Валенти́н Фе́дорович Коро́ль (21 липня 1985, селище Благодатне, Волинська область — 13 березня 2024, с. Терни, Донецька область) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, сапер, радіомінер, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно), Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади (посмертно), Почесний громадянин Нововолинської громади (посмертно).
Життєпис Народився 21 липня 1985 року в селищі Жовтневе (тепер Благодатне) поблизу міста Нововолинська Волинської області. Батько, Федір Григорович, працював гірником на шахті № 5. Мати, Любов Михайлівна, працювала листоношею. Мав сестру Оксану, старшу на два роки. Закінчив загальноосвітню школу № 8 у рідному містечку, де й прожив більшу частину свого життя. Після школи здобув професію гірника очисного забою та працював на шахті № 5 «Нововолинська». Пізніше їздив на заробітки за кордон, де зустрів свою майбутню дружину Олену. У лютому 2021 року повернувся до України й одружився.
Військова служба 10 серпня 2023 року був мобілізований Острозьким РТЦК та СП Рівненської області після проходження лікування в госпіталі та місячної відстрочки через перенесену операцію.
Пройшов курс військової підготовки в Кам'янці-Подільському, а через три місяці був переведений до Дніпра. Спочатку проходив службу у військовій частині А1962 (62-га окрема механізована бригада, селище Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області), після чого був призначений на посаду радіомінера інженерно-саперного взводу 69-го окремого батальйону 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади (в/ч А0221).
У складі свого підрозділу виконував завдання на Харківщині (зокрема, на Куп'янському напрямку в січні 2024 року). Як сапер переважно вночі йшов попереду групи, прокладаючи шлях через мінні поля; неодноразово потрапляв під щільні обстріли та витягував побратимів з-під вогню артилерії. За виявлену мужність нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного.
Наприкінці лютого — на початку березня 2024 року підрозділ передислокували на Лиманський напрямок, у район села Терни Донецької області. Тоді ж, на початку березня, Валентин отримав 10-денну відпустку, після якої повернувся на передову.
Загибель Загинув 13 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Терни Донецької області. Унаслідок ворожого мінометного обстрілу отримав множинні осколкові поранення.
20 березня 2024 року Нововолинська громада зустріла полеглого захисника: коридором пошани його провели до рідного будинку в селищі Благодатне. 21 березня відбулися панахида та прощання у храмі Святого Володимира в Червонограді. Похований на Алеї Героїв Червоноградського (тепер Шептицького) кладовища у селі Бендюга.
У Валентина залишилися мати, сестра, племінник та дружина.
Нагороди та вшанування пам'яті Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку (згідно з Указом Президента України № 410/2025 від 13 червня 2025 року). Почесний нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ — нагороджений за життя. Звання «Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади» (посмертно) — за значний внесок у захист національної безпеки (згідно з рішенням Червоноградської міської ради). Звання «Почесний громадянин Нововолинської міської територіальної громади» (посмертно) — присвоєно рішенням сесії Нововолинської міської ради від 14 лютого 2025 року. У селищі Благодатне на честь Героїв-випускників ліцею № 9 відкрито фотостелу, на якій розміщено портрет Валентина Короля. Портрет Валентина Короля розміщено на Алеї Героїв у місті Нововолинську.
Примітки