Фрідріх Гаак, з 27 червня 1920 року Ріттер фон Гаак (; 8 грудня 1869, Нофельден — 17 листопада 1940, Берлін) — німецький офіцер, генерал піхоти рейхсверу. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Він був сином таємного старшого церковного радника Фрідріха Гаака та його дружини Софі, уродженої Ойлер.

Після закінчення гуманістичної гімназії в Біркенфельді 10 квітня 1890 року вступив в 12-й піхотний полк «Принц Арнульф» в Новому Ульмі, з 6 грудня 1897 року — полковий ад'ютант. З 1 жовтня 1900 по 1 жовтня 1903 року навчався в Баварській військовій академії в Мюнхені, після чого повернувся у свій полк і того ж дня був відряджений в баварський Генштаб в Мюнхені. З 11 липня 1905 року — ад'ютант 11-ї піхотної бригади в Інгольштадті. 26 лютого 1906 року призначений в центральний відділ баварського Генштабу, 1 довтня 1906 року — в загальний військовий відділ Баварського військового міністерства. З 16 жовтня 1908 року — командир роти 19-го піхотного полку «Король Віктор Еммануїл III Італійський» в Ерлангені. З 1 жовтня 1910 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 3-ї піхотної дивізії в Ландау. З 1 жовтня 1912 року служив в інспекції інженерного корпусу та фортець в Мюнхені.

25 січня 1914 року призначений в 1-й відділ Баварського військового міністерства. З початком Першої світової війни він спочатку залишався там, оскільки до його обов'язків входило проведення всієї мобілізації та реорганізація окремих частин і з'єднань. Лише 4 січня 1915 року Гаак прибув на Західний фронт на посаді 1-го офіцера Генштабу 1-го армійського корпусу. У той час штаб корпусу знаходився в Перонні, і саме там він пережив окопну війну на Соммі. 10 вересня 1915 року Гаака було призначено начальником Генштабу 3-го армійського корпусу. В середині липня 1916 року корпус було виведено з позицій на виступі Міхіль і розгорнуто на два місяці разом з 6-ю армією в Артуа. Згодом він воював з 1-ю армією в битві на Соммі. На початку жовтня корпус було переведено до складу 6-ї армії та розгорнуто на південь від Лілля протягом наступної зими. Він воював у квітні/травні 1917 року під час весняної битви при Аррасі та третьої битви при Іпрі. Завдяки ранньому розгортанню дивізій втручання, британські атаки в секторі корпусу були відбиті після деяких початкових успіхів, і було взято 2000 полонених. Виведений з фронту на початку вересня, він був ненадовго переведений до Гента, а звідти на фронт Ізонцо. Тут корпус Гаака був підпорядкований новоствореній 14-й армії і мав очолити головний наступ проти Італії. У дванадцятій битві при Ізонцо італійці були розбиті та переслідувані аж до нижньої течії річки П'яве, перш ніж корпус вступив там у окопну війну. Після повернення Генерального командування на Західний фронт у середині грудня 1917 року Гаак був призначений командиром 4-го запасного полку, який дислокувався на захід від Мюлуза. 5 квітня 1918 року він залишив це командування, а потім прийняв командування 7-м піхотним полком «Принц Леопольд». Гаак очолив цей полк у боях на захід від Бапома. 29 травня 1918 року його було призначено начальником Генштабу 1-го армійського корпусу. Спочатку його знову розгорнули на Міхільському виступі, але потім перевели до району Вузьє, де він брав участь у наступі з обох боків Реймса з 7-ю армією, а також у подальших оборонних битвах. В серпні 1918 року корпус був виведений з фронту та переданий до складу 18-ї армії, де він залишався до кінця війни.

Після перемир'я та повернення корпусу додому Гаак спочатку залишався начальником Генерального штабу до кінця грудня 1918 року, а потім став інспектором Баварського повітряного батальйону. У травні 1919 року Гаак брав участь як боєць Фрайкору у придушенні Баварської Радянської Республіки, потім був переведений до Тимчасового Рейхсверу та призначений командиром 42-го стрілецького полку Рейхсверу в Аугсбурзі. 16 червня 1920 року його підвищено до полковника. З перетворенням перехідної армії на Рейхсвер Гаака було призначено командиром 19-го (Баварського) піхотного полку. 1 лютого 1922 року він передав командування своєму наступнику Адольфу фон Руйту та був переведений до Імперського військового міністерства в Берліні на посаду начальника штабу Командування сухопутних військ. 1 квітня 1927 року Гаака було призначено начальником новоствореного оборонного управління Імперського військового міністерства. Остаточно його звільнили зі служби 31 жовтня 1927 року.

Після виходу на пенсію Гаак працював редактором журналу Deutsche Wehr.

Сім'я Гаак одружився з Юлією Нюблінг 9 липня 1896 року. У подружжя були син і дочка.

Звання

Офіцер-аспірант (10 квітня 1890) Фенріх портупеї (21 листопада 1890) Другий лейтенант (5 березня 1892) Оберлейтенант (7 березня 1900) Гауптман без патенту (26 лютого 1906; отримав патент 27 жовтня 1906) Майор без патенту (3 березня 1911; отримав патент 26 жовтня 1911) Оберстлейтенант (14 грудня 1916) Оберст (16 червня 1920) Генерал-майор (1 лютого 1923) Генерал-лейтенант (1 березня 1926) Генерал піхоти запасу (31 жовтня 1927)

Нагороди

Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Орден Червоного орла 4-го класу (14 вересня 1908) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу (23 грудня 1912) корона і мечі до ордена 4-го класу (14 лютого 1915) 3-го класу з мечами (21 грудня 1915) корона до ордена 3-го класу (22 лютого 1917) офіцерський хрест з мечами (27 серпня 1917) Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Залізний хрест 2-го класу (26 квітня 1915) 1-го класу (28 червня 1915) Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу (21 серпня 1915) — отримав 2 нагороди одночасно. Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (18 листопада 1916) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, почесний лицарський хрест 1-го класу з мечами (26 вересня 1917) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (31 грудня 1917) Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами і короноюReichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 111. Ганзейський хрест (Гамбург) Pour le Mérite (4 серпня 1918) Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (31 жовтня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 456. Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: VIRTUTI PRO PATRIA. Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden Kriegstaten und Ehrenbuch 1914–1918. Selbstverlag des königlich bayerischen Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966, S. 306–307. Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band I: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 422–423. Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 5: v. Haack-Hitzfeld. Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2538-3, S. 1–2.

Посилання

Гаак на сайті The Prussian Machine.