Мемет Абдул Умер-оглу (, у деяких джерелах — Мемет Абдул Умеров) — кримськотатарський діяч, міський голова Сімферополя в період Кримської війни (1853—1856).
Діяльність під час Кримської війни Під час Кримської війни Сімферополь став головним тиловим і військово-госпітальним центром півострова. Після битви на річці Альма (8 вересня 1854 року) Таврійський цивільний губернатор В. І. Пестель віддав розпорядження про термінову евакуацію губернського архіву та скарбниці. Це спричинило паніку серед чиновництва та масовий виїзд адміністративних працівників із міста.
Після того як з'ясувалося, що безпосередньої загрози захоплення Сімферополя немає, запевняти населення у збереженні порядку та стабілізувати ситуацію довелося органам муніципального самоврядування. 11 листопада 1854 року губернатора В. І. Пестеля усунули з посади. В умовах дезорганізації губернської ланки влади саме на міського голову Мемета Абдула Умер-оглу поклали розв'язання більшості надзвичайних питань цивільного управління.
Інфраструктурно-медична мобілізація Наплив поранених після Альмінської битви переповнив наявні медичні заклади Сімферополя, зокрема лікарню Богоугодних закладів та притулок при чоловічій гімназії. За сприяння Мемета Абдула Умер-оглу відбулася мобілізація цивільного житлового фонду.
Під тимчасові військово-тимчасові шпиталі було відчужено 72 приватні будинки дворян, урядовців та купців (зокрема садибу титулярного радника Сеїт-Халіля ефенді). Під медичні потреби переобладнано будівлі Таврійського дворянського зібрання, Казенної палати, Палати державних майн, міського будинку, казарм гарнізону та навчальних закладів. У міських скверах і приватних дворах зводилися тимчасові дерев'яні бараки та намети.
Подолання санітарно-гуманітарної кризи Адміністрація міського голови опікувалася подоланням дефіциту продовольства, питної води, медикаментів, білизни та дров, а також протидією стрімкому зростанню цін. Окремим викликом стала санітарна ситуація, ускладнена масовою загибеллю гужових тварин на підступах до Сімферополя. Умер-оглу координував прибирання вулиць, підтримання громадського порядку та залучення волонтерської допомоги від місцевих жителів.
Нагороди Золота медаль на Володимирській стрічці — «за ефективне управління міським господарством та всебічне сприяння армії в роки війни».
Джерела Масаєв М. В. «Кримські татари у збройних силах Росії (кінець XVIII — початок ХХ ст.)» / Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — Сімферополь, 2002. — 209 с.
Масаев М. В. «О КРЫМСКОТАТАРСКОМ НАСЕЛЕНИИ В ГОДЫ КРЫМСКОЙ ВОЙНЫ» Куртиев Р. «Восточная война и крымские татары» // Амет Озенбашлы — видный общественно-политический деятель Крыма, писатель-публицист. Годы, люди, судьбы (Материалы международной научной конференции). — Симферополь, 1999. — С. 104—111.
Дмитрий Прохоров «„Побеждали друг друга избытком радушия и готовности содействовать к удобнейшему следованию войск…“: крымские татары и караимы в Крымской (Восточной) войне 1853—1856 г. и их помощь русской армии» Примітки