Оборона Старого Бихова (1654—1657) — тривала військова оборона міста та фортеці Старий Бихів залогою Великого князівства Литовського від об'єднаних військ Московського царства та Гетьманщини під час московсько-польської війни 1654—1667 років.

Завдяки потужним бастіонним укріпленням та витривалості містян фортеця витримала три облоги й чинила опір упродовж 18 місяців, ставши одним із головних символів оборони ВКЛ у цій війні.

Передумови Московсько-польська війна 1654—1667 років розпочалася вкрай несприятливо для Речі Посполитої. У 1654 році війська московського царя Олексія Михайловича розпочали масштабний похід, захопивши значну частину східних земель Великого князівства ЛитовськогоМалов А. В. Русско-польская война 1654—1667 гг. — М.: Цейхгауз, 2006. — С. 16—19.. Ціла низка міст і фортець капітулювала без тривалого опоруКурбатов О. А. Государев Смоленский поход 1654 года // Седмица. — 2004..

Польський історик Конрад Бабятинський зазначає, що ключову роль у швидкій здачі багатьох фортець відіграла загальна важка воєнна ситуація та колосальна диспропорція сил. Крім того, більшість державних фортець і замків виявилися неналежно підготовленими до тривалої облоги через брак державних коштів, на відміну від приватних магнатських фортець, господарство й оборонна інфраструктура яких фінансувалися за рахунок власниківКонрад Бабятыньскі. Адносіны жыхароў ВКЛ да маскоўського войска ў 1654—1655 г. // Беларускі Гістарычны Огляд. — 2007..

Сили сторін та стан фортеці

Стан фортеці та гарнізон Власником Старого Бихова був підканцлер литовський Казимир Лев СапігаBobiatynski K. Od Smolenska do Wilna. — Warszawa, 2006.. Безпосередньою підготовкою міста до оборони керував Констянтин Богушевич, а заступником гетьмана та командиром залоги виступав Кшиштоф Пагірський.

Старий Бихів мав потужні укріплення новоголандського (бастіонного) типу, які починаючи з 1620-х років постійно модернізувалися коштом магнатів Сапіг. Напередодні бойових дій оборонний вал і бастіони було повністю відремонтовано та посилено. Земляні вали сягали 7—8 метрів у висоту та до 30 метрів завширшки в основі. Вузол оборони включав 11 бастіонів і равелін. До міста вели троє укріплених воріт, а зі сходу фортецю прикривали річка Дніпро та мурований замок розміром 77×100 метрівТкачоў М. Быхава абарона 1654—56 // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т. 1: Абаленскі — Кадэнція / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. ред.) і інш. — Мн.: БелЭн, 2007. — С. 357—358..

До початку першої облоги до міста прибула велика кількість біженців. За оцінкою Констянтина Богушевича, станом на 13 липня 1654 року в місті перебувало близько 3000 здатних до зброї чоловіків, зведених у 21 корогву. У серпні гарнізон посилили найманці. За відомостями на кінець грудня 1654 року, фортецю захищали 4 наймані корогви, 100 драгунів, 17 сотень міщан та багато озброєних селян — загальною чисельністю близько 3000 осіб. За іншими джерелами, на момент першої облоги залога налічувала до 4000 осіб, серед яких: 600 осіб найманої піхоти; 200 гайдуків; 100 драгунів; близько 300 шляхтичів; 1000 єврейського загону самооборони; 2000 озброєних міщан.

Артилерія фортеці станом на 1655 рік налічувала 4 важкі гармати та 26 польових гармат. Завдяки завчасному заготовленню матеріалів, місто було забезпечене провіантом і боєприпасами більш ніж на рік автономної оборони.

Московсько-козацькі війська Для здобуття Бихова було виділено козацький корпус наказного гетьмана Івана Золотаренка. На момент початку облоги корпус налічував від 8000 до 12 000 осіб, оскільки значна частина козаків була відправлена в рейди Великим князівством Литовським або повернулася на ГетьманщинуМальцев А. Н. Россия и Белоруссия в середине XVII века. — М.: МГУ, 1974..

Козацькі війська не мали належної важкої облогової артилерії (на початку походу корпус мав лише 7 легких польових гармат) та досвіду штурму сучасних фортифікацій бастіонного типу, що суттєво ускладнювало здобуття міста.

Перебіг подій

Перша облога (1654) Основна стаття: Облога Старого Бихова (1654)

Козацькі полки під командуванням Івана Золотаренка підійшли до Старого Бихова й розпочали його облогу. За даними білоруського історика Михайла Ткачова, облога розпочалася в серпні 1654 року, тоді як К. Бабятинський вказує датою початку активних боїв 8 вересня 1654 року.

Гарнізон фортеці діяв активно й регулярно здійснював вилазки. Найбільша з них відбулася 22 вересня (2 жовтня), коли оборонці вщент зруйнували два козацькі шанці, захопили три гармати та завдали значних втрат облоговим військам.

Наприкінці листопада 1654 року через наближення морозів, брак важкої артилерії та загрозу контрнаступу литовського війська Золотаренко був змушений зняти облогу й відступити до Нового Бихова. За версією М. Ткачова, остаточний відхід козаків стався в середині грудня, коли війська великого гетьмана литовського Януша Радзивілла та Вінцента Гонсевського відтіснили облогові сили від міста.

