Адольф Геррготт (; 1 жовтня 1872, Бамберг — 15 лютого 1957, Ліндау) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Син генерал-майора. Після закінчення кадетського корпусу 22 липня 1890 року вступив в 2-й піхотний полк «Кронпринц» в Мюнхені. З 1 березня 1891 по 21 січня 1892 року навчався в Баварському військовому училищі в Мюнхені, після чого повернувся у свій полк. 4 червня 1895 року призначений в 1-й піонерський батальйон в Мюнхені. 24 листопада 1895 року повернувся у свій полк. 5 чеовгя 1896 року призначений в 1-й важкий кінний полк «Принц Карл Баварський» в Мюнхені. 21 жовтня 1896 року відряджений ад'ютантом в районне командування ландверу у Фільсгофені. 1 листопада 1898 року повернувся в піхотний полк «Кронпринц», з 14 листопада 1901 року — батальйонний ад'ютант. З 1 жовтня 1902 по 1 жовтня 1905 року навчався в Баварській військовій академії в Мюнхені, після чого повернувся у свій полк й того ж дня був відряджений в баварський Генштаб в Мюнхені, 19 квітня 1906 року переведений в центральний відділ. З 16 жовтня 1908 року — командир роти 13-го піхотного полку «Імператор Франц Йосиф I Австрійський» в Інгольштадті. З 1 жовтня 1910 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) генштабу 1-ї піхотної дивізії в Мюнхені. 1 жовтня 1912 року знову призначений в центральний відділ баварського Генштабу й того ж дня відряджений в прусський Великий Генштаб в Берліні, а також призначений представником Баварського сенату Імперського військового суду в Шарлоттенбурзі.

З початком Першої світової війни Геррготт спочатку служив офіцером спостереження в гавані дирижаблів у Дюссельдорфі. 24 серпня 1914 року його перевели до Баварського військового міністерства в Мюнхені, а 5 вересня 1914 року призначили 1-м офіцером Генштабу 6-ї резервної дивізії. З цією дивізією він брав участь у битві при Нансі-Епіналь та боях на Маасських висотах між річками Маас та Мозель. 26 грудня 1914 року він залишив дивізію та став 1-м офіцером Генштабу 2-го армійського корпусу. З 8 липня 1915 року — 1-й офіцер Генштабу Південної армії. З 1 липня 1916 року — офіцером зв'язку в австро-угорській групі армій «Ерцгерцог Карл». З 22 листопада 1916 року — 1-й офіцер Генштабу австро-угорської групи армій «Ерцгерцог Йозеф». З 18 липня 1917 року служив в Генштабі армійської групи «F» в Палестині. З 2 грудня 1917 року служив у Генштабі османської 8-ї армії, а з 27 січня 1918 року очолював Генштаб 4-ї армії. З 6 квітня 1918 року знову служив в Баварському військовому міністерстві. З 2 червня 1918 року — офіцер зв'язку Баварської армії у Верховному головнокомандуванні сухопутних військ. З 14 червня 1918 року — начальник Генштабу 17-го армійського корпусу, з 8 серпня 1918 року — 6-ї армії.

Після закінчення Першої світової війни Геррготта було прийнято до Тимчасового рейхсверу. Він вступив до Фрайкору Еппа і, як командир Баварського стрілецького корпусу, брав участь у придушенні Баварської Радянської Республіки. Після взяття Мюнхена 2 травня 1919 року він недовго обіймав посаду коменданта міста 6 травня. До його штабу входили Ернст Рем і Крістіан Рот. Потім Геррготт прийняв командування 41-м стрілецьким полком рейхсверу. Із загоном він брав участь у вступі військ рейхсверу до Гамбурга в липні 1919 року, де відбулося так зване «Зюльцеське повстання». Геррготт викликав ажіотаж, коли перед інавгураційним візитом Фрідріха Еберта до Мюнхена на посаді рейхспрезидента у серпні 1919 року публічно звинуватив баварського військового міністра Ернста Шнеппенгорста у підтримці Баварської Радянської Республіки та вимагав звинуватити його у державній зраді. Геррготт заявив, що не може гарантувати безпеку Шнеппенгорста, якщо той буде присутній на параді військ перед Ебертом. Однак імперський військовий міністр Густав Носке відмовився звільнити Геррготта.Walter Mühlhausen: Friedrich Ebert 1871-1925. Reichspräsident der Weimarer Republik. Dietz, Bonn 2006, ISBN 3801241645, S. 308.

