Барон Людвіг Герман фон Гебзаттель (; 15 січня 1857, Вюрцбург — 20 вересня 1930, Мюнхен) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал кінноти Баварської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.
Біографія Він був сином барона Віктора Еміля фон Гебзаттеля (1826—1874), баварського камергера, а згодом гофмаршала Амалії Грецької, та його дружини Емми, уродженої баронеси фон Гуттенберг (1821—1859). Його старшим братом був генерал кінноти Константін фон Гебзаттель.
Після навчання в гуманістичній гімназії його прийняли учнем до пажерії. 7 серпня 1875 року вступив в 1-й уланський полк «Фрідріх Вільгельм Німецький імперський та Прусський» (з 1 жовтня 1891 року — «Імператор Вільгельм II, король Прусський») в Бамберзі. З 1 жовтня 1881 по 1 жовтня 1887 року навчався в Баварській академії верхової їзди в Мюнхені, з 1 жовтня 1887 по 30 вересня 1890 року — в Баварській військовій академії в Мюнхені, після чого повернувся у свій полк. 1 листопада 1891 року вудріджений в баварський Генштаб в Мюнхені, 6 травня 1892 року — ад'ютантом в 1-шу кавалерійську бригаду в Мюнхені, 30 липня 1892 року — в 4-ту армійську інспекцію в Мюнхені. 20 вересня 1895 року повернувся у свій полк на посаду командира ескадрону. 4 лютого 1897 року призначений в центральний відділ баварського Генштабу. З 28 жовтня 1897 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 2-ї дивізії в Аугсбурзі. 1 жовтня 1899 року повернувся в центральний відділ баварського Генштабу й того ж дня був відряджений в прусський Великий Генштаб в Берліні. З 3 липня 1900 року служив в Генштабі головнокомандування армії в Східній Азії. Учасник придушення Боксерського повстання. Після повернення до Німеччини 18 серпня 1901 року повернувся в центральний відділ баварського Генштабу. З 1 жовтня 1901 року — 1-й офіцер Генштабу 2-го армійського корпусу у Вюрцбурзі. З 8 червня 1902 року — начальник Генштабу 3-го армійського корпусу в Нюрнберзі. З 23 травня 1905 року — баварський прдеставник у Великому Генштабі та в бундесраті. З 15 грудня 1911 року — командир 2-ї дивізії.
З 19 березня 1914 року — командир 3-го армійського корпусу. До початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року Гебзаттель розгорнув свій корпус на південний схід від Меца поблизу Ремійї та Фалькенберга. 16 серпня 1914 року він наказав корпусу відступити на західний берег річки Нід. Під час битви під Лотарингією він 20 серпня 1914 року просунувся на південь, прорвав лінії 68-ї французької резервної дивізії поблизу Дельме та до вечора 21 серпня досяг лінії Дельм-Френ. Потім він отримав наказ від 6-ї армії переслідувати ворога до річки Мерт, прикриваючи правий фланг армії у напрямку до Нансі. Просунувшись до Меша та перейшов канал Рейн-Марна, він спочатку був зупинений контратакою 20-го французького армійського корпусу та частин 19-го французького армійського корпусу. Потім він наказав своїм військам зайняти позиції. 12 вересня 1914 року він та його корпус непомітно відступили на схід з Нансі та до 19 вересня 1914 року досягли Меца. Там його було передано під командування армійської групи «Штранц» і наказано просуватися від Шамплі через Кот-Лотарингію до Сен-Бенуа. Зосередивши свою атаку на правому фланзі, він швидко просунув свою 6-ту піхотну дивізію через висоти Маасу до Сен-Міхеля. Відбивши атаку французів на північному фланзі, він вже 24 вересня 1914 року наказав захопити східний берег Маасу та форт Камп-де-Ромен. До полудня 24 вересня Сен-Міхель був у руках німців, міст через Маас до Шовонкура був захоплений несподіваною атакою, а плацдарм створено. Хоча форт Камп-де-Ромен ще не був повністю ослаблений сильним артилерійським вогнем, він наважився атакувати форт, який був штурмований 25 вересня 1914 року.
8 жовтня 1914 року він прийняв резервну дивізію та наказав їй окопатися в лісі Айї. Він зміг відбити всі французькі атаки, розпочаті в жовтні та листопаді 1914 року, не втрачаючи жодної території. З кінця березня 1915 року французи намагалися відкинути виступ і просувалися проти німецьких позицій у лісах Айї та Апресмон, використовуючи підривні снаряди та міни. Завдяки концентрованій атаці 6-ї піхотної дивізії він зміг зірвати маневри противника та ще більше покращити власне становище, завдяки чому протягом наступних кількох місяців на цій ділянці фронту більше не відбувалося французьких атак.
