У юриспруденції подвійна небезпека () або заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення — це (переважно в юрисдикціях загального права), який запобігає повторному притягненню обвинуваченого до суду за тими самими або подібними звинуваченнями після виправдання або . Концепція подвійної небезпеки поширена в кримінальному праві, тоді як у країнах романо-германського (цивільного) права (зокрема в Україні) аналогічними є концепція (вирішена справа) або принцип (двічі за одне й те саме не карають).

Варіацією в країнах загального права є спеціальні заяви (peremptory pleas), такі як autrefois acquit («раніше виправданий») або autrefois convict («раніше засуджений»). Ці доктрини, ймовірно, походять із давнього римського права з ширшого принципу non bis in idem.

Застосування як правового захисту Якщо порушується питання про «подвійну небезпеку», суд зазвичай розглядає його як попереднє. Якщо заява обґрунтована, суд не допускає початку нового процесу. У деяких країнах допускаються певні винятки. У Шотландії новий суд може бути розпочатий, якщо, наприклад, виправданий зробив достовірне зізнання у скоєному. В Англії, де це правило було частиною права понад 800 років, його частково скасували у 2003 році: тепер щодо серйозних злочинів може проводитися повторний розгляд у разі виявлення нових і переконливих доказів, якщо новий суд відповідає суспільним інтересам. У таких країнах, як Канада, Мексика, ІндіяArticle 20(2) in the Constitution of India states - "No person shall be prosecuted and punished for the same offence more than once." та США, захист від подвійної небезпеки є конституційним правом., s 11 (h), Part I of the Constitution Act, 1982, being Schedule B to the Canada Act 1982 (UK), 1982, c 11 Amend. V. В інших країнах цей захист надається законом (статутом).

Подвійна небезпека не є принципом міжнародного права. Вона не застосовується між різними країнами, якщо про це не було укладено окремих угод, як, наприклад, у ЄС (ст. 54 Шенгенської конвенції) або в різних договорах про екстрадицію між державами.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 72 підписанти та 166 держав-учасниць Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визнають згідно зі статтею 14 (7): «Ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону і кримінально-процесуального права кожної країни». Однак це не стосується переслідувань двома різними суверенними державами.

Європейська конвенція з прав людини Усі члени Ради Європи (що включає майже всі європейські країни) ухвалили Європейську конвенцію з прав людини. Протокол № 7 до конвенції (стаття 4(1)) захищає від подвійної небезпеки: «Нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої Держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї Держави».

Усі держави ЄС ратифікували цей факультативний протокол, за винятком Німеччини та Нідерландів (а також Великої Британії).

Проте держави-члени можуть ухвалювати закони, які дозволяють відновлювати провадження у справі, якщо виявлено нові докази або якщо в попередньому провадженні був фундаментальний недолік, який міг вплинути на результат. У багатьох європейських країнах прокуратура може оскаржити виправдувальний вирок у суді вищої інстанції. Це не розглядається як подвійна небезпека, а вважається продовженням тієї самої справи, оскільки вирок ще не став «остаточним».

За юрисдикцією

Австралія На відміну від інших країн загального права, австралійське законодавство щодо подвійної небезпеки раніше також перешкоджало переслідуванню за лжесвідчення після виправдання, якщо звинувачення в лжесвідченні суперечило б факту виправдання (це було підтверджено гучною справою R v Carroll). Суспільний резонанс призвів до масштабних закликів реформувати закон за зразком Англії та Уельсу. Протягом 2006–2011 років більшість австралійських штатів (Новий Південний Уельс, Південна Австралія, Західна Австралія, Тасманія, Вікторія та Квінсленд) ухвалили поправки, які дозволяють повторний судовий розгляд щодо особливо тяжких злочинів (наприклад, убивства або зґвалтування), якщо з'являються «свіжі та переконливі» докази вини, або якщо попереднє виправдання було визнано «заплямованим» (через підкуп або залякування свідків).

Канада Канадська хартія прав і свобод (розділ 11(h)) забороняє подвійну небезпеку. Однак ця заборона діє лише після того, як особу було «остаточно» засуджено або виправдано. Канадське законодавство дозволяє прокуратурі оскаржувати виправдувальний вирок на підставі юридичних помилок. Якщо апеляція є успішною і призначається новий розгляд, це розглядається як продовження первинного процесу, а не подвійна небезпека.

Відомим прикладом застосування цієї системи стала справа вбивці Гі Тюркотта, коли скасував початковий вердикт про неосудність через психічний розлад і призначив другий суд, на якому Тюркотт був засуджений за вбивство.

Франція Після вичерпання всіх апеляцій рішення стає остаточним і переслідування закривається (ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу). Повторне переслідування за вже засуджений злочин є неможливим, навіть якщо знайдено нові докази. Однак засуджена особа може вимагати нового судового розгляду на підставі нових виправдувальних доказів через процедуру «перегляду» (révision). Французьке законодавство також дозволяє прокуратурі оскаржувати виправдувальний вирок.

