustrated відносив його до «нової породи» рукоборців — «радше атлетів, ніж колоритних персонажів».

Брзенк змагався в Росії, Японії, Канаді, Франції та Нідерландах, а у 2000-х регулярно виступав у Європі на турнірах Professional Armwrestling League. У Східній Європі глядачі годинами стояли в черзі, щоб із ним познайомитися. 30 червня 2007 року на етапі PAL у Ялті він переміг українця Тараса Івакіна з рахунком 4:2 у категорії понад 95 кг.

На Nemiroff World Cup 2010 у Сопоті Брзенк залишився поза лідерами, поступившись у категорії Сергієві Патрікєєву, але в абсолютній вазі взяв у нього реванш. Патрікєєв назвав його «професором армрестлінгу», а автор звіту згадував колишні протистояння Брзенка з Олексієм Воєводою та Денисом Ципленковим як найінтригованіші в історії турніру.

У 2015 році Брзенк оголосив про завершення кар'єри, але 2021 року повернувся, прийнявши виклик молодого спортсмена з Флориди Ченса Шоу й перемігши його. У 2023 році, у 59 років, він продовжував змагатися.

Стиль і тренування

Брзенк здобував перемоги над суперниками, значно важчими за себе: за зросту 180—185 см він важив близько 95 кг і часто зганяв вагу, щоб виступати в кількох категоріях. Він майже не працював зі штангою — тренувався за столом, «тягнучи» з партнерами по півтори-дві години двічі на тиждень і відпрацьовуючи різні техніки: топ-рол, хук, шоулдер-рол. Більшість його поєдинків тривала близько секунди: він прагнув завершувати двобій якнайшвидше, щоб не витрачати сили. Суперник Тревіс Бейджент казав, що Брзенк «генетично народжений для армрестлінгу» і водночас «надзвичайно розумний». В інтерв'ю Men's Health 2023 року Брзенк відкрито говорив про застосування тестостерону та стовбурових клітин у старшому віці, зазначаючи, що в армрестлінгу, на відміну від олімпійських видів, допінг-контроль проводять рідко.

У культурі

Брзенк — головний герой документального фільму «Pulling John» (режисери Вассілікі Хонсарі та Севан Матоссян). Стрічка показує завершальний етап його кар'єри та двох претендентів на його місце — Тревіса Бейджента й Олексія Воєводу, для яких Брзенк був «святим Граалем армрестлінгу». Salon назвав фільм «„Коли ми були королями“ від світу армрестлінгу».

Особисте життя

Живе в Сенді, штат Юта, з дружиною Рене та двома доньками. Його молодший брат Білл теж армрестлер: у 1995 році він посідав друге місце у світовому рейтингу своєї категорії й був постійним партнером Джона на тренуваннях, поки не переїхав до Фінікса.

Примітки

Посилання