Ізабель Лора Гатті де Гамон (28 липня 1839 — 11 жовтня 1905) — бельгійська освітянка, феміністка та політикиня.
Життя Ізабель Гатті була другою з чотирьох дочок, народжених у родині італійського художникика Джованні Гатті та письменниці-феміністистки Зої де Гамон з Брюсселя. Вона народилася в Парижі, але її родина переїхала до Брюсселя, коли їй було п'ять років, втративши свій статок у невдалій утопічній громаді—фаланстері, натхненній працями утопічного соціаліста Шарля Фур'є — у аббабстві Сіто .
Її мати, інспекторка жіночих шкіл, померла в 1854 році. Бідність родини змусила Ізабель шукати роботу. Вона знайшла її в Польщі, працювала гувернанткою в польській дворянській родині. В цей час вона самостійно вивчала давньогрецьку, латинську мови та філософію.
Вона повернулася до Брюсселя в 1861 році і продовжила свою освіту. Ізабель відвідувала державні курси, організовані міською владою. Її погляди на освіту сформовалися, і в 1862 році вона започаткувала журнал «L'Education de la Femme» ( «Жіноча освіта»), який відстоював справу шкільного навчання дівчат.
У 1864 році за фінансової підтримки міської ради вона започаткувала перші систематичні курси середньої освіти для дівчат (Cours d'Éducation pour jeunes filles). Винятковим для Бельгії того часу було те, що ця організація була повністю незалежною від Римсько-католицької церкви та забезпечила надання першої в Бельгії організованої світської освіти для жінок.
Католицька преса виступала проти її роботи, але школа мала успіх. Серед вчителів були Марі Попелін, Генрієтта Даксбек та Анна-Огюстін Аморе, мати Марі Янсон. Мер Брюсселя Шарль Булс був переконаним прихильником організації і допоміг створити передове доуніверситетського відділення у 1891 році.
Гатті залишила роботу в освітній галузі в 1899 році та розпочала політичну діяльність як активістка Бельгійської лейбористської партії. Її зусилля, спрямовані на запровадження загального виборчого права для дорослих, на жаль, були зірвані керівництвом партії, яке у 1901 році призупинило підтримку виборчих прав жінок. Вони очікували, що жінки голосуватимуть за католицьку партію Бельгії.
Спадщина У 2005 році в опитуваннях, проведених бельгійськими телеканалами для визначення найвидатніших бельгійців, вона посіла 55-е місце у нідерладномовному циклі передач «De Grootste Belg» («Найбільший бельгієць»)та 88-е місце у франкомовній програмі «Le plus grand Belge» («Найвидатніший бельгієць»).
Вона була похована в Уккле, і вулиця, на якій вона жила, зараз носить її ім'я. Примітки
Посилання
Gubin, E., & Piette, V., "GATTI de GAMOND Isabelle, Laure (1839–1905)" in E. Gubin, C. Jacques, V. Piette & J. Puissant (eds), Dictionnaire des femmes belges: XIXe et XXe siècles. Брюссель: Éditions Racine, 2006.
Зовнішні посилання
Ізабель Гатті де Гамон, біографія в Centre d'Action Laïque .