Анна Джейкобсон Шварц (11 листопада 1915 — 21 червня 2012) — американська економістка, що працювала в Національному бюро економічних досліджень у Нью-Йорку та писала для The New York Times . Пол Кругман сказав, що Шварц є «однією з найбільш видатних світових дослідників фінансової грамотності».

Шварц співпрацювала з лауреатом Нобелівської премії Мілтоном Фрідманом над працею «Монетна історія Сполучених Штатів, 1867–1960», що була опублікована в 1963 році. У цій книзі автори покладали провину за Велику депресію на Федеральну резервну систему . Роберт Дж. Шиллер описує цю книгу як «найвпливовіший опис» про Велику депресію. Вона також була президентом Міжнародної західної економічної асоціації у 1988 році.

Анна Шварц була введена до Національної зали жіночої слави у 2013 році.

Раннє життя та освіта Шварц народилася 11 листопада 1915 року в Нью-Йорку під ім’ям Анна Джейкобсон у сім’ї Полін (уродженої Шейнмарк) та Гіллеля Джейкобсонів. Вона закінчила Барнард-коледж і була прийнята до почесного товариства «Фі Бета Каппа» у віці 18 років, а 1935 року, у 19 років, здобула ступінь магістра економіки в Колумбійському університеті. Свою кар’єру професійного економіста вона розпочала вже через рік.

У 1936 році Анна вийшла заміж за Ісаака Шварца, фінансового директора та випускника Колумбійського університету, з яким виховала чотирьох дітей. Її перша стаття була опублікована в журналі «Огляд економіки та статистики» (1940), для якого вона разом з Артуром Гаєром та Ісаєю Фінкельштейном написала «Ціни британських акцій, 1811–1850». Анна Шварц отримала ступінь доктора філософії в Колумбійському університеті в 1964 році.

Національне бюро економічних досліджень Після нетривалого періоду роботи в Міністерстві сільського господарства США (1936) та Раді з соціальних досліджень Колумбійського університету (1936–1941); у 1941 році вона приєдналася до співробітників Національного бюро економічних досліджень. Анна Шварц пропрацювала в нью-йоркському офісі цієї організації до кінця свого життя. Коли вона приєдналася до Національного бюро, в той час коли воно займалося вивченням бізнес-циклів. У 1981 році її посада директора апарату Золотої комісії США принесла їй суспільне визнання. Навіть після перелому стегна та інсульту у 2009 році Шварц залишалася проникливим та ретельним дослідником. Її було названо почесним членом Американської економічної асоціації (1993) та членом Американської академії мистецтв і наук (2007).

Хоча вона обіймала викладацькі посади лише короткі періоди своєї кар'єри, вона вкладала багато часу в розвиток молодих науковців завдяки її готовності працювати з ними та ділитися своїми підходами до досліджень, щоб краще зрозуміти історію та винести уроки для сьогодення.

Зростання та коливання британської економіки У співпраці з Артуром Гаєром та Волтом Вітменом Ростоу Анна Шварц написала монументальну працю «Зростання та коливання британської економіки, 1790–1850: історичне, статистичне та теоретичне дослідження економічного розвитку Британії» . Ця праця вийшла у двох томах у 1953 році, після того як її завершення було відкладено на десятиліття через Другу світову війну. Ця книга до сих пір цитується вченими. Її було перевидано в 1975 році.

Гейєр помер до першого виходу книги в світ, але двоє інших авторів написали вступ, у якому зробили огляд літератури щодо досліджень, які були опубліковані з моменту першої публікації. Вони визнали, що виникла, як вони сказали, «дружня розбіжність у поглядах» щодо тлумачення деяких фактів, викладених у книзі. Зокрема, Шварц зазначила, що вона, у світлі нещодавніх теоретичних та емпіричних досліджень, переглянула свій погляд на важливість монетарної політики та свою інтерпретацію руху процентних ставок .

Дослідження з Фрідманом За роки до перевидання її першої книги до команди співавторів Анни Шварц, приєднався ще один економіст. За натхненням Артура Ф. Бернса, який тоді працював у Колумбійському університеті та Національному бюро та згодом став головою Федеральної резервної системи США, вона та Мілтон Фрідман об'єднали зусилля, щоб дослідити роль грошей у бізнес-циклі. Їх першою публікацією була «Монетарна історія Сполучених Штатів, 1867–1960», в ній вони висунули гіпотезу про те, що зміни в монетарній політиці мали великий вплив на економіку, і значну частину провини за Велику депресію покладали на Федеральну резервну систему .

