Право на участь у суспільному житті (або право на громадську участь) — це право людини, закріплене в деяких міжнародних та національних правових системах, яке захищає в певних процесах прийняття рішень. Стаття 21 Загальної декларації прав людини проголошує право кожної людини брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. Відповідно, право на політичну участь означає право, за яким влада зобов'язана надавати громадянам права, включаючи право висувати кандидатів та обирати представників, обіймати державні посади відповідно до принципу рівних можливостей, брати участь у приватних і публічних зібраннях, а також право створювати політичні партії та вступати до них. Стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права містить подібну декларацію щодо права брати участь у веденні державних справ та у періодичних виборах.International Covenant on Civil and Political Rights Office of the United Nations High Commissioner of Human Rights

У деяких юрисдикціях право на громадську участь закріплене законодавчо. Воно також може розглядатися як окреме право людини або як прояв права на свободу об'єднання та свободу зібрань. Наприклад, Нідерланди, Німеччина, Данія та Швеція мають положення про участь громадськості та свободу інформації у своїх правових системах ще з часів до Середньовіччя. Демократія та участь громадськості тісно пов'язані: демократичні суспільства століттями включали права на участь громадськості у свої закони. Наприклад, у США право на петицію (звернення) є частиною Першої поправки до Конституції США з 1791 року. З недавнього часу, починаючи з 1970-х років, у Новій Зеландії численні закони (наприклад, у сфері охорони здоров'я, місцевого самоврядування, управління довкіллям) вимагають від урядовців «консультуватися» з тими, кого стосується певне питання, і враховувати їхні погляди при прийнятті рішень.

Ефективна участь громадськості залежить від доступу громадян до точної та вичерпної інформації. Тому закони щодо участі громадськості часто стосуються питань , доступу до інформації та свободи інформації. Право на участь також може просуватися в контексті рівності та групових прав, маючи на меті забезпечення рівної та повної участі визначеної групи в житті суспільства. Наприклад, у контексті прав людей з інвалідністю.

У конкретних сферах Кілька окремих підгалузей права прав людини містять посилений акцент на праві на громадську участь.

Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку

Декларація Ріо 1992 року закріплює участь громадськості у своїх 27 принципах. Принцип 10 стверджує, що «екологічні питання найкраще вирішуються за участю всіх зацікавлених громадян на відповідному рівні». Далі Декларація встановлює тісний зв'язок між доступом до інформації та участю громадськості:

Конвенція про права осіб з інвалідністю

Конвенція про права осіб з інвалідністю 2006 року визнала, що «інвалідність є результатом взаємодії між особами з порушеннями здоров'я та бар'єрами у ставленні і середовищі, що заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими», і що «особи з інвалідністю продовжують стикатися з бар'єрами на шляху до їхньої участі як повноправних членів суспільства».

Конвенція робить участь осіб з інвалідністю одним зі своїх принципів, проголошуючи: «Принципами цієї Конвенції є: ... повне й ефективне залучення та включення до суспільства»; згодом закріплюючи право осіб з інвалідністю брати повну та рівну участь у житті громади, освіті, в усіх аспектах життя (у контексті абілітації та реабілітації), політичному та громадському житті, культурному житті, організації дозвілля та відпочинку, а також заняттях спортом.

Див. також

Політична участь

Примітки