1 жовтня 1919 року Геррготта перевели до Імперського військового міністерства в Берліні на посаду керівника відділу в Інспекції освіти та навчання. Там, 17 травня 1920 року, він став керівником відділу навчання (Т 4). Геррготт повернувся на дійсну службу у квітні 1922 року, обіймаючи посаду командира 4-го (Прусського) піхотного полку до 31 жовтня 1922 року, а згодом — командира 20-го (Баварського) піхотного полку в Регенсбурзі. 30 листопада 2023 року він був звільнений з дійсної служби.

Після дійсної військової служби Геррготт присвятив себе стрільбі як формі фізичної підготовки. З 1 сінчя 1926 по 23 березня 1934 року він очолював Імперську асоціацію німецьких стрільців з малокаліберної гвинтівки, а в 1933/34 роках він також очолював Німецьку асоціацію стрілецьких видів спорту. На цій посаді він також був членом Імперської асоціації керівництва німецького спорту.

З 1 жовтня 1934 року Геррготт виконував різні ролі інструктора та тренера у Імперському військовому міністерстві. Він належав до консервативного баварського кола опору навколо Франца Шперра.

Під час Другої світової війни, 15 січня 1940 року, Геррготта спочатку було передано до розпорядження вермахту, хоча йому не одразу призначили командну посаду. 12 березня 1941 року він був відряджений в табір для полонених офіцерів Мурнау, 19 березня — в табір Мосбург, 22 березня — у відділ з питань полонених ОКВ. З 7 квітня 1941 року — командувач військовополоненими в генеральній губернії, з 21 серпня 1941 року — в 5-му військовому окрузі. 19 травня 1942 року відправлений в командний резерв, в якому перебував до 31 травня 1942 року. 30 квітня 1943 року остаточно звільнений у відставку.

Звання

Фенріх портупеї (22 липня 1890) Другий лейтенант (5 березня 1892) Лейтенант (1 січня 1899) Оберлейтенант (7 березня 1900) Гауптман без патенту (19 квітня 1906; отримав патент 27 жовтня 1906) Майор без патенту (3 березня 1911; отримав патент 26 жовтня 1911) Оберстлейтенант (14 грудня 1916) Генерал-майор Османської армії (2 грудня 1917) Оберст (18 травня 1920) Генерал-майор (1 лютого 1923) Генерал-лейтенант запасу (27 серпня 1939) — підвищений з нагоди 25-ї річниці битви під Танненбергом. Генерал-лейтенант до розпорядження (1 жовтня 1941)

Нагороди

Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу (23 грудня 1912) корона і мечі до ордена 4-го класу (8 січня 1915) 3-го класу з мечами (26 липня 1915) корона до ордена 3-го класу (26 жовтня 1916) Орден Червоного орла 4-го класу з короною (13 листопада 1913) Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Залізний хрест 2-го класу (22 грудня 1914) 1-го класу (8 травня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (16 липня 1915) Орден Залізної корони 3-го класу з військовою відзнакою (4 січня 1916) Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (8 лютого 1916) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (9 жовтня 1916) Pour le Mérite (4 серпня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 5: v. Haack–Hitzfeld. Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2538-3, S. 348–350. Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 468. Raul Hilberg: Täter, Opfer, Zuschauer. Die Vernichtung der Juden 1933–1945. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 1996, ISBN 3596132169. Theodor von Zeynek: Ein Offizier im Generalstabskorps erinnert sich. Theodor Ritter von Zeynek. Eingel. und hrsg. von Peter Broucek, Böhlau, Wien, Köln, Weimar 2009, ISBN 978-3-205-78149-3.

Посилання

Геррготт на сайті The Prussian Machine. Біографічні дані.