Німеччина Основний закон ФРН захищає від подвійної небезпеки після винесення остаточного вироку (ст. 103 п. 3). Вирок є остаточним, якщо його ніхто не оскаржує. Проте кожна зі сторін процесу може подати апеляцію на вирок першої інстанції. Кримінально-процесуальний кодекс дозволяє повторний розгляд справи не на користь підсудного лише у виняткових випадках: якщо документ чи свідчення були підробленими, суддя порушив свої обов'язки під час ухвалення рішення, або якщо виправданий пізніше робить достовірне зізнання у суді чи поза ним.

Індія Частковий захист від подвійної небезпеки є фундаментальним правом, гарантованим ст. 20 (2) Конституції Індії, яка визначає: «Жодна особа не може бути переслідувана та покарана за те саме правопорушення більше ніж один раз». Це закріплює концепцію autrefois convict (раніше засуджений). Однак цей конституційний захист не поширюється на випадки виправдання (autrefois acquit), що дозволяє повторний розгляд після виправдувального вироку. Захист від повторного суду після виправдання надається лише нормами Кримінально-процесуального кодексу.

Японія Конституція Японії (ст. 39) забороняє подвійну небезпеку. Проте Верховний суд Японії у 1950 році постановив, що кримінальне провадження в окружному суді, Високому суді та Верховному суді розглядається як одна справа. Відповідно, якщо прокурор оскаржує виправдувальний вирок або вимагає суворішого покарання, це не вважається порушенням принципу подвійної небезпеки.

Нідерланди У Нідерландах прокуратура може оскаржувати виправдувальний вирок. У 2013 році був ухвалений закон, який дозволяє прокурору повторно судити особу, яка вже була остаточно виправдана, якщо з'являються нові вагомі докази («novum») — наприклад, нові технічні експертизи або достовірне зізнання. Це правило стосується лише тяжких злочинів (з покаранням щонайменше 12 років позбавлення волі) і не стосується правопорушень, за якими вже сплив строк давності.

Пакистан Стаття 13 Конституції Пакистану захищає особу від повторного покарання або переслідування за те саме правопорушення. Сфера дії цього правила обмежена кримінальними провадженнями і не поширюється на цивільні справи або відомчі розслідування.

Сербія, Південна Африка та Південна Корея У Сербії, Південній Африці та Південній Кореї принцип недопустимості подвійної небезпеки закріплений безпосередньо в конституціях та національних кримінально-процесуальних кодексах, забороняючи повторний суд після винесення остаточного виправдувального чи обвинувального вироку.

Сполучене Королівство Англія та Уельс Доктрини autrefois acquit та autrefois convict були невіддільною частиною загального права з часів нормандського завоювання.

Проте після гучних справ (зокрема, кампанії щодо вбивства Стівена Лоуренса) у 2003 році було ухвалено Закон про кримінальне правосуддя, який скасував абсолютну заборону на подвійну небезпеку для деяких найтяжчих злочинів (убивство, викрадення, зґвалтування, збройне пограбування тощо). Тепер повторний судовий розгляд можливий за двох умов: його має схвалити Директор державного обвинувачення, а Апеляційний суд повинен погодитися скасувати початкове виправдання через появу «нових і переконливих доказів». Закон набув чинності у квітні 2005 року, після чого відбулася низка гучних судових процесів, коли винних у вбивствах засуджували до довічного ув'язнення через багато років або навіть десятиліть після їхнього початкового виправдання.

Шотландія У Шотландії абсолютне правило подвійної небезпеки було скасовано Законом про подвійну небезпеку (Шотландія) 2011 року. Закон запровадив три винятки, за яких можливий повторний розгляд: якщо виправдання було заплямоване спробою перешкодити правосуддю; якщо обвинувачений визнав свою провину після виправдання; і якщо з'явилися нові вагомі докази.

Північна Ірландія Закон про кримінальне правосуддя 2003 року діє також і в Північній Ірландії, дозволяючи повторний розгляд тяжких злочинів за умови виявлення Апеляційним судом «нових і переконливих доказів».

Сполучені Штати Америки У США захист від подвійної небезпеки гарантується П'ятою поправкою до Конституції, яка визначає, що жодна особа не може бути «двічі піддана небезпеці позбавлення життя чи тілесних ушкоджень за одне й те саме правопорушення».

Важливим винятком є доктрина «подвійного суверенітету». Оскільки федеральний уряд та уряди штатів є окремими суверенами, правопорушник може бути притягнутий до відповідальності як у суді штату, так і в федеральному суді за один і той самий злочин. Наприклад, дії можуть одночасно порушувати закони штату і федеральні закони.

Заборона подвійної небезпеки охоплює чотири аспекти: подальше переслідування після виправдання, переслідування після засудження, переслідування після певних випадків скасування судового розгляду (mistrials), а також багаторазове покарання в рамках одного обвинувального акта. Юридична «небезпека» (jeopardy) починається з моменту, коли сформовано журі присяжних, перший свідок склав присягу, або коли суд прийняв заяву про визнання провини.

Здебільшого уряд не має права оскаржувати або повторно судити підсудного після його виправдання судом присяжних чи суддею. Однак якщо судовий процес було перервано і скасовано (mistrial) на прохання самого підсудного, повторний розгляд дозволяється, за винятком випадків, коли прокурор діяв недобросовісно і навмисне спровокував підсудного на таке клопотання.

Див. також

Примітки