Книга була опублікована в 1963 році разом з не менш відомою статтею «Гроші та ділові цикли», яка, як і перша стаття Шварц, була опублікована в журналі «Огляд економіки та статистики». Вони також написали книги «Монетарна статистика Сполучених Штатів» (1970) та «Монетарні тенденції в Сполучених Штатах та Великій Британії: їх зв'язок з доходом, цінами та процентними ставками, 1867–1975» (1982).

Розділ «Монетарної історії», пов’язаний з Великою депресією, мав назву «Велике скорочення» та був опубліуований окремою книгою в 1965 році. Деякі видання містять додаток , де автори отримали схвалення на їхню честь, зокрема Бен Бернанке зробив таку заяву:«Дозвольте мені завершити свою промову, трохи зловживаючи своїм статусом офіційного представника Федеральної резервної системи. Я хотів би сказати Мілтону та Анні: Щодо Великої депресії, ви маєте рацію. Ми це зробили. Нам дуже шкода. Але завдяки вам ми більше цього не повторимо».

Фінансове регулювання Вона змінила свою думку щодо фінансового регулювання. Економісти, банкіри та політики вже давно були стурбовані проблемами стабільності фінансової системи. У серії досліджень 1970-х і 1980-х років Шварц наголошував, що стабільність рівня цін є важливою для стабільності фінансової системи .

Спираючись на систематизовані докази понад двох століть, вона продемонструвала, що невдачі в бізнесі не мають серйозних наслідків для економіки, якщо є можливість запобігти поширенню їхнього впливу через фінансову систему. Окремим установам також слід дозволити зазнавати невдачі, а не підтримувати їх за рахунок грошей платників податків. У 1981 році вона отримала публічне визнання за свою роль на посаді штатного директора Золотої комісії США.

Інші сфери роботи Анна Шварц досліджувала також міжнародну передачу інфляції та бізнес-циклів, роль уряду в монетарній політиці, вимірювання обсягів виробництва банків та вплив процентних ставок на дефляцію та монетарні стандарти . В інтерв'ю Barrons у 2008 році Шварц заявила, що такі втручання, як вливання ліквідності на ринки та реагування на кредитну кризу за допомогою спеціальних програм, не є відповіддю. Вона також працювала за межами Сполучених Штатів. Кілька років працювала в Великій Британії. Протягом багатьох років вона була радником цього проєкту. Вона коментувала статті, пропонувала підходи, виступала перед студентами та на академічних конференціях, де обговорювалися роботи.

Пізніші роботи З 2002 по 2003 рік Анна Шварц обіймала посаду президента Міжнародного атлантичного економічного товариства. . Accessed January 31, 2010. У 2007 році її було обрано членом Американської академії мистецтв і наук. Після 2007 року вона зосередила свої зусилля на дослідженні наслідків втручання США на валютному ринку, використовуючи дані Федеральної резервної системи з 1962 року.

Вона продовжувала коментувати економічну ситуацію до фінансової кризи 2008 року та критикувала реакцію уряду на неї, таку як підтримка Беном Бернанке фінансової допомоги та постійно низьких процентних ставок. Op-ed in opposition to January 2010 reappointment of Ben Bernanke as Federal Reserve Board chair. Вона також звернулася до критики Фрідмана, висловленої Кругманом. Крім того, за свою кар'єру вона написала 9 книг та опублікувала понад 100 академічних статей або коментарів.

Особисте життя Анна Шварц померла 21 червня 2012 року у своєму будинку на Мангеттені, штат Нью-Йорк, у віці 96 років. Її чоловік Ісаак помер ще в 1999 році; вони були одружені понад 60 років. У неї залишилися четверо дітей (Джонатан, Джоел, Наомі Пасахофф та Паула Берггрен), а також семеро онуків та шість правнуків.

Зять Анни Шварц - астроном Джей Пасахофф .

Почесні ступені

Університет Флориди (1987) Коледж Стоунхілл, Массачусетс (1989) Коледж Іони (1992) Університет Рутгерса (1998) Університет Еморі (2000); Вища освіта Міського університету Нью-Йорка (2000) Коледж Вільямса (2002) Університет Лойоли, Чикаго, 2003 Бізнес-школа Міського університету, Лондон (2006)

Книги

Грошова історія Сполучених Штатів, 1867–1960 (спільно з Мілтоном Фрідманом), 1963 Грошово-кредитна статистика Сполучених Штатів: оцінки, джерела, методи (спільно з Мілтоном Фрідманом), 1970 Зростання та коливання британської економіки, 1790–1850: історичне, статистичне та теоретичне дослідження економічного розвитку Британії (спільно з Артуром Гаєром та Волтом Вітменом Ростоу), 1953 Гроші в історичній перспективі (зі вступом Майкла Д. Бордо та Мілтона Фрідмана), 1987

Посилання