Під час осінньої битви в Шампані з 22 вересня по 3 листопада 1915 року йому вдалося запобігти втраті позицій на південь від Таюр, розгорнувши 24 вересня 1915 року резерв корпусу (5-ту піхотну дивізію), та утримати всі позиції, але дивізія втратила в цьому процесі 2000 осіб. Під час битви на Соммі Гебзаттель та його корпус були перекинуті на фронт поблизу Флера 8 вересня 1916 року, спочатку для підсилення вже сильно пошарпаного 2-го армійського корпусу, а потім, з 18 вересня 1916 року, для його заміни. 25 вересня 1916 року йому все ще вдалося відбити англійські атаки, але коли наступного дня британці перекинули танки через 6-ту піхотну дивізію, він зміг утримувати лінію лише за допомогою небаварських військ. Він витримував британські атаки до 12 жовтня 1916 року, зупинивши їх перед лінією Ліньї-Ле-Транлуа. Після цього ділянку фронту захопив 1-й армійський корпус. 12 січня 1917 року він відмовився від командування 3-м армійським корпусом під командуванням генерал-лейтенанта барона фон Штайна і невдовзі був внесений до резервного списку. Після цього 14 червня 1917 року його призначили заступником командувача 2-го армійського корпусу. 1 січня 1919 року його з почестями звільнено з армії.
Сім'я 26 лютого 1883 року одружився в Москві з росіянкою Софією Олсуф'євою (1858—1934). У пари народились 2 дітей — Ганс (1884—1926) і Марія (1885—1958).
Звання Фенріх портупеї (7 серпня 1875) Другий лейтенант (23 листопада 1877) Перший лейтенант (31 жовтня 1888) Ротмістр (25 серпня 1892; патент від 19 червня 1892) Майор без патенту (28 жовтня 1890; отримав патент 12 серпня 1898) Оберстлейтенант (14 липня 1902) Оберст (21 вересня 1904) в ранзі командира бригади (1 жовтня 1906) Генерал-майор (8 березня 1907) Генерал-лейтенант (22 квітня 1910) Генерал кінноти (19 березня 1914)
Звання Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (12 червня 1891) 3-го класу (14 листопада 1901) 2-го класу (28 вересня 1906) зірка до ордена 2-го класу (8 вересня 1909) 1-го класу (31 січня 1912) Орден Червоного орла 4-го класу (24 червня 1893) корона до ордена 4-го класу (30 вересня 1895) 3-го класу (16 жовтня 1905) корона до ордена 3-го класу (15 грудня 1905) 2-го класу (26 вересня 1908) зірка до ордена 2-го класу (9 жовтня 1911) Орден Залізної корони (Австро-Угорщина) 3-го класу (16 жовтня 1893) 1-го класу (16 квітня 1914) Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу (12 липня 1894) Орден Франца Йосифа, командорський хрест (Австро-Угорщина; 12 червня 1900) Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Китайська медаль в бронзі (10 травня 1901) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 1-го класу (18 серпня 1901) офіцерський хрест (26 лютого 1906) 2-го класу (17 вересня 1909) зірка до ордена 2-го класу (15 березня 1911) 1-го класу з мечами (7 вересня 1914) великий хрест з мечами (21 жовтня 1915) Орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Королівство Італія; 27 березня 1903) Орден святого Григорія Великого, командорський хрест (Ватикан; 11 липня 1903) Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (Російська імперія; 11 липня 1903) Орден «За заслуги» Баварської корони лицарський хрест (25 грудня 1904) великий командорський хрест (15 грудня 1911) Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» в сталі (19 березня 1907) Орден Священного скарбу 2-го класу (Японська імперія; 16 вересня 1908) Орден Вюртемберзької корони, командорський хрест (29 вересня 1908) Орден Альберта (Саксонія) командорський хрест 2-го класу (26 жовтня 1908) великий хрест (31 січня 1912) Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 1-го класу (8 вересня 1909) Орден Церінгенського лева, командорський хрест 1-го класу (8 вересня 1909) Орден військових заслуг (Іспанія), великий хрест (29 грудня 1912) Залізний хрест 2-го класу (8 вересня 1914) 1-го класу Військовий орден Максиміліана Йозефа лицарський хрест (№ 27; 25 вересня 1914) — «за його мужні та рішучі дії під час захоплення форту Камп-де-Ромен.» командорський хрест (7 січня 1917) — «за його видатні досягнення на посаді командира 3-го армійського корпусу у воєнні роки 1914—1916.» Орден Леопольда (Австрія) 1-го класу з військовою відзнакою (8 травня 1915) Почесний шеф 1-го уланського полку «Імператор Вільгельм II, король Прусський» (23 червня 1916) Pour le Mérite (4 жовтня 1916) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) (31 грудня 1917)
Примітки
Література Rudibert Ettelt: Ludwig Freiherr von Gebsattel, königlich bayerischer General der Kavallerie. Kelheim 2003 (Digitalisat). Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Selbstverlag des k. b. Militär-Max-Joseph-Ordens. München 1966. Konrad Krafft von Dellmensingen, Friedrichfranz Feeser: Das Bayernbuch vom Weltkriege 1914—1918. Belser. Stuttgart 1930.
Посилання Гебзаттель на сайті The Prussian Machine. Gebsattel, Ludwig Frhr. v. im Bavarikon