Рома́н Віта́лійович Юрчу́к (5 травня 1995, с. Суходоли, Володимирський район, Волинська область — 5 серпня 2022, Донецька область) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, снайпер 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно), Почесний громадянин Володимирської громади (посмертно) та Почесний громадянин Нововолинської громади (посмертно).
Життєпис Народився 5 травня 1995 року в селі Суходоли (за іншими даними — с. Вощатин) Володимирського району Волинської області. Його батько та бабуся працювали у Нововолинську на заводі спеціального технологічного обладнання, а мати Лілія вела домашнє господарство та займалася вихованням синів. Коли Романові виповнилося шість років, батьки розлучилися. Згодом у нього з'явилися молодші брати Назар та Вадим.
Закінчив 9 класів школи в селі Суходоли (нині — Суходільський ліцей), після чого вступив до Нововолинського електромеханічного технікуму (нині — Нововолинський електромеханічний фаховий коледж), де здобув фах механіка. З юнацьких років активно займався спортом (зокрема воркаутом) та захоплювався комп'ютерною технікою.
Здобувши освіту в технікумі, добровільно вирішив пройти строкову військову службу, попри проблеми із зором (мав лише 40 % зору). Служив у піхотних підрозділах у Полтаві та Рівному, де вирізнявся загостреним відчуттям справедливості й ставав на захист молодих солдатів від нестатутних відносин (так званої дідівщини).
Ще до призову на військову службу познайомився у соціальних мережах зі своєю майбутньою дружиною Юлією, уродженкою села Овадне. 4 серпня 2018 року вони одружилися. Прагнучи придбати власне житло, Роман поїхав на заробітки до Польщі (м. Закопане), де п'ять років працював на будівництві та додатково працював офіціантом. На зароблені кошти подружжя придбало квартиру в Нововолинську.
Військова служба З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року Роман Юрчук став на захист Батьківщини, пішовши добровольцем до лав Збройних сил України. Проходив службу на посадах снайпера та гранатометника у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого під командуванням полковника Олександра Охріменка.
Брав участь у бойових діях на Київщині (зокрема в районах Макарова та Малина), визволяв населені пункти Херсонської та Харківської областей (зокрема під Ізюмом). На фронті служив разом із побратимами-нововолинцями Сергієм Трохимовичем та Андрієм Кицюком, які також навчалися в Нововолинському електромеханічному коледжі. Після того як 9 травня 2022 року загинув Сергій Трохимович, а сам Роман зазнав контузії в одному з боїв, він пройшов лікування у шпиталі, під час якого здійснив мрію та придбав автомобіль для родини.
Загибель Наприкінці липня 2022 року після короткої реабілітації повернувся на передові позиції в Донецьку область. 5 серпня 2022 року під час бойового чергування на Донеччині, намагаючись уразити з гранатомета ворожий танк, який обстрілював українські позиції, 27-річний солдат Роман Юрчук загинув від вибухової хвилі внаслідок влучання танкового снаряда. Його командир Віталій Коротюк (позивний «Фаза»), ризикуючи життям, витягнув тіло полеглого з-під обстрілу.
Чин відспівування відбувся у Свято-Духівському соборі міста Нововолинська за участі представників міської влади, рідних, побратимів та жителів громади. Поховали військовослужбовця 9 серпня 2022 року з військовими почестями на старому кладовищі в рідному селі Суходоли.
У Романа залишилися мати Лілія, дружина Юлія, брати Назар і Вадим.
Нагороди та вшанування пам'яті Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку (згідно з Указом Президента України № 257/2023 від 1 травня 2023 року). Відзнака «Князівський хрест Героя "Навіки в строю"» (посмертно) від командування 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Звання «Почесний громадянин Володимир-Волинської міської територіальної громади» (посмертно) — присвоєно рішенням сесії Володимир-Волинської міської ради від 18 липня 2023 року. Звання «Почесний громадянин Нововолинської міської територіальної громади» (посмертно) — присвоєно рішенням сесії Нововолинської міської ради № 35/2 від 13 серпня 2024 року. 1 червня 2023 року на фасаді Суходільського ліцею, де навчався воїн, урочисто освятили меморіальну дошку на честь полеглих випускників Романа Юрчука, Юрія Шліхти, Петра Корнійчука та Віталія Романа. 28 вересня 2023 року біля Нововолинського електромеханічного фахового коледжу відкрили меморіальну стелу загиблим на війні випускникам, серед яких закарбовано ім'я Романа Юрчука. На могилі Романа Юрчука на цвинтарі в селі Суходоли за ініціативою рідних встановили пам'ятну стелу із зображенням трьох полеглих побратимів-нововолинців — Романа Юрчука, Сергія Трохимовича та Андрія Кицюка.
Примітки