Друга облога (1655) Основна стаття: Облога Старого Бихова (1655)

Підготовка та становище в місті Після зняття першої облоги частина шляхти та міщан залишила Старий Бихів. Бажаючи утримати стратегічний пункт, підканцлер Казимир Лев Сапіга власним коштом найняв додатково 1200 професійних солдатів для посилення гарнізону. У той самий час зимовий контрнаступ військ Великого князівства Литовського 1654—1655 років зазнав невдачі.

Поновлення облоги Навесні 1655 року козацькі війська Івана Золотаренка знову підійшли до Старого Бихова (за версією К. Бабятинського — 17 травня, за даними М. Ткачова — 7 травня).

7 травня Золотаренко надіслав мешканцям грамоту з вимогою негайної капітуляції під загрозою повного знищення населення. Отримавши відмову, він за 10 днів відправив повторний ультиматум, який також було відхилено. Зваживши на міцність укріплень, гетьман Богдан Хмельницький наказав Золотаренку не штурмувати місто влоб, а викопати перед міськими воротами рів, виставити піхотний заслон і блокувати гарнізон.

Невдовзі козацькі сили були передислоковані на інші напрямки, а під Бихів прибули московські війська князя Олексія Трубецького у складі 11 полків під командуванням найманих офіцерів.

Бойовий дух оборонців підтримала грамота короля Яна II Казимира від 31 травня 1655 року, якою за виявлену мужність Старий Бихів звільнявся від усіх податків на 20 років, а король зобов'язувався власним коштом утримувати 300 німецьких піхотинців для гарнізону.

У червні 1655 року цар Олексій Михайлович та князь Трубецькой кілька разів надсилали грамоти з пропозицією здатися, проте залога відхиляла їх. Оборонці продовжували нічні вилазки, завдаючи втрат московським полкам. У серпні 1655 року частину московських військ було перекинуто під Слуцьк та на Понімання, після чого другу облогу було знято.

Третя облога та падіння фортеці (1655—1657) 7 жовтня 1655 року війська Івана Золотаренка втретє обложили Старий Бихів. Наступного дня, 8 жовтня, під час вилазки міщан зав'язався жорстокий бій, у якому наказний гетьман Іван Золотаренко був смертельно поранений (за переказами — застрелений з міської вежі). Загибель командира та заворушення серед козаків призвели до тимчасової втрати боєздатності облогової армії, яка відступила на Гетьманщину.

Наприкінці 1655 року московські сили залишили біля Старого Бихова лише 1 полк (22 сотні) під проводом Івана Нечая. Станом на цей час залога міста складалася з: 1000 осіб найманої піхоти (утримували замок); 18 корогв міщан (обороняли земляні вали); 1000 осіб єврейського загону; загонів озброєних селян.

Облогові війська періодично обстрілювали місто, спричиняючи пожежі. У місті розпочався голод через вичерпання запасів хліба.

У 1656 році між Московським царством та Річчю Посполитою було укладено Віленське перемир'я, під час дії якого активні бойові дії під Биховом було призупинено.

На початку 1657 року війська Івана Нечая разом із московськими загонами розпочали вирішальний штурм виснаженого й знесиленого голодом міста. Після 18 місяців безперервної оборони Старий Бихів було захопленоТкачоў М. Быхава абарона 1659 // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т. 1: Абаленскі — Кадэнція / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. ред.) і інш. — Мн.: БелЭн, 2007. — С. 358..

Наслідки та вшанування Головними чинниками тривалого опору Старого Бихова історики вважають досконалу бастіонну систему укріплень, наявність значної кількості артилерії та високу мотивацію мешканців і гарнізону.

20 березня 1676 року король Речі Посполитої Ян III Собеський видав привілей, яким підтвердив усі попередні пільги мешканців Старого Бихова, надав їм право вільної торгівлі на річках Корони та ВКЛ, звільнив від податків ще на 20 років і висловив сподівання, що:

Цікаво, що вже у 1658—1659 роках під час повстання Івана Нечая проти Москви Старий Бихів знову опинився в центрі бойових дій — цього разу сам Нечай обороняв фортецю від московських військ полковника Змєєва та Лобанова-РостовськогоМицик Ю. А. Іван Нечай // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Наукова думка, 2010. — Т. 7. — С. 380..

Див. також Облога Старого Бихова (1654) Облога Старого Бихова (1655) Облога Старого Бихова (1659) Московсько-польська війна (1654—1667)

Примітки

Джерела та література Малов А. В. Русско-польская война 1654—1667 гг. — М.: Цейхгауз, 2006. — 48 с. — ISBN 5-94038-111-1. Мальцев А. Н. Россия и Белоруссия в середине XVII века. — М.: Изд-во МГУ, 1974. — 254 с. Ткачоў М. Быхава абарона 1654—56 // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. ред.) і інш. — Мн.: БелЭн, 2007. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнція. — С. 357—358. — ISBN 978-985-11-0393-0. Bobiatynski K. Od Smolenska do Wilna. Wojna Rzeczypospolitej z Moskwa 1654—1655. — Warszawa: Zabytki, 2006. — 300 s. — ISBN 978-8389941198.