Олег Васильович Лукша (17 липня 1950, Берегове, Закарпатська область - 14 липня 2026, Ужгород) - український науковець у галузі фізики та електроніки, громадський діяч, фахівець з місцевого самоврядування та регіонального розвитку, кандидат фізико-математичних наук, доцент Ужгородського національного університету. Депутат Ужгородської міської ради трьох скликань у 1998-2010 роках, секретар міської ради у 2001-2002 роках.
Біографія Народився 17 липня 1950 року в Берегові. У 1972 році закінчив фізичний факультет Ужгородського державного університету за спеціальністю «радіофізика». У 1972-1975 роках навчався в аспірантурі на кафедрі фізики напівпровідників. У 1977 році захистив дисертацію в Харківському політехнічному інституті та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук. Дату і місце народження також підтверджують відомості Центральної виборчої комісії України.
У 1975-1980 роках працював молодшим і старшим науковим співробітником Ужгородського державного університету. У 1981-1989 роках був заступником директора з наукової роботи спеціального конструкторсько-технологічного бюро «Квант» при університеті. У 1992-1994 роках очолював СКТБ «Квант».
У 1994 році на базі СКТБ «Квант» став одним з організаторів кафедри промислової електроніки інженерного факультету УжДУ та її першим завідувачем. У 2002-2026 роках працював доцентом кафедри електронних систем інженерно-технічного факультету Ужгородського національного університету.
Помер 14 липня 2026 року в Ужгороді у віці 75 років.
Наукова діяльність Наукові праці Лукші стосувалися технології та структури тонких плівок і багатошарових покриттів, оптоелектроніки, лазерної техніки, інтегральної оптики, інфрачервоних оптичних систем, запису та оптичної обробки інформації. За даними Ужгородського національного університету, він опублікував понад 150 наукових статей, отримав 9 патентів та був автором або співавтором семи навчальних посібників з освітніх програм «Електронні системи».
Поряд із технічними науками займався дослідженнями регіонального розвитку, місцевого самоврядування, реформ та громадянського суспільства. У 2011 році в межах проєкту Slovak-Ukraine Research and Educational Centre вийшла його аналітична праця «Стратегії і бар'єри системних реформ в Україні».
Місцеве самоврядування та громадська діяльність У 1998-2010 роках тричі поспіль обирався депутатом Ужгородської міської ради. У 1998-2000 роках під час першої депутатської каденції був заступником міського голови з питань стратегічного розвитку міста на громадських засадах. У 2001-2002 роках обіймав посаду секретаря Ужгородської міської ради.
У 2001 році долучився до створення Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України. За даними УжНУ, у 2001-2010 та 2017-2023 роках працював у ньому виконавчим директором і консультантом з питань реформи місцевого самоврядування. Асоціація міст України в повідомленні про його смерть зазначила, що загалом Лукша протягом 15 років працював виконавчим директором регіонального відділення.
Як експерт брав участь у реформі децентралізації та підготовці перспективного плану формування територій громад Закарпатської області. У публічних коментарях і консультаціях порушував питання спроможності громад, стратегічного розвитку територій та дотримання процедур добровільного об'єднання громад.
Брав участь у публічних ініціативах, присвячених прозорості, доступу громадян до інформації та впровадженню принципів доброго врядування в органах місцевого самоврядування.
Був засновником та керівником громадських організацій «Агентство місцевого розвитку та інформаційних ресурсів "Європоліс"» і «Міжнародний інститут людини і глобалістики "Ноосфера"». У 1994 році долучився до відновлення діяльності Ротарі-клубу «Ужгород», президентом якого обирався кілька разів.
Вибрані праці Лукша О., Ньорба В. Міста Закарпаття: фотоальбом. Ужгород: Краєвиди Карпат, 2007. 88 с. ISBN 978-966-96740-2-9. Лукша О. В. Стратегії і бар'єри системних реформ в Україні. Пряшів, 2011. ISBN 978-80-89356-22-5. Лукша О., Черленяк І., Рябоконь П. Громадянське суспільство України як фактор сучасних геополітичних процесів та фрактал глобальної «контрвлади» // Геополітика України: історія і сучасність. 2015. Вип. 1 (14). С. 84-118.
Примітки
Посилання