Жовна смугасточерева (Picus viridanus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Поширений у Південно-Східній Азії.
Поширення Птах трапляється від південно-східного Бангладеш до центральної частини Малайського півострова. Населяє субтропічні або тропічні вологі низинні ліси та субтропічні або тропічні мангрові ліси.
Опис Загальна довжина тіла становить від 30 до 33 см. Дорослі птахи важать орієнтовно в межах 90–120 грамів. Тім'я і потилиця яскраво-червоні у самців (з невеликою чорною облямівкою на лобі й з боків). У самиць верх голови повністю чорний. На потилиці є невеликий чубчик. Щоки та зони навколо очей мають брудно-білий або блідо-сірий колір, при цьому пір'я на щоках вкрите темними штрихами. Через око проходить тонка, ледь помітна світла смуга («брова»). Райдужна оболонка ока зазвичай світла — білувата, блідо-блакитна або жовтувато-біла. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий, з дещо світлішою основою нижньої щелепи. Від основи дзьоба вниз ідуть чорні смуги-вуса з помітними білими цятками. Горло має блідо-коричневий або жовтуватий відтінок, іноді з легким зеленкуватим чи оливковим нальотом, без чітких плям.
Верхня частина тіла: спина, плечі та покривні пера крил забарвлені в бронзово-зелений або інтенсивний оливково-зелений колір. Поперек (надхвістя): має контрастний тьмяно-жовтий або жовто-зелений відтінок. Нижня частина тіла: груди та живіт, мають світле (сірувато-оливкове або жовтаве) тло, яке густо вкрите чіткими темними оливково-коричневими смугами. Цей малюнок нагадує луску або характерну «смугастість», що й дало птаху українську назву. Махові пера темно-бурі або чорнуваті. На внутрішніх опахалах усіх пер та на зовнішніх опахалах першорядних махових пер чітко видно вузькі світлі поперечні смужки. Хвіст жорсткий, темно-коричневого або майже чорного кольору, слугує надійною опорою під час пересування по стовбурах. Лапи оливково-сірі або зеленкуваті, з міцними пазурами, пристосованими для лазіння по деревах та стрибків по землі.
Спосіб життя Про спосіб життя цього виду відомо небагато. Цей птах є денним і веде поодинокий або парний спосіб життя. Кожна пара займає певну гніздову територію, яку активно захищає. Птахи літають характерним для дятлів хвилеподібним рухом — чергуючи серії швидких помахів крил із короткими періодами планування. Вони чудово лазять по стовбурах дерев, спираючись на жорстке пір'я хвоста, але мають специфічні звички шукати поживу на землі. Наскільки відомо, його раціон, який він шукає на землі, на вкритих мохом деревах і скелях, складається переважно з мурах.
Розмноження відбувається в М'янмі з лютого по квітень. Пари разом беруть участь у видовбуванні нового дупла в стовбурах або великих гілках дерев (найчастіше вибирають живі чи нещодавно відмерлі листяні дерева з відносно м'якою деревиною). Дупло зазвичай розташовується на середній висоті від землі. Самиця відкладає туди кілька білих яєць безпосередньо на шар дрібної деревної тріски. Обидва батьки по черзі насиджують кладку та спільно вигодовують пташенят, приносячи їм комах та їхні личинки безпосередньо у дупло. Після вильоту з гнізда молоді птахи ще певний час тримаються біля батьків, навчаючись самостійно шукати мурашники.